Жив в Небесному палаці Шеньсянь - безсмертний старець, і було у нього сім дочок, все вже дорослі. Наймолодшій вісімнадцять зрівнялася. Батько дуже боявся, як би дівчата не стали думати про земне життя, а пущі того боявся, як би вони не знайшли собі наречених в світі людей. Тому-то тримав їх старий в строгості, не велів їм гуляти, не велів розважатися, і сиділи вони, бідненькі, в палаці, смертної нудьгою мучилися.
Звали молодшу дочку Ци-цзе. Вже дуже хороша була собою дівчина. І ось одного разу, коли Ци-цзе відпочивала в своїх покоях, її слуху торкнулися прекрасні звуки флейти, вони доносилися в Небесний палац зі світу людей. Флейта співала так солодко, що Ци-цзе мимоволі заслухалася. Їй не терпілося дізнатися, хто це грає, і разом з плямистим оленем, який прислужував їй, вона тихенько вийшла з палацових покоїв подивитися крізь хмари на землю.
Стояла весна. У світі людей наливалися багрянцем персики, зеленіли верби. Парами літали ластівки. Молоде подружжя прополювати поле зеленої пшениці, співали пісні. Заздрість взяла Ци-цзе.
Повернулась Ци-цзе в ту сторону, звідки долинали звуки флейти, дивиться - молодий міцний хлопець сидить під розлогою вербою, на флейті грає. Дивиться на нього дівчина, очей відвести не може. Дивилася, дивилася і закохалася.
Здогадався олень, про що його господиня думає, і говорить їй на вушко:
- Ти подивися, Ци-цзе, як добре у людей! От би спуститися до них погуляти!
Ци-цзе тільки головою кивнула.
А олень знову за своє:
- Бачиш, юнак грає на флейті? Вже до того працьовитий! З світанку до темна косить в горах траву! До вподоби він тобі?
Почервоніла Ци-цзе від сорому, а сама кивнула оленя головою і каже:
- До вподоби до вподоби, тільки невідомо, хороший він людина або поганий?
- Я вмить це дізнаюся, хочеш, вниз спущуся?
Погодилася дівчина, і олень став потихеньку спускатися на землю.
Юнака, який під вербою сидів і на флейті грав, звали Ван Сань. Був він круглим сиротою, косив траву, тим і жив.
Закінчив Ван Сань грати, піднявся, взяв косу і тільки хотів за роботу взятися, як раптом бачить - олень до нього біжить по дорозі. Підбіг олень до Ван Саню, підігнув передні ноги, вклонився і став просити:
- Спаси мене, братику-косар! Сховай скоріше! За мною вовк женеться!
Сховав Ван Сань оленя в копицю, а сам на дерево заліз. В ту ж мить вовк з'явився. Підбіг вовк до дерева, задихався весь і питає Ван Саня:
- Чи не бачив ти, не пробегал олень по дорозі?
Махнув Ван Сань рукою на захід і відповідає:
- Бачив, він геть куди втік.
Почув це вовк і помчав далі, на захід.
Виліз тут олень з копиці і давай дякувати Ван Саня. Потім запитав, чи велика у юнака сім'я.
Зітхнув Ван Сань і відповідає:
- Ех, один я на білому світі. Один лягаю, один встаю.
Запитує його олень:
- Чому ж тоді не приведеш в будинок дружину?
- Бідний я, хто ж за мене піде?
- Не журися, брате Ван Сань! При твоєму працьовитість та не знайти собі дружину. Ось постривай, я тебе посватати!
Відповідає Ван Сань:
- Не знаю, як і дякувати тобі.
Каже йому олень:
- Зараз вже пізно, мені пора йти, але ми з тобою незабаром побачимося. Знадобиться моя допомога, оборот на південний схід, крикнув три рази: «Брат олень! Брат олень! Брат олень! »Миттю з'явлюся.
Сказав так олень і зник. Зібрав Ван Сань траву і додому повернувся.
На другий день встав юнак вдосвіта й знову в гори вирушив. Підійшов до річки, дивиться: дівчина в рожевій сукні білизна на березі стирає. Очі в неї великі, променисті, руки умілі, швидкі. І собою хороша. Задивився Ван Сань на дівчину і про свою траву забув.
