Вбрана в шаровари червоного кольору і ліф в цей же тон Ірида відчувала себе незатишно. Алергія від їжі з мідного посуду за добу майже пройшла, і тільки палаючі щоки говорили за себе. Нареченій Султана прикрили обличчя хусткою, розшитим дорогоцінними каменями. Поверх волосся лягла золотий ланцюжок з крапелькою бурштину в лобі. Браслети з дорогоцінного металу закрилися на зап'ястях тремтячих рук.
Довге кольорове покривало з голови до п'ят остаточно додало красуні з сибірської глибинки образ східної дівчини з гарему.
Сльози покотилися з синіх очей Іриди. Що буде з нею? Не так вона представляла свою долю. Чи зможе полюбити старого Султана і змиритися з його іншими трьома дружинами. Про таке вона не могла подумати і раніше, в дівочих мріях. Але може Владика гарем і зовсім відпустить її додому, вона зможе його вмовити, упросити.
Темношкірі рабині низько вклонилися і залишили наречену Султана одну. Ірида притулилася лобом до холодної кручений колоні, коліна затремтіли. Страх перед невідомістю вдарив в ноги. Дівчина осіла, ковзаючи витонченої долонею по крижаному мармуру. Золоті браслети дзвякнули в такт її руху. Немає нікого, хто міг би дати їй раду і врятувати, значить доведеться не розкисати і тримати ситуацію під контролем самої.
Душно, Ірида відкинула важкий від коштовностей хустку з обличчя і уткнулась носиком в синій великий бутон Ириса. Коптять лампи під стелею ніби тремтіли разом з маленькою боягузкою. Як віддатися чоловікові без любові, не будучи з ним знайомою? Оригінальна знахідка промайнула в голові сімнадцятирічної дівчини: раз не можна втекти, значить потрібно сховатися. Крім як заритися в подушках більше і придумати нічого, не лізти ж в холодну ванну під аркою.
- Чи не видавай мене! - приклавши пальчик до губ, прошепотіла маленька пустунка зеленому папузі, зариваючись в численні подушки.
Велична поява в гаремі сорокапятилетнего пана в святковому одязі вразило євнухів. Щільно закривши за ним двері таємної кімнати, вони залишилися з шаблями на грізної варті. Ніхто не міг більше потривожити володаря!
Обережно відкидаючи по сторонам подушки, Дар султан замилувався світлими коротким волоссям сплячої чужинки.
Таких жінок в його гаремі немає. Чаклунка Джодуга була права, білошкіра дружина обов'язково народить йому спадкоємця.
Чоловік, знімаючи чалму, посміхнувся в чорну бороду з сивиною: ніс і щоки красуні, забруднені пилком квітки, надали їй вигляд дитини-пустуна. І все ж перед ним доросла сімнадцятирічна жінка, і він не сумнівався, цього вечора вона стане його дружиною.
Діставши з кишені смугастого халата важке золоте намисто, Султан акуратно розклав його на одній з подушок. Зробивши ковток прохолодного напою з глечика і витерши рукавом довгу бороду, з пожадливістю пробігся блудливими очима по витонченою фігурці русявий дівчата.
Ніби відчувши на собі пильний чоловічий погляд, на хвилину заснула Ірида, здригнувшись, відкрила очі. В ту ж мить майнула блискавка у вузькому отворі вікна і пролився дощ.
Її в упор, нахабно розглядав пузатий невисокого зросту спітнілий, схожий на карлика дядько. Очі його блищали червоними вогниками, відображаючи світло палаючих ламп. Розчісуючи і розправляючи м'ясистим пальцями бороду, угіддя під комір халата, він безцеремонно розмістився, схрестивши ноги на величезній подушці.
Їх розділяла відстань з витягнуту руку.
Чаклунка Джодуга на дозвіллі в подробицях розповіла Султану про його нову дружину з незвичайним маєтком Ірида, що означає повелителька дощу і веселки.
Гуркіт послідував за блискавкою грому Дар порахував хорошим знаком.
- Цариця серця мого, прийми цей подарунок мій. - Владика гарем простягнув дівчині подушку з золотим об'ємним намистом кілограма в півтора. - В знак свого смирення і згоди ти зобов'язана зняти з мене чоботи і омити мої ноги. Чоловік потягнувся рукою до привабливою коліні дівчата.
Ірида блискавкою метнулася назад, до однієї з мармурових колон:
- Не чіпайте мене, я неповнолітня! - з забрудненим пилком особою викрикнула сільська дівчина.
Їй хотілося б прокинутися і опинитися вдома, але вона прокинулася тут і вже не раз, і зовсім не хоче бути четвертою дружиною старого Султана.
- За законами нашої країни кожна дівчина стає дорослою в той день, коли упускає першу краплю крові між ніг. І тому виходить, що багато хто з них виходять заміж і в дванадцять років. Тобі майже вісімнадцять, твоє тіло давно готове народжувати дітей. Жінка, яка подарує мені здорового спадкоємця, буде звеличена мною до небес, хай буде так!
Чоловік, склавши долоні човником, низько вклонився русявий красуні:
- Джодуга дивилася в твоє майбутнє, в ньому дитина, в жилах якого тектиме моя кров.
- Коза Бігуді, зрадниця, вона могла сказати все що завгодно! - дівчина прикрила вуха, зовсім не бажаючи чути таке пророцтво.
- Так давай поговоримо про це сьогодні за вечерею, а моєю дружиною ти станеш завтра, зараз же у нас буде час дізнатися один одного краще, - султан жестом запросив співрозмовницю присісти до трапези.
Зрозумівши, що Султан не збирається взяти її силою, Ірида полегшено видихнула.
Відкусивши з грона одну виноградинку, вона спеціально поперхнулась і чхнула.
Обпльований жувати кісточками Султан витер з голеною лисини залишки винограду.
Так, до цариці цієї білої жінки далеко. Поквапилася Харізі, адже велів їй готувати четверту дружину весь тиждень.
Особа владики несподівано почервоніло: з-під обсипалася пилку він розгледів проказу на щоках дівчини. І таку жінку йому нав'язують в дружини?
Покарання чекає всіх, хто спеціально або по упущеної допустив заразу до шлюбного ложа.
Практично вирвавши двері з петель чоботом, розгніваний Дар Султан залишив жіночу половину палацу.
Ірида задоволена вечеряла в самоті і дивувалася: чому невинна витівка з виноградом вивела Владику цієї невідомої світу країни без дзеркал з себе? Жартів не розуміє, точно!
Уплітаючи східні страви, пустунка струсила з величезного страви солодощі в порожню чашу. Милуючись своїм відображенням у плоскій посудині з вуст дівчата вирвалося:
Дякую за таке гарне філософський твір!
Надія, дякую за добре слово.
Рада, що моя казка сподобалася,
З теплом,
На цей твір написано 138 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.