Міждержавні об'єднання являють собою союз держав, створений на основі міждержавного договору і переслідує мети економічної, політичної, військової та іншої інтеграції держав. У навчальній літературі до міждержавним об'єднанням відносять співдружності, співтовариства, інші об'єднання держав. Вельми рідко до таких об'єднань відносять конфедерацію. Тим часом вона являє собою державно # 8209; правове об'єднання суверенних держав.
Термін «конфедерація» латинського походження і означає «спільнота». У підручниках конфедерація розглядається як форма державного устрою, що навряд чи правильно, оскільки всі вхідні в конфедерацію держави зберігають свій суверенітет і нової держави не утворюють.
На сучасному етапі конфедеративних об'єднань в «чистому» вигляді не існує. Конфедерацією були США в 1781-1787 рр. (А фактично до 1791 р коли вступили в силу перші десять поправок до Конституції США); Швейцарія - в 1815-1848 рр .; Об'єднана Арабська Республіка, яка з'єднувала Єгипет і Судан, - в 1958-1961 рр .; Сенегамбия, що об'єднувала африканські держави Сенегал і Гамбії, - в 80 # 8209; і роки.
Конфедерації властиві такі особливості:
1) збереження за об'єдналися державами суверенітету практично в повному обсязі. Вони продовжують мати власні державні органи, громадянство, конституцію, законодавство, самостійно здійснюють державну владу на своїй території;
2) вона створюється на договірній основі, тому носить добровільний характер;
3) для досягнення цілей, які послужили підставою для об'єднання, формуються необхідні органи управління, які можуть приймати управлінські рішення і нормативні акти по обмеженому колу питань;
4) відсутність єдиного громадянства і єдиної території;
5) суверенітет належить кожному з об'єдналися держав;
6) рекомендаційний характер актів органів конфедерації, для вступу їх в силу потрібне схвалення вищими органами суб'єктів об'єднання;
7) немає загальної конфедеративної власності, податків; фінансові кошти утворюються за згодою суб'єктів;
8) здійснення оборони конфедерації союзної армією,
яка складається з військових формувань суб'єктів конфедерації;
9) право сецесії, т. Е. Вільного виходу з конфедерації в односторонньому порядку без згоди інших членів.
Конфедерація - тимчасовий союз держав, зазвичай нестійкий освіту, тому з часом переростає в федерацію або призводить до розпаду конфедерації.
До міждержавним об'єднанням ставляться співдружності. Наприклад, до 1946 року існував Британську Співдружність націй, в даний час діє Співдружність Незалежних Держав (СНД).
1) співробітництво в політичній, економічній, гуманітарній та інших галузях;
2) забезпечення основних прав і свобод людини відповідно до загальноприйнятих принципів і норм міжнародного права;
3) формування спільної позиції з ключових питань міжнародного характеру, проведення спільних зовнішньополітичних дій та ініціатив;
4) військово # 8209; політичне співробітництво, об'єднання зусиль для запобігання та врегулювання збройних конфліктів, спільна охорона зовнішніх кордонів;
5) боротьба з організованою злочинністю та ін.
Для вступу в СНД нових членів необхідно, щоб держава # 8209; претендент розділяло цілі та принципи СНД, визнавало його Статут. Потрібно також згоду на вступ нового члена всіх держав - членів СНД. Вихід же з СНД вільний, він можливий в односторонньому порядку при попередньому письмовому попередженні за 12 місяців зберігача Статуту СНД, яким є Республіка Білорусь.
Для взаємного співробітництва та координації дій в рамках СНД створені такі органи:
Рада глав держав - членів СНД;
Міжпарламентська асамблея, що складається з представників парламентів держав - членів СНД;
Рада глав урядів;
Рада міністрів закордонних справ;
Економічна рада і Економічного суду;
Рада міністрів оборони і Штаб з координації військового співробітництва;
Рада командувачів прикордонними військами;
Комісія з прав людини та ін.