А дівчина прала, прала, аж ось оступилася, в воду впала. Ван Сань і думати не став, стрибнув за дівчиною в воду, на берег її витягнув.
Дівчина промокла, тремтить вся і каже Ван Саню:
- Ти й справді добрий юнак! Якщо твій будинок неподалік, дозволь зайти до тебе обсушитись.
Відповідає їй Ван Сань:
І пішли вони поряд до дому. Прийшли, а біля будинку олень варто, їх чекає, дві пари сукні тримає.
Здивувався Ван Сань і питає:
- Ти навіщо прийшов, брат олень?
А олень розсміявся і відповідає:
- Казав же я, що прийду тебе сватати. Цю дівчину звуть Ци-цзе. Заради тебе вона покинула Небесний палац і спустилася на землю. Припали їй до вподоби твоє працьовитість і добре серце, і згодна вона вийти за тебе заміж. Ну як, візьмеш її в дружини?
Вислухав Ван Сань оленя, глянув на Ци-цзе, і в серці у нього немов квітка розцвіла; почервонів юнак і попросив Ци-цзе стати його дружиною. Щасливо зажили Ван Сань і Ци-цзе, старанно працювали. А олень часто приходив їм допомагати.
Дізнався безсмертний старець, що його дочка вийшла заміж, страшно розсердився, так і горить весь від злості. І ось одного разу дочекався він, коли Ван Сань в поле піде, спустився на землю і повів Ци-цзе в Небесний палац.
Вернувся Ван Сань з поля, а Ци-цзе будинку немає. Став він її шукати. Добрих півдня шукав, ніде не знайшов. Зажурився юнак і раптом про оленя згадав. Повернувся він особою на південний схід і крикнув три рази:
- Брат олень! Брат олень! Брат олень!
Тільки він це вигукнув, а олень вже перед ним.
Каже олень юнакові:
Не встиг Ван Сань оком моргнути, як олень зник.
Засмутився юнак. Підняв він голову, подивився на небо, нічого не побачив, тільки чорні хмари. Десь зараз його Ци-цзе? Взяв юнак флейту і заграв, щоб дружину розвеселити. Ніколи ще його флейта не співала так дзвінко. Ніжні звуки линули прямо до небесної в'язниці. Почула Ци-цзе, як грає Ван Сань, і колодки на ногах ніби легше стали.
Вже дуже хотілося Ван Саню скоріше побачитися з Ци-цзе, і зробив він все, як вона веліла: посіяв гаолян, доглядав за ним старанно. І виріс гаолян височенний. Дивиться на нього Ван Сань - не натішиться.
А гаолян день від дня міцніше стає. Ось і волоті з'явилися. Сидить Ци-цзе в небесній в'язниці, чекає не дочекається, коли гаолян дозріє. День їй роком здається.
Але ось нарешті прийшла осінь, гаолян червоним зробився. Висять на стеблі волоті пухнасті. Один стебло помітнішою всіх, такого ніхто і не бачив - товстий, високий, з ціле дерево буде. Прибрав юнак гаолян, додому відніс, а найвищий, самий товстий стебло на поле залишив. Виріс він за ніч до самих хмар. Побачив його Ван Сань, обхопив руками, став підніматися на небо.
Ось і Небесний палац. Вийшли назустріч Ван Саню шість дівчат, на всіх сукні однакові.
- Хто такий і навіщо завітав?
Відповідає Ван Сань:
- Я - чоловік Ци-цзе, шукаю свою дружину.
Зраділи тут дівчата, все разом вигукнули:
- Значить, ти і є чоловік нашої молодшої сестри?
Відповідає Ван Сань:
Каже старша сестра:
- Побачили ми, що гаолян червоним зробився, назустріч тобі вийшли. Сестричка наша в небесній в'язниці нудиться. Та й оленя туди замкнули за те, що він тобі звісточку від неї передав. Зараз ти все одно їх не побачиш, так що сховайся поки ...
Тільки вона це сказала, як на дорозі безсмертний старець з'явився. Йде, шкандибає, на посох спирається.
