Однак, вивчення ієрогліфів само по собі, ізольовано, мало що дає практично. Кінцевою метою має бути, зрозуміло, вивчення японської мови. Інакше - це як порожні гільзи на стрільбищі збирати - хлопчакам вони потрібні в солдатиків грати, але толку від цього ніякого немає. А тому вивчення ієрогліфів має йти паралельно з вивченням мови. Господиня сайту, Дарина, дає відмінні уроки по скайпу. Або вивчайте самостійно - до певної межі це можливо, але потім практично у всіх, що вивчають мову, падає мотивація і прогрес припиняється - вони приходять до необхідності занять з викладачем.
Отже, сьогодні ми з вами пройдемо рахунок. У римлян були свої цифри, які були буквами їх алфавіту. У арабів були свої цифри, у індусів були свої цифри. Напевно, у кожного народу, самостійно розвинув собі писемність, були свої цифри. Китайці в цьому плані не виняток. Їх цифри - такі ж ієрогліфи, як і все інше. Разом з писемністю в Японію перекочували і ці цифри. Зрозуміло, в наші дні дуже багато де японці користуються загальноприйнятою в усьому світі системою цифр. Однак, у багатьох традиційних сферах суспільного життя вони до сих пір використовують ієрогліфи для запису чисел. Це стосується, наприклад, грошей, цінників практично у всіх магазинах (НЕ супермаркетах) і кафешках, літочислення.
На японських монетах, якщо у кого є, рік випуску монети теж вказано в традиційному вигляді: спочатку епоха, потім рік, написаний ієрогліфами.
Ось для прикладу монетка в 10 ієн. Видно, що вона випущена в епоху Сева в 63-му році. За нашим літочисленням це 1988 рік.
Як правило, на видному місці на всю стіну в кафешці висить меню з цінами, написаними японськими ієрогліфами. Так що сьогоднішній урок буде корисний хоча б тим вже, що прийшовши куди-небудь пообідати, ви будете точно знати, скільки яке блюдо коштує.
Тож почнемо. Як у всіх людей на планеті Земля, у китайців було по десять пальців на руках (по п'ять на кожній), а тому їх система числення десяткова. Там є певні нюанси, про які я скоро скажу. Таким чином, основні ієрогліфів для цифр у японців всього десять: від одного до десяти. Ієрогліфа для нуля у них немає (це не зовсім так, але про це трохи пізніше), а тому у них є окремі ієрогліфи для позначення розрядів: це десять, сто, тисяча, десять тисяч і сто мільйонів (що є десять тисяч на квадраті) . Таким чином, про десять тисяч японець скаже «ічі ман», тобто це число у них сприймається як один об'єкт, на відміну від нас, - ми сприймаємо той же число як десять об'єктів розміром в тисячу. А ось наприклад мільйон ми сприймаємо як один об'єкт, а для японця це сто манов «Хяку ман». Це спочатку не дуже зручно, але швидко звикаєш, тому що зарплата у тебе обчислюється в манах.
Отже, знову почнемо. Для початку введемо цифри від одного до десяти (в цій статті будуть розглянуті цифри від 1 до 5).
Дивимося на малюнок 1. Тут представлений найпростіший ієрогліф ічі «一», що складається з однієї горизонтальної риси. Як легко здогадатися, символізує він цифру і число «один».
一度, «い ち ど» - ічідо - один раз; як-то раз, один раз.
一家, «い っ か» - Ікка - будинок, сім'я.
Нижче наведено приклад слова з кун'ёмі:
一 つ, «ひ と つ» - Хитоцу - один (для вказівки кількості).
Ну, і від себе додам кілька ходових прикладів (як онйомі, так і кун'ёмі):
一, «い ち» - ічі - один (за рахунку).
一 人, «ひ と り» - хіторі - одна людина,
Далі, червоним кольором дані рекомендації, на що звернути увагу при написанні. Тут сказано, що малювати палицю треба строго горизонтально (зрозуміло, зліва направо), а в кінці неї треба зробити повну зупинку кисті (кисть, наприклад, можна не зупинити, а плавно відірвати від паперу, продовжуючи рух - тоді лінія на кінці буде истончаться, а це неправильно).
На цьому знайомство з першим ієрогліфом ми закінчили. Скажу кілька моментів. По-перше, я не дотримав своєї обіцянки всюди використовувати Поливановская транскрипцію, яке давав минулого разу. Замість «ти» я пишу «чи» (ち). Більш того, замість «Джі», «дзю» і «дзя» я буду писати «джи» (じ), «джю» (じ ゅ) і «джя» (じ ゃ). Замість «сі», «сю» і «ся» я буду писати «щі» (し), «щю» (し ゅ) і «щя» (し ゃ). Це я не з принципу так роблю, а просто тому, що вимовляється саме так, як я написав. Я вчив японський не в Росії, а тому ніякі догми вітчизняних японістів наді мною сили не мають. Тим же, хто крім догм вітчизняної школи нічого в японському більше не знає, але хоче все-таки навчитися, я задам просте питання: «вам шашечки чи їхати»? І ось якщо їхати, то яка різниця, молюся я на Поліванова чи ні? Вивчайте мову, поїдьте в Японію, говорите з людьми - тоді ваші дитячі догми відпадуть самі собою.