Всі органи СНД є консультативними. виконують координуючі функції. всі рішення приймаються за спільною згодою і найчастіше носять рекомендаційний характер. Витрати на фінансування органів СНД і спільні заходи розподіляються на основі пайової участі і встановлюються спеціальними угодами.
Головна мета Ради Європи - сприяння тіснішій європейській згуртуванню і зміцненню миру. У статутних документах Ради Європи конкретизуються ці цілі в такий спосіб:
1) правове забезпечення прав і свобод людини;
2) сприяння усвідомленню та розвитку європейської культурної самобутності;
4) розвиток політичного партнерства з новими демократичними країнами Європи, допомога державам Центральної та Східної Європи в проведенні політичної, законодавчої і конституційної реформ.
Для вступу до Ради Європи необхідно, щоб дана країна привела свої установи і правову систему у відповідність з принципами демократії, верховенства права та поваги до прав людини, підписала і визнала в повному обсязі Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод 1950 р і її контрольний механізм.
Пріоритетним напрямком в роботі Ради Європи є захист прав і свобод людини.
Рада Європи має власні органи. До них відносяться:
Позбавити їх мандата може тільки ПАРЄ. Повноваження представників діють протягом однієї сесії ПАРЄ, яка розбивається на чотири раунди. Сесія ПАРЄ триває, як правило, п'ять днів, засідання відкриті. Засідає ПАРЄ в Страсбурзі (Франція).
Комітет міністрів - головний орган Ради Європи. Він уповноважений приймати рішення від імені Ради Європи. Його склад - міністри закордонних справ держав # 8209; членів. Засідає Комітет двічі на рік. Засідання закриті, за підсумками публікуються комюніке або декларації.
Конгрес місцевих і регіональних органів влади Європи - консультативний орган, який складається з двох палат: одна представляє інтереси місцевого самоврядування, інша - інтереси регіональних органів влади. Конгрес призначений забезпечувати участь місцевих і регіональних влад в досягненні європейської єдності, налагоджувати міжрегіональне співробітництво, надавати допомогу новим демократичним державам у створенні ефективних місцевих адміністративних структур.
Міжнародний Секретаріат. який складається з 1200 співробітників, які сприяють роботі органів Ради Європи, і очолюється Генеральним секретарем, що обирається на п'ять років.
Європейський Суд. покликаний забезпечувати виконання Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р державами - учасницями Ради Європи. Це завдання здійснюється шляхом розгляду і вирішення конкретних справ на основі індивідуальних скарг фізичних осіб, груп осіб або неурядових організацій. Європейський Суд не є вищою інстанцією по відношенню до судової системи держави # 8209; учасника. Тому він не може скасувати рішення судових органів конкретної держави. Європейський Суд, розглядаючи конкретні скарги, встановлює, чи були допущені порушення Конвенції 1950 г. У той самий час Європейський Суд має право присудити «справедливе задоволення претензій» у формі фінансової компенсації матеріального збитку або матеріальної шкоди, а також відшкодування стороні, яка виграла всіх витрат і витрат. Невиконання рішення Європейського Суду може спричинити призупинення членства в Раді Європи або навіть виключення з його складу. Нагляд за виконанням рішень Європейського Суду, в тому числі за своєчасною виплатою грошової компенсації, веде Комітет міністрів Ради Європи.
Зі вступом до Ради Європи Росія, у # 8209; перше, отримала солідну міжнародну трибуну, через яку може проводити свої національно # 8209; державні інтереси; у # 8209; друге, включена до європейського політико # 8209; правовий простір; в # 8209; третє, розширилися можливості для прямого співробітництва з європейськими країнами в гуманітарній сфері - науці, освіті, охороні здоров'я, екології, культури та ін.
Крім того, Рада Європи стає місцем збору колишніх союзних республік, які вже вступили в його склад або подали заявки на вступ.
Існують універсальні об'єднання держав типу ООН, яка об'єднує близько 200 держав світу.
Всі зазначені вище об'єднання свідчать про інтеграційні процеси, притаманних сучасному світовому співтовариству, і розглядаються як перспективні, хоча деякі з них представляють собою тимчасові союзи.