Ні на що не схоже
"Любов як шпага, гумор як щит!"
Бернард Вербер
На поле те убита я.
Сама підставилась під шпагу.
Сум'яття почуття не тая,
вперед прагнула крок за кроком!
Мені восени цвів бузок.
О, я змогла! Я так хотіла!
Вогонь в долоньках - ніч і день
зберігала (каюсь!) гордо, сміливо!
Під веселкою розцвічено світ.
Вкушала лестощі і Слова солодкість.
Тобою пишалася, мій кумир!
І вбирала горе, радість.
Від болю піднімала щит.
Прощала все. О, як боялася,
що мною будеш ти убитий!
І сердячись, я навіть принижувалася.
В собі трощила (так болючіше!),
втрачаючи дар! Але ти не чув.
Не розуміючи, бив сильніше.
Ах, падати! Краще з гір, де вище.
Нехай казкою крутиться дзига.
А "дежа вю" - туги дорожче!
Я в тому бою пережила -
що ні на що ж не схоже!
(Зі старих зошитів, картинка з інтернету, спасибі!)
років в 20, напевно, написано.
А у мене всього одна стара зошит була.
О, в мене стільки написано в старих зошитах, ще з дитинства.))
Нащадки замучаться розбирати, адже багато особистого!))
Дякую, Соель!
Успіхів!
Радості і настрою!
З теплом, Аля
На цей твір написано 10 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.