біографія офіцера
Григорашенко Ігор Андрійович народився в містечку Пржевальську, розташованому в Киргизькій РСР. Він з'явився на світ в 1968 році. Його дитинство пройшло прямо на березі знаменитого озера Іссик-Куль.
Батько героя цієї статті служив на флотському полігоні. Андрій Абрамович помер в 1989 році. Як розповідали його батьки, Григорашенко Ігор Андрійович з дитинства мріяв про кар'єру військового. Спочатку хотів стати моряком, як тато, а потім десантником.
В результаті після школи юнак відправився надходити в десантне училище в Рязані. До вступних іспитів він прибув добре підготовленим, скоїв 28 стрибків з парашутом. Але йому не пощастило - не вистачило всього двох сантиметрів зросту. Через це Григорашенко Ігорю Андрійовичу довелося йти в морехідне училище, яке базувалося в Одесі.
Після отримання освіти він почав трудову кар'єру на судноремонтному заводі спочатку на посаді слюсаря, а незабаром був переведений судномехаників на теплохід.
На службі в армії
До лав збройних сил Радянського Союзу Ігор був покликаний в травні 1986 року. Служив в Одесі, в Іллічівському районному військовому комісаріаті. Потім відправився на військово-морський флот, отримав звання матроса. Приблизно через рік за зразкову службу Ігор був проведений в старші матроси Чорноморського флоту.
Після закінчення строкової служби продовжив військову освіту у вищому танковому командному училищі в Челябінську. У той час як раз загострилася обстановка в Чеченській республіці. Григорашенко Ігор Андрійович, біографія якого була пов'язана тільки зі службою в армії, сам виявив бажання вирушити в гарячу точку.
Спочатку його перевели в Кабардино-Балкарії. Там Ігор отримав розподіл у військову частину міста Прохолодний. У званні старшого лейтенанта Григорашенко був командиром мотострілецького взводу, а пізніше командиром розвідувальної роти.
Чеченська кампанія
Ігор отримав місце в охороні госпітального комплексу, який розташовувався неподалік від президентського палацу в чеченській столиці - в Грозному. В ході боїв за місто танк, яким командував Григорашенко, був підбитий. Сам герой отримав контузію, на час він навіть втратив зір. З пораненнями Григорашенко був доставлений до медсанчастини.
Ігор так сильно хотів битися і не бажав залишати свій підрозділ без керівника. Відпочивши всього одну добу, він відмовився від перекладу в госпіталь, сказавши, що бажає помститися за своїх, тому відмовився йти з передової. Григорашенко отримав новий танк.
друге поранення
Новий танк під керівництвом Григорашенко знову підбили всього через два дні. Це сталося під час штурму позицій чеченських бойовиків, якими командував невизнаний президент Чеченської республіки Джохар Дудаєв.
Ігор знову зумів вижити, поранений дістався до своїх. При цьому зумів винести з палаючої машини механіка-водія і навідника. Танк вдалося загасити, але для того, щоб залишитися в строю, йому був потрібний серйозний ремонт. Григорашенко пересів на третю машину.
Зустріч з Невзорова
Саме в ці дні офіцер зустрівся з відомим журналістом Олександром Невзорова, який на той момент був депутатом Державної думи. Невзоров якраз знімав документальний фільм про боях за Грозний, який називався "Пекло".
Григорашенко, який брав участь у Першій чеченській війні, дав йому докладний і докладне інтерв'ю. Він запам'ятався багатьом глядачам картини, так як в лаконічних і міцних виразах виклав ті причини, через які воює. Ігор зазначив, що бореться тут за свою країну, за своїх хлопців і свою землю. Він з гордістю заявив, що є спадковим козаком і готовий покласти голову за свою землю. Адже якщо віддати Чечню, то незабаром розпадеться вся Росія, вважав Григорашенко.
загибель героя
Григорашенко Ігор, позивний якого, а точніше дитяче прізвисько - Капітанчік, отримав смертельне поранення вже на наступний день після цього інтерв'ю. По дорозі він потрапив під інтенсивний мінометний обстріл, був доставлений в госпіталь з множинними осколковими пораненнями. Через три дні Ігор Андрійович помер на руках у лікарів.
