----------------------------
Глава 1
----------------------------
Шикамару лежав на траві і дивився в небо. «Як же красиво біжать хмари. Як би хотілося сталь одним з них. Летіти, куди заманеться. Ніхто не пошле на місію, ніхто не запряжёт за чергову непотрібну роботу. »- Нара глибоко зітхнув. - «Ну хоч хто-небудь, скажіть мені, чому я, АНБУ Конохи, повинен десь стрибати по гілках з мавпочками-гінінамі? Жах! Ех .. »- він дістав сигарету і закурив. Ця звичка вже давно за ним закріпилася. Спочатку, щоб стати схожим на вчителя, якого так цінував, потім - що б хоч якось себе зайняти, а зараз. Зараз він курив вже на автоматі. Йому не потрібен привід, не було стресу, просто хотілося. Він валявся близько години, але поспішати в село йому зовсім не хотілося. «Знову завантажать по самі вуха» - подумав тіньовик і почув Темарі:
-Шика! Де ти, ледар? - награним злісним голосом закричала вона. Їй було добре відомо, де її чоловік проводить весь вільний час. Вони часто тут бувають удвох, обидва лежать і дивляться в небо. Він з закинутими за потилицю руками, а вона кладе свою голову до нього на плече. І так вони можуть проводити тут годинник. Останнім часом ситуація в світі помітно покращилася, країни співіснували більш дружелюбно, та й завтрашній день здається всім досить світлим. Тому можна дозволити собі побайдикувати і відпочити. Кунойічі підійшла до нього, хотіла на нього накричати (як-не-як, тільки вона може завалити справами Нару навіть краще, ніж Хокаге), але він не дав їй і слова сказати.
-Тихіше, дорога, не кричи. Я ж знаю, що ти не для цього сюди прийшла. - брюнет подивився на дружину і посміхнувