Історія виникнення носової хустки починається ще в стародавні часи, першими їх стали використовувати ще стародавні римляни. Тоді він називався ораріум і представляв собою звичайний шматочок тканини. Його пов'язували на руку, шию або плече. Призначався ораріум для очищення обличчя і рук від залишків їжі. В епоху Відродження мати при собі носову хустку стало модно, він став обов'язковим елементом вбрання.
Першими цей аксесуар почали носити з собою італійці, а потім вже німці, французи, іспанці та інші жителі європейських країн. В ті часи матеріалом для шиття хусток стали дорогі, гарні такни, їх обробляли мереживом і вишивкою. Великого поширення набули батистові хустки. Їх було прийнято носити за поясом або рукавом. Хустки виготовляли абсолютно різних форм: трикутні, круглі, квадратні. За часів правління королеви Франції Марії-Антуанетти за хустками закріпилася тільки квадратна форма.
Достовірних даних про час появи носових хусток на Русі, ні. Однак відомо, що раніше їх називали «ширинками». У музеях збереглися зразки хусток, виготовлених в 16 столітті.
У 18 столітті серед купецтва і дворянства стало дуже модно нюхати тютюн. Це призвело до того, що хустку почали використовувати в гігієнічних цілях, а не тільки як прикраса до одягу. З цього часу стали виготовляти хустки двох видів - одні використовувалися в якості аксесуару, інші для гігієнічних цілей.