Хамовнічеський суд Москви засудив учасниць групи Pussy Riot до двох років позбавлення волі. Дівчатам інкриміновано хуліганство за мотивами релігійної ненависті. Відходячи від медійно-політичного боку справи, «РР» спробував об'єктивно розібратися, на чому будувалася аргументація обвинувачення, захисту і, головне, наскільки юридично обґрунтоване рішення прийняв суд
стратегія звинувачення
За російськими законами хуліганство хуліганства ворожнечу. Є «дрібне хуліганство», що є адміністративним правопорушенням з максимальним покаранням до п'ятнадцяти діб арешту. А є просто «хуліганство», кримінальний злочин - до семи років позбавлення волі.
Проблема в тому, що правова межа між дрібним хуліганством і його старшим кримінальним братом, м'яко кажучи, хистка, щоб не сказати невловима: в одному випадку мова йде просто про порушення громадського порядку, в іншому - про порушення «грубому». А ось визначати ступінь грубості належить суду.
Виходить, що один і той же вчинок в залежності від мотиву може каратися і п'ятнадцятьма добами, і сімома роками позбавлення волі. А оскільки на амвоні храму Христа Спасителя обійшлося, на щастя, без пострілів і поножовщини, довести належало, що дівчата відчували хоч якусь з перерахованих вище ненависті.
- Їх дії точно підпадали під адміністративну відповідальність, - юрист і представник уряду в вищих судових інстанціях Михайло Барщевський. - Чому їх вчинок не був у початку процесу перекваліфікований з кримінальної статті на адміністративну - питання не юридичне, а політичне.
Вирішальною стала психолого-лінгвістична експертиза, проведена філологом Всеволодом Троїцьким, психологом Вірою Абраменкової і юристом Ігорем Понкино. Ця експертиза третя за рахунком - перші дві фактично визнали відсутність в діях дівчат складу інкримінованого злочину, а ця його виявила, - була розібрана на цитати обуреної громадськістю та стала в підсумку єдиною, прийнятої до уваги суддею сирів.
Експерти з максимальною, можливо навіть, майже комічною пунктуальністю доводили той очевидний факт, що в церквах не прийнято залазити на солею в масках і виспівувати «сатиричні куплети». Грубо кажучи, якщо в магазині ви ввійдете в двері з написом «Службове приміщення», вас теж по голові не погладять, а можливо, і виведуть під білі ручки.
Але головне - експерти прийшли до висновку, що релігійна ненависть в діях дівчат була присутня, а значить, кримінальний злочин в наявності. Дійсно, деякі фрази з «панк-молебню» теплотою почуттів до Російської православної церкви явно не відрізняються: «Все парафіяни повзуть на поклони», «Глава КДБ, їх головний святий», «Патріарх Гундяєв вірить в Путіна - // Краще б в бога , сука, вірив ». Але ненависть чи це?
Відомий філолог Ірина Левонтін, яка назвала скандальну експертизу у справі Pussy Riot «цілковитим перлом», згадує, як кілька років тому експерти «не змогли» встановити ксенофобський характер вигуків «Бий хача!» І «Убивай чорних!», З якими підлітки до напівсмерті побили дев'ятикласника Тагіра Керімова, - може, це жарт була така невдала. А про акцію Pussy Riot в такому випадку і говорити не доводиться.
- Слідству потрібно було довести, що вони діяли з метою розпалювання релігійної ненависті. Слідство ж довело, що саме вони зробили, але не довело навіщо, - вважає Михайло Барщевський.
Загалом, суб'єктивний елемент такого роду наукових висновків очевидний, але це вже питання до судді: чому з трьох проведених експертиз вона врахувала тільки одну? Своїх цілей прокуратура домоглася.
стратегія захисту
- На мій погляд, адвокати робили все, щоб надати цій справі політичний характер, і в цьому плані влада їм дуже допомагала, - резюмував глава президентської ради з прав людини Михайло Федотов. І це, мабуть, найбільш поширена думка щодо стратегії, обраної на процесі захисниками Pussy Riot.