Так, мало не забув. Зараз, звичайно, японські книги пишуться в основному, як і в інших цивілізованих країнах, зліва направо і по горизонталі. Раніше ж документи писалися зверху вниз, тобто стовпчиками, а стовпчики розташовувалися справа наліво. Тобто така книга в нашому розумінні була написана повністю задом наперед. В Японії так до сих пір пишуть, особливо художню літературу, газети. Підручник, за яким ми зараз займаємося, теж написаний в такій традиційній манері. Тому звикайте, дивлячись на картку, починати з правого верхнього кута - це початок японської сторінки. Потім погляд ковзає вниз до кінця стовпчика, після чого переходить вгору і вліво, до початку наступного стовпчика. Це як наступний рядок в нашому розумінні. Тому, до речі, приклади слів з онйомі в картці дано візуально між онйомі і кун'ёмі. Насправді це просто наступний стовпчик, службовець логічним продовженням онних читань.
Далі. Коли я даю приклади від себе, то, зрозуміло, я не прагну скопіювати сюди п'ять сторінок зі словника, і буває, що для багатозначних слів я даю далеко не всі значення, а для слів з множинними читаннями я даю не всі читання. Десь слово має сенс в основному тільки в комбінації з яким-небудь відмінковим суфіксом, - в цьому випадку я даю і суфікс. Про це докладніше ви дізнаєтеся на уроках у Дарини-сенсей.
Ну, і потрібно сказати про основні правила конфігурації ієрогліфів, їх накреслення і правила підрахунку рис. Про це я буду розповідати поступово, в міру ускладнення матеріалу. Зараз же скажу лише, що основне правило накреслення ієрогліфів підпорядковується двома напрямками: зліва направо і зверху вниз.
二階, «に か い» - Ніка - другий поверх.
Кунное читання наведено одне: «фути» ( «ふ た»), і тут же дан приклад слова:
二 つ, «ふ た つ» - футацу - два (кількість).
Рекомендації при написанні: звернути увагу на те, що верхня межа коротший, нижня достовірніше. Ну, і в лівому верхньому кутку дана послідовність написання знака: спочатку малюється верхня межа, потім нижня.
で, футаріде - удвох.
三年, «さ ん ね ん» - саннен - три роки.
Кунное читання теж одне: «ми» ( «み»). Слідом ідуть приклади:
三 つ, «み つ» - Міцуї - три (кількість).
三 つ, «み っ つ» - міццією - те ж саме, що і попереднє, тобто три (кількість).
На що звернути увагу при написанні: третя риса (сама нижня) повинна бути найдовша. Ну, і послідовність написання: риси малюються одна за одною, починаючи з верхньої і закінчуючи нижньою.
Рекомендації при написанні: хорошою формою вважається для цього ієрогліфа, коли він витягнуть в горизонтальному напрямку (а не квадратний, як могло б здатися).
Це у нас перший ієрогліф з змістовної структурою. І ми негайно виділяємо в ньому два конструкційних елемента, а саме: коробку (великий охоплює прямокутник, який не утворює самостійного знака, але використовується як структурний елемент у багатьох ієрогліфах), а також «ніжки», катаканское «РУ» ( «ル») , які використовуються у величезній кількості знаків, але самі окремого знака не утворюють. Відповідно, правило для запам'ятовування четвірки таке: «РУ в коробці».
Послідовність начерки:
1. малюємо ліву вертикальну стінку коробки зверху вниз,
2. малюємо верхню і праву стінку коробки одним розчерком (це одна риса вважається) зліва направо і потім зверху вниз,
3. малюємо ліву ніжку РУ зверху вниз,
4. малюємо праву ніжку РУ зверху вниз, зліва направо,
5. закриваємо коробку - малюємо нижню стінку коробки зліва направо.
Правило: коробка завжди закривається останньої.
При написанні звертаємо увагу на те, щоб нижня палиця була довга. Послідовність начерки:
1. верхня горизонтальна риса,
2. вертикальна риса,
3. середня горизонтальна плюс мала вертикальна одним розчерком,
4. нижня горизонтальна.
На наведених прикладах ми вже бачимо загальне правило написання ієрогліфів: послідовність написання ієрогліфів в основному подчінаяется правилом - зліва направо і зверху вниз.
Даний знак можна запам'ятати так: верхня горизонтальна риса і головна вертикальна схожі на російську букву «Т», а все, що залишилося, утворює катаканскую букву «Ю» ( «ユ»). Таким чином, п'ять - це «Т» + «Ю».
На цьому я себе вичерпав на сьогодні. Решта п'ять цифр зроблю наступного разу. Рекомендую почати займатися, поки легко. Нехай здається легкість вас не обманює. Це зараз я так детально все розписую. Далі буде більше, важче, цікавіше. Ну, і я не буду кожну закорючку розписувати, як для інвалідів. Ви вже будете знати достатньо, очей буде досвідчене вже, і я зможу концентруватися тільки на важливих і змістовні речі. До зустрічі!
Хочете дізнатися про ієрогліфи більше?
Рекомендуємо:
