Чайник - невід'ємний атрибут кожної кухні, без нього не обходиться жодне чаювання. Багато років тому чайник увійшов в наше життя, і залишається незмінним атрибутом домашнього начиння уже багато століть. Так яка ж історія чайника, чому вони придбав ту форму до якої ми вже звикли і не звертаємо уваги, чому став символом тепла і затишку?
Вперше цей чудовий тонізуючий напій з'явився в Китаї, хоча надалі, більш відомою в усьому світі стала японська чайна церемонія. А найперші чайники робили з спеціальної (ісинської) червоної глини. Вважалося що для заварювання чаю, посуд виконана з цього матеріалу підходить найкраще.
Видобувають іссінскую глину в Цзянсу, місто Иссин. Завдяки особливій мелкопористой структурі, вона дає можливість повітрю проникати через стінки чайника, але не пропускає воду. Це дозволяє чаю під час заварювання «дихати», насичуватися киснем, що впливає на його смакові якості.
Пори чайників з іссінской глини в міру використання вбирають ароматичні масла і інші ферменти чаю, які з роками починають посилювати смак напою. Саме тому особливу цінність мають дуже старі судини. У Китаї навіть є легенда, за якою в найстаріші чайники з іссінской глини можна наливати гарячу воду, і вона сама перетвориться на чай.
Перші європейські чайники
Приблизно в першій половині XVI ст. чай приїхав в Європу, зрозуміло зі своїм супутником - заварним чайником. Це був звичайний чайник. в формі невеликого глиняного горщика, призначений для приготування однієї порції напою.
По виду він вдавав із себе своєрідний гібрид класичного турецького кавника і традиційних іспанських судин для вина.
Сьогодні ми будемо готувати всіма улюблену морква по корейськи. З неї можна робити різні смачні салати, додавати в шаурму, або їсти просто так.
Існують різні класичні маринади для м'яса і риби, і мені здається, що фруктовий варіант найкращим чином підходить саме свинині.
Чутки про те, що повсюдно у Франції люди їдять жаб, не зовсім відображають дійсність. Безсумнівно, жаб'ячі лапки є національним блюдом держави, однак це скоріше делікатес для гурманів, ніж їжа на.
Я люблю вино. Особливо червоне сухе. Але проблема вибору, часом, може підірвати мозок. Особливо якщо ти не вчився на сомельє. І кожен раз пити одне і теж, нехай і роками.
Якщо звернутися до перевірених історичним фактам, то перша згадка про рецепти приготування страв відноситься до часів створення світу, тобто до того моменту як на землі з'явився чоловік.