Посмертно йому було присвоєно звання старшого лейтенанта. Доблесть і сміливість Григорашенко відзначили не тільки його однополчани, але і командування. Тому він був відзначений військовим керівництвом. Нагороджений орденом Мужності посмертно.
Нагороду Григорашенко отримав за відмінне виконання спеціальних завдань керівництва. Відповідний указ підписав президент Росії. Від козацтва йому був вручений посмертно срібний хрест.
Родині героя допомагали не тільки численні знайомі і товариші по службі, а й медійні персони. Наприклад, Юрій Шевчук відправляв гроші його близьким. Музикант з Ігорем зустрівся в Чечні. Григорашенко став одним з російських символів тієї кампанії. Ємко і точно він відбив всі, що відчували і переживали в ті дні багато, хто опинився на лінії фронту. Григорашенко Ігор Андрійович, нагороди для якого завжди були головним у цьому житті, залишився в пам'яті багатьох, хто служив в Чечні.
Григорашенко Ігор Андрійович, могила якого знаходиться в Прохолодному, став одним із найбільш упізнаваних героїв тієї війни.
"Чистилище"
У фільмі персонажа звуть впізнається - Ігор Григоращенка. Картина присвячена жорстоким боїв за корпусу міської лікарні, розташованої в чеченській столиці. На той момент вона була зайнята російськими військами, якими керував полковник Суворов, який втратив око під час чергового обстрілу (його роль виконав Віктор Степанов).
Російський загін, який утримував лікарняні корпуси, виявився в скрутному становищі. Зв'язок зі штабом повністю була відсутня, не було можливості зв'язатися і з іншими підрозділами федеральних сил, які могли б надати підтримку. Через це їх обстрілювала своя ж артилерія, не розібравшись, де свої, а де чужі.
Образ в кіно
В "Чистилище" роль Григорашенко грає Роман Жилкін. Це була його перша робота на великому екрані. Після цього актор відзначився в серіалі "Вулиці розбитих ліхтарів", "Агент національної безпеки", "Чорний ворон", "Ливарний".
Також Роман зіграв чимало ролей в повнометражних фільмах, в основному також пов'язаних з військовою або бандитської тематикою. Це драматичний бойовик Сергія Бодрова "Сестри", бойовик Єгора Кончаловського "Антикілер", комедія Володимир Зайкина "На віражі".
Подвиг Григорашенко в фільмі
У картині показується, як в ході запеклих боїв за корпусу медичного закладу танк, яким керує лейтенант Григоращенка, потрапляє в оточення ворогів. Причиною цього служить розрив правого трака.
Всіх, хто перебував в машині, чеченські бойовики блокували. У той же день танкісти зустрілися з командиром сепаратистів Дукузов Ісрапілова, який запропонував їм, в першу чергу Григоращенка, приєднатися і воювати за сили Чеченської республіки. За це їм обіцяли не тільки зберегти життя, але і щедре платню - близько п'яти тисяч доларів на місяць. На ті часи це були серйозні гроші, причому значно більші, ніж ті, які могли заробити російські солдати.
На обдумування цієї пропозиції чеченський командир дав російським військовослужбовцям всього п'ять хвилин. Він намагався схилити відважного і досвідченого танкіста на свою сторону. Таких людей йому явно не вистачало. Ісрапілов почав докладно розповідати про безперспективність і низькою престижністю служби в лавах російської армії. Він сильно принижував роль і значення вітчизняних збройних сил, намагаючись переконати оточуючих у своїй правоті.
При цьому Ісрапілов напирав на те, що російські війська б'ються фактично на чеченській території, це він воює тут за кожен клаптик землі і неба, а російські солдати - чужаки, які до того ж по півроку не отримують своє невелике платню.
Смерть у фільмі
У відповідь бойовики відкривають вогонь з гранатометів. Грігоращенкова беруть в полон. Прилюдно розпинають на хресті. Так закінчується його славна і безстрашна війна.
