Elizabeth Lenhard - Charmed: Soul of the Bride
- Прю? Зайдіть до мене, будь ласка.
Прю відігнала неприємну думку і пригладила свої блискуче чорне волосся. Наближаючись до дверей кабінету, вона обдарувала містера Колдвелла натягнуто-веселою посмішкою.
- Чим можу бути корисною, містер Колдвелл? - запитала вона.
"Уф, тут не жди нічого хорошого", - подумала Прю.
- Прю, - почав містер Колдвелл. - Я повинен повідомити вам ...
"Ох, - простогнала про себе Прю. - Який толк бути відьмою, якщо я не можу скористатися своїми силами, щоб викрутитися з подібних ситуацій?"
- ... що ваша робота приносить мені задоволення.
- Що? - випалила Прю, широко розкриваючи очі. Вона так змирилася з думкою про звільнення, що не вірила своїм вухам.
- Ваші фотографії сповнені життя, - продовжував містер Колдвелл. - У вас справді великий талант, хоча ще не цілком дозрілий.
- Дякуємо! - відповіла Прю, почервонівши від щастя. "До чого чаклунство, - легковажно подумала вона, - якщо у мене є ... талант!"
- І ... на яку тему? - заїкаючись, запитала Прю.
- Вибирайте самі, - відповів містер Колдвелл, хитро посміхаючись. - Вам може появитися блискучий шанс. Але знайте, інші фотографи теж будуть боротися за обкладинку. Розпочнеться здорова конкуренція, так що намагайтеся з усіх сил.
- Постараюся, - встала Прю.
Видно, містер Колдвелл знав її не надто добре. Виявися тут її молодші сестри Пайпер і Фібі, вони б з радістю повідомили, що Прю Холліуел завжди намагається з усіх сил.
- Дякую за надану можливість, сер. Я обіцяю убити вас наповал.
З тих пір як Прю, Пайпер і Фібі переїхали в великий особняк бабусі в Сан-Франциско, сестри в усьому довіряли один одному - будь то професійний або романтичний рада, вибір одягу для вечірки і, само собою зрозуміло, чаклунські сили.
Вони виявили, що є відьмами - Зачарованими, коли Фібі знайшла на горищі "Книгу Тіней". Величезний древній тому ряснів заклинаннями, зіллям і інформацією про відьом роду Холліуел, включаючи їх бабусю й матір. Мати і бабуся вже померли, заповівши Прю і її сестрам продовжувати їх Зачарований рід.
Найдивніше полягало в тому, що з усіх відьом вони були найбільш могутніми. Окремо кожна сестра володіла незвичайною силою. Однак, діючи разом, три сили зливалися в одну. Тоді сестри ставали майже непереможні. Проте тьма демонів і злих чаклунів весь час намагалися здолати їх.
"Так, - не без почуття іронії подумала Прю, відкриваючи дверцята свого" БМВ ", - хіба зо три не щасливе число?"
Вся справа в тому, що нове життя сестер, що почалася після виявлення їх ведьмовских талантів, іноді оберталася великими неприємностями.
"Незрозуміло, - бурмотіла Прю, згортаючи машину до будинку, - як зараз пояснити те, що я одним помахом пальця здатна телекінетичними викидати речі з вікна Або те, що Пайпер може заморозити час, а Фібі передчуває майбутнє і до того ж вміє літати". Здатність Фібі відриватися від землі проявилася зовсім недавно, і нею вона ще досконало не опанував.
"Можу уявити, - уявляла Прю, сухо розсміявшись. - На ганку дружок цілує мене на прощання, а я йому кажу: - Не звертай уваги на ту відьму, що пролітає на пилососі. Вона всього лише моя молодша сестра".
"Наказ сестрам захищати невинних теж може створити незручності", - з роздратуванням думала Прю. Прагнення врятувати весь світ постійно заважало її роботі.
"Але тепер все буде інакше, - пробурмотіла вона, і в її голосі звучала рішучість. - Ніщо не встане між мною і обкладинкою журналу. Ніщо!"
"Щасливіше всього я буваю на уроці малювання", - думала Фібі Холліуел, йдучи до раковини, щоб промити кисті. Вона озирнулася через плече на класну кімнату. Там товклося повно інших учнів, які теж завершували свої роботи. Незакінчена полотно Фібі стояло біля вікна - зовсім поруч з вогненно-рудою коротуном - професором Вінтерс.
