Про те, як збільшити свій словниковий запас, написано чимало статей. Однак у більшості з них є помітний недолік: в них йдеться про збагачення лексикону в цілому, без поділу на активний і пасивний вокабуляр. Тим часом, якщо ми хочемо зробити свою мову виразною і переконливою, варто сфокусуватися на розширенні тільки активного словникового запасу і на перекладі певного пласта лексики з пасивного резерву в активне використання. Як впоратися з поставленим завданням - швидко, ефективно, з допомогою доступних і сучасних методів.
Проблема розширення активного словникового запасу частіше постає при вивченні іноземної мови, ніж в процесі використання рідної. Ведучи розмову англійською, італійською або китайською, ми періодично опиняємося в ситуації, коли не знаємо конкретне слово, не можемо підібрати до нього синонім і навіть кружним шляхом, через опису, порівняння та асоціації, не в змозі висловити думку - а значить, треба хапатися за словник. З рідною мовою простіше: якщо потрібна лексична одиниця на думку не спадає, ми завжди знайдемо спосіб викрутитися, підібравши їй більш-менш точний еквівалент.
Про збільшення вокабуляра в межах рідної мови ми замислюємося, якщо треба справити враження на аудиторію або хочеться вразити красномовством співрозмовника - тобто, коли до справи підключаються емоції. Великий словниковий запас є показником освіченості і сприяє підняттю самооцінки, а для журналістів, копірайтерів і перекладачів це ще й інструмент заробітку. У стратегічному плані віртуозне володіння словом допомагає нам якомога точніше висловлювати наші думки, емоції і ставлення до життєвих ситуацій і вибудовувати ефективну комунікацію.
Традиційний перелік рекомендацій по розширенню словарного запасу знаходиться від нас на відстані двох-трьох кліків і кочує з блогу в блог, з року в рік з мінімальними змінами. У цьому переліку є своя правда, але деякі поради вже погано співвідносяться з реаліями сьогоднішнього життя і з сучасним способом мислення, спілкування і отримання знань. А інші з самого початку здавалися підозрілими, але тим не менш продовжують підноситися як ефективні рецепти. Типові поради ми покритикуємо пізніше, а прямо зараз поговоримо про щось актуальне.
Перед тим як почати збагачувати свій повсякденний лексикон, треба підготувати в свідомості і в промові місце для нових слів - так би мовити, розчистити територію. Аж до теперішнього моменту ми ж якось висловлювали свої думки за допомогою обмеженого словникового запасу, чи не так? Ми з його допомогою спілкувалися з людьми різного віку і професій, описували з технічним персоналом суть самих неймовірних проблем, здавали сесії, проходили співбесіди, годинами розмовляли з друзями ... Нам це вдавалося завдяки простому прийому: коли потрібного слова не знаходилося, його місце в реченні займав один з наших улюблених паразитів. Паразитами прийнято вважати такі мовні бур'яни, як «ну», «ось» і «як би», але в нашому випадку до цього класу слід віднести і сотні слів-хамелеонів, які здатні змінювати значення і конотацію в залежності від контексту. Наприклад, вираз «я в шоці» в тій чи іншій ситуації можна розшифрувати як «я здивований / здивований / вражений / захоплений / обурений / наляканий / приголомшений / лікую / обурююся / не розумію / не припускаю / розлючений / уражений» і так далі. Слова на кшталт «річ», «зафігачіть», «крутий» настільки ємні і універсальні, що ми можемо заміщати ними мало не третину більше вузькоспеціалізованого лексикону. Рекордсменом по здатності замінити собою абсолютно будь-яку лексичну одиницю є, природно, все різноманіття (або все-таки одноманітність?) Російського мату.
Щоб відчути, як активний словниковий запас збільшується з кожним днем, треба змусити себе відмовитися від улюблених універсальних словозаменітелей і не лінуватися кожен раз підбирати то саме іменник або прикметник, яке найбільш точно передасть думки і почуття. Виявити небажані елементи в мові легше, ніж здається: досить уважно перечитати свою переписку за останній тиждень в WhatsApp, Facebook або будь-якому іншому мессенджере і скласти список найбільш часто вживаних слів, якими ви звикли затикати смислові дірки. Вручите список одному або колезі і попросіть його зупиняти вас і робити позначку в блокноті кожен раз, коли у вашій усній або письмовій мові прослизне cлово-паразит. За кожні 50 позначок можна пригощати друга обідом, або дарувати йому пляшку шампанського, або мити його машину - без жорсткої мотивації, підкріпленої економічними або трудовими санкціями, буде складно розлучитися з улюбленими заїждженими слівцями. Цілком ймовірно, що коли ви навчитеся пригальмовувати при кожній спробі вимовити «хрень» або «няшная», пам'ять сама почне підкидати осмислені літературні синоніми з пасивного словника.
Вести зошит синонімів або записувати слова на картках - один з найбільш популярних класичних порад по розширенню словарного запасу. Великий мінус цього методу полягає в тому, що слова найефективніше вчити не окремо, а в контексті і в прив'язці до конкретної теми - не дарма ж в підручниках іноземних мов кожен урок будується навколо певної теми. Якщо вам подобається користуватися блокнотами та картками (неважливо, паперовими або електронними), буде корисніше не просто зазубрювати слова одне за іншим, а придумувати з ними фрази і візуалізувати різні діалогові ситуації.
Трохи сумнівним видається поширена порада завжди тримати під рукою словник і частіше в нього заглядати. Сама по собі це затія чудова, тільки ось націлена вона на розширення пасивного, а не активного вокабуляра. Відкривши довільну сторінку тлумачного словника, ми переконаємося, що давно знаємо більшість наведених там слів, а ті, значення яких нам не знайомі, нам, напевно, просто не потрібні. Так що словник поруч тримаємо, але особливих надій на нього не покладаємо.
Читати і заучувати напам'ять вірші корисно подвійно - засвоюється не тільки лексика, а й синтаксис. Незважаючи на те, що в російській мові порядок слів у реченні досить вільний, користуватися цією свободою в повній мірі ми не любимо (що цілком раціонально з точки зору економії розумових зусиль). У кожного з нас є уподобані синтаксичні конструкції, які обмежують наш лексичний діапазон - відповідно, якщо ми мріємо цей діапазон розширити, треба проявляти творчий підхід до побудови фраз. Наприклад, якщо ми звикли користуватися безособовими пропозиціями в дусі «Мені хочеться», синонімічні ряд виявиться передбачувано вузьким: «мені мріється / мені полювання / мені треба / мені потрібно». Але варто тільки висловити цю саму думку за допомогою підмета і присудка, «Я хочу», як простір для маневру розшириться: «Я вимагаю / я бажаю / я наполягаю / я потребую» і так далі. Коли будете писати етюди, сміливо жонглюйте порядком слів, перекроювати синтаксис, частіше вставляйте причетні і дієприслівникові обороти - це хороший стимул для активації пасивного вокабуляра.
Нарешті, найголовніше. Не ставтеся поставитися до поповнення словникового запасу як до відповідальної багатоступінчастої задачі, для якої слід виділити час і зібратися з духом. Це не художня гімнастика і не нейрохірургія, де треба витратити багато років і зусиль, щоб досягти результату. Включення в мова нових слів - процес надзвичайно природний, підготовлений до запуску в самому ранньому віці, триває до кінця життя і, чесно кажучи, зовсім нескладний.