Показав старець посохом на юнака, запитує дочок:
- Що за людина така, звідки з'явився?
- Він прилетів із Землі на Небо!
«Мабуть, юнак цей умілий, раз зумів прилетіти на Небо», - подумав так старець і питає:
- Ти чого прийшов?
Відповідає Ван Сань:
- Я ваш зять, прийшов висловити свою повагу і відвести додому дружину, вашу сьому дочку.
Почув це старець, похилив голову, потім посміхнувся єхидно і питає:
- Хей, хей! Значить, ти і є Ван Сань?
А старець тим часом надумав Ван Саню завдання поставити, велів принести соху і каже:
- Чув я, що ти майстер орати! Бачиш, на стіні трава виросла? Ну-ка, перепаші її! Зумієш - віддам тобі доньку, що не зумієш - забирайся геть!
Сказав так старий і пошкандибав по дорозі.
Поле переорати - кращого орача, ніж Ван Сань, і не знайдеш! Але як переорати стіну? Зовсім було зажурився Ван Сань. Тут старша з сестер і каже:
- Не горюй, братик! Я допоможу тобі.
Дунула вона Ван Саню на ноги раз, дунула інший, встав юнак без праці на край стіни, взявся за соху, вмить переорав всю стіну.
Невдовзі старець вернувся, бачить - на стіні і травинки не залишилося, про себе думає: «А хлопець і справді умілий». І вирішив старець ще одну задачу юнакові задати. Велів він принести один доу висівок і каже Ван Саню:
- Бачиш ці висівки? Свей з них мотузку. Зумієш - віддам тобі доньку. Чи не зумієш - забирайся геть!
Сказав так старець і пошкандибав по дорозі.
З пеньки або з трави вити мотузку - кращого майстра, ніж Ван Сань, і не знайдеш. Але як звити мотузку з висівок? Зовсім було зажурився Ван Сань, але тут старша сестра тихенько йому каже:
- Не горюй, братик! Я допоможу тобі.
Дунула дівчина на висівки, взяла жменю і початку мотузку вити. Звила трохи, Ван Саню віддала. Став юнак далі вити, вмить мотузку звив.
Вернувся старець, побачив мотузку, а вона гладка та слизька. Що тут скажеш? Чи не змирився старець, нове завдання поставив юнакові і каже йому:
- Гаразд! Нині відпочинь, а завтра підеш на мавпу гору, здобудеш для мене небесний барабан. Зумієш - віддам тобі доньку, що не зумієш - забирайся геть!
Сказав так старий і пошкандибав по дорозі.
Дужче зажурився Ван Сань і думає: «Як роздобути небесний барабан?» Але тут підійшли до нього все сестри разом: третя, четверта, п'ята, шоста, і кажуть:
- Не горюй, зять. Ми тобі допоможемо.
Третя сестра дала юнакові полотняний мішок, четверта сестра - топірець, п'ята сестра - кремінь, шоста сестра - голку. Розповіли вони юнакові, що робити так як бути, щоб небесний барабан добути, і як після вчинити. Чи не веліли базікати, веліли мовчати, щоб біди уникнути так живим залишитися.
Почув це Ван Сань, злякався, та що поробиш! Треба рятувати Ци-цзе!
Тільки розвиднілось, зібрався Ван Сань в путь-дорогу, попрощався зі своячка і відправився на мавпу гору.
Підійшов юнак до гори, руками за колючий терен вхопився, ногами в камені уперся - поліз наверх. Уже руки у нього в кров подряпані, ноги в кров стерті, плаття на шматки порваних, а він знай дереться та дереться. Ось нарешті і вершина!
Сховався юнак в заростях, озирнувся. Куди не глянь - мавпи граються та скачуть. Небесний барабан на високому дереві висить, мавпи його стережуть. Раптом запримітив юнак яму, спустився в неї, повалявся, весь в глині виліз, сів на камінь, на сонечку сушиться.