Раптом Фібі помітила, що як раз зараз професор, наставниця і самий безжальний критик, пильно вивчає її полотно. "Здорово", - подумала Фібі. Вона поклала кисті і поспішила до своєї картині.
- Я дещо запозичила у О'Кіфа і Ван Гога, - заявила Фібі, підкравшись ззаду до професора.
- Так, я бачу, - зауважила професор Вінтерс, дивлячись в нічого не бачать очі Фібі. - Багато запозичень, Холліуел. Хороша форма, але ви б могли придумати що-небудь оригінальніше ".
Сказавши так, професор демонстративно пішла. Фібі дивилася їй услід з розкритим ротом.
"Запозичення! - подумала вона, роздратовано насупившись. - Мені здавалося, що на мене найшло натхнення. Мені здавалося, що я надала О'Кіфа неймовірний, новий поворот. Видно, я помилилася. Ось ще одна академічна невдача", - бурчала Фібі про себе, глибоко зітхаючи. Навчання ніколи не була її сильною стороною, але після недавнього повернення в коледж вона намагалася порвати з колишньою Фібі "з привітом", яка радіє трієчку.
"Ясно, я працювала недостатньо ретельно", - думала вона, продовжуючи докоряти себе за недостатню старанність, коли до її слуху долинув хвилюючий голос.
- Не слухайте її. Ваша робота дивно хороша.
Фібі різко обернулася і мало не втратила дар мови. Перед нею стояв чорнявий, забруднений фарбами красень в обшарпаних джинсах фірми "Леві" і вимазаний у веселкові кольори бавовняної сорочці. "Звідки він взявся?" - здивувалася Фібі.
Немов прочитавши її думки, хлопець простягнув руку.
- Сьогодні мій перший урок в цьому класі, - сказав він, приємно посміхаючись. - Я Нікос. А ви, поза сумнівом, зірка в класі 201 з малювання. Ваші райдужні оболонки вражаючі, міс ...
- Фібі, - випалила вона, дивлячись в прекрасні блакитні очі Нікоса. - Гм, я хотіла сказати Холліуел. Тобто Фібі Холліуел. Можете називати мене просто ...
- Фібі? - завершив Нікое з дражливою посмішкою.
Фібі вдарила б себе по лобі, але її долоня була забруднена лілового фарбою. Фібі не знала, як реагувати. "Досить з'явитися лише одному шикарному хлопцеві, і я перетворююся на безсловесну дуру", - подумала вона.
- Значить, Нікос, - почала вона. - Що за ім'я?
- Грецьке, - відповів Нікос з пустотлива усмішка. - Я походжу з величезною грецької сім'ї. Дуже дере-е-е-в ній.
"Треба ж!" - подумала Фібі і весело посміхнулася. Потім кивнула в бік кисті, яку красень тримав в руці.
- І над чим ви працюєте ... Нікос?
Вона боком присунулася до полотна Нікоса і насилу стримала вигук подиву. Може бути, хлопець прийшов сюди на свій перший урок, але він явно не новачок.
- Ваша ... робота гіпнотизує, - прошепотіла вона, втупившись на вихор сірого і коричневого кольорів, переносили глядача в сире, поросле деревами болото, яке намалював Нікос. Примружившись, вона крізь дерева помітила примарний особняк. Острівці примарною серпанку котилися на задньому тлі.
Фібі не могла відірвати погляд від картини. Здавалося, що та нескінченна і поступово затягує її.
- Так темно, - ледь чутно промовила вона. Потім замовкла і подивилася на Нікоса. - Я мала на увазі, в хорошому сенсі, - квапливо додала вона.
Не турбуйтеся, - відгукнувся він, підморгнувши їй. - всі нещастя всередині мене вихлюпується на полотнах. В реальному житті я невиправний оптиміст.
- Невже! - кокетливо промовила Фібі.
- Дозвольте мені довести це, - промовив Нікое. - Бажаєте кави?
- Наступну годину у мене як раз вільний, - відгукнулася Фібі. Її серце радісно забилося від хвилювання. "Значить, найщасливіше я дійсно буваю на уроці малювання", - подумала вона і обдарувала Нікоса самої грайливою посмішкою.
- Я тільки змию ліловий фарбу, - сміючись, відповіла вона, - і ми можемо йти.
Пайпер розташувалася за кухонним столом, одним зі своїх улюблених місць в просторому, забитому антикварними речами особняку Холліуел. Однак це освітлене сонцем місце сьогодні її не радувало, бо вона займалася найстрашнішим справою - підводила фінансовий результат діяльності її нічного клубу РЗ.