Юрист Микола Полозов, колишній прокурор Віолетта Волкова і активіст руху «Солідарність» Марк Фейгін за останні пару місяців стали чи не настільки ж відомі, як і їх бунтівні підзахисні. Вони і самі не приховують, що разом з дівчатами боролися не стільки за їх свободу, скільки за громадський резонанс.
В цілому це пояснює більшість дій захисту, які зводилися до того, щоб показати, що судять Pussy Riot за ворожнечу ні до православної церкви, а особисто до патріарха Кирила або, як варіант, до Володимира Путіна. Саме тому, відмовившись каятися, як того вимагало слідство, дівчата визнали свою «етичну помилку» - суспільство мало побачити, що має справу не з войовничими безбожницею. Частково з тих же причин був багаторазово заявлено відвід самої судді сирів: з одного боку, очевидно, що це ніяк не сприяло потеплінню ставлення до підсудним, але з іншого, за задумом Волкової, мало продемонструвати темну сторону російської Феміди, адже, як запевняє адвокат , відводи були пов'язані з тим, що Сирову застали конфіденційно радилися з представниками протилежної сторони.
дії судді
- Середньостатистичний російський суддя, як правило, підіграє стороні звинувачення, в цьому немає нічого унікального, - пояснює провідний науковий співробітник Інституту проблем правозастосування при Європейському університеті в Санкт-Петербурзі Елла Панеях. - Однак на цей раз масштаби були особливо вражаючими: вислухати з сімнадцяти заявлених захистом свідків трьох - це все-таки з ряду геть. З огляду на, що на етапі попереднього слідства у захисту фактично немає можливості вплинути на хід справи, виходить, що вона просто не вислухана.
Суддя Сирова винесла всім учасницям однаковий вирок: по два роки колонії загального режиму.
- Вирок, який пролунав, елементарно несправедливий, - вважає Михайло Федотов. - Це доводиться, як двічі по два чотири. У вироку, наприклад, сказано, що у двох із трьох підсудних є додаткове пом'якшувальну обставину, а саме наявність малолітніх дітей. Чому ж усім трьом дали однаково? Суд порахував цю обставину несуттєвим? Але на цей рахунок є цілком певна позиція Верховного суду, який вважає цю обставину істотним.
Тим часом чи не найбільш драматична риса цього процесу в тому, що в суворій відповідності до чинного російського законодавства суддя мала вагомі підстави винести саме той вирок, який вона в підсумку і винесла: на руках у неї висновок експертів, в якому чорним по білому сказано , що релігійна ненависть в словах і діях дівчат була присутня.
Було, правда, і два інших, з протилежним висновком. Чи могла вона їх врахувати? Безумовно, і навіть, ймовірно, повинна була. Але це був би досить серйозний прецедент, який важко було б ігнорувати надалі. Наприклад, при розгляді справ про якихось фашистських молодчиків, які, припустимо, увірвалися б в синагогу і, піднявши праву руку в нацистському вітанні, стали б співати щось на кшталт «Рабини розпродали Росію». А щось подібне трапляється набагато частіше, ніж танці на солее храму Христа Спасителя. Більш того, якби суддя призначила якесь менш суворе покарання у вигляді, наприклад, штрафу або декількох місяців позбавлення волі, за які було б зараховано перебування дівчат у СІЗО, це могло ще більше підігріти гарячі голови.
Але чи повинен суддя керуватися принципами політичної доцільності або це відверте свавілля? Очевидно, що такі спори будуть йти до тих пір, поки закон збережеться в нинішньому, допускає самі вільні трактування вигляді.
- У кримінальному праві Австрії або Німеччині є статті, за якими Pussy Riot могли б посадити, - нагадує Михайло Барщевський. - Це зневажливе ставлення до релігії і хуліганські дії в церкві. У нас в країні таких статей немає.
Можливо, якби вони були прийняті, то всій цій історії не було б в принципі. Поки ж значна частина юридичної спільноти слідом за відомим адвокатом Генрі Резником повторює, що «цей вирок сам по собі злочин».