Про цю пору мавпи з гори до гірського потоку митися бігли, побачили Ван Саня, за глиняного Бодісатви його прийняли, хапати його стали, кожна до себе тягне. Притягли до небесного барабану, поруч поставили і давай перед ним поклони відбивати. Плоди з дерева зірвали, склали біля ніг Ван Саня і - пен-пен-пен, пен-пен-пен - втекли. Одну стару мавпу залишили стерегти небесний барабан.
Витягнув тут Ван Сань з-за пазухи полотняний мішок, рукою поманив мавпу і крикнув:
- Жваво в мішок лізь!
Мавпа і думати не стала, стрибнула в мішок, а Ван Сань взяв та й зав'язав його. Духом на дерево заліз, зняв барабан, звалив на спину і побіг геть. Мавпи відразу пропажу запримітили, сполошилися, загули ніби бджоли в вулику, навздогін за хлопцем пустилися.
Дун-дун-дун - біжить Ван Сань; пен-пен-пен - мчать слідом за ним мавпи. Бачить юнак, що мавпи близько, кинув на землю топірець. Вмить бурхлива річка розлилася, дорогу мавпам перегородила.
Хуа-хуа-хуа - зашльопали мавпи лапами по воді, вплав пустилися.
Дун-дун-дун - біжить щосили Ван Сань; пен-пен-пен - мчать слідом за ним мавпи. Бачить юнак, що мавпи ще ближче, кинув на землю кремінь, вмить за його спиною висока гора виросла, дорогу мавпам перегородила.
Ци-лю-лю, ци-лю-лю - деруться мавпи на гору.
Дун-дун-дун - біжить Ван Сань; пен-пен-пен - мчать слідом за ним мавпи. Бачить юнак, що мавпи його наздоганяють, кинув на землю голку. Вмить виросли за його спиною блискучі скелі - ножі гострі, шлях мавпам перегородили.
Виблискують скелі - ножі гострі, які не піднятися на них мавпам.
Втік Ван Сань від мавп, прийшов в Небесний палац. Зустріла його старша сестра, дістала з бавовняної коробочки вату, веліла Ван Саню вуха заткнути та палицю міцну припасти. Ван Сань так і зробив.
А безсмертний старець нічого не знає, сидить нехай радіє: «Хей, хей! Чи не повернеться Ван Сань живим, розірвуть його Обезяна ».
Тільки він так подумав, раптом Ван Сань в кімнату входить, барабан на спині несе. Побачив старець - зять живий повернувся і барабан приніс, ще більше розізлився, вирішив на смерть оглушити юнака і каже:
- Дай-но я перевірю, справжній барабан ти приніс або несправжній!
Підняв старець свій посох та як вдарить по барабану. Дон! - прогримів барабан; ша-ша-ша - посипалися з дерев листя. «Ну, - думає старець, - оглушив я Ван Саня до напівсмерті!»
А Ван Сань каже, як ні в чому не бувало:
- Ну-ка стукни сильніше! А то я не чую!
Подивлюся старець, ще сильніше вдарив:
Дон! - гримнув барабан; ге-ча! ге-ча! - затремтіли стіни. «Ну, - думає старець, - якщо і на цей раз він живий залишиться. »
А Ван Сань знову, як ні в чому не бувало, каже:
- Ну-ка стукни сильніше! А то я не чую!
А старець як вдарив два рази по барабану, так у нього в голові запаморочилось. Де вже йому втретє ударяти ?!
- Не можеш? - каже Ван Сань. - Дай я спробую. - Підняв Ван Сань посох. Дон-дон-дон - забив у барабан. Захиталося небо, ходором заходила земля, перекинувся горілиць шкідливий старий і дух спустив.
Зламав Ван Сань залізні ворота небесної в'язниці, зняв з Ци-цзе колодки, вийняв свою флейту і радісний разом з дружиною спустився до людей.
Шість сестер разом з ними спустилися на землю і знайшли собі працьовитих чоловіків. Плямистий олень теж спустився до людей, і всі вони на землі зажили радісно і щасливо.
Я дуже рада, що Ви завітали на мій сайт! Сайт «Жіноча думка» присвячений щоденним питань про сім'ю, дітей, друзів, сусідів, нашого спілкування з ними і, звичайно, цінному досвіду, який вони нам дають. Сподіваюся, що Ви станете частим гостем на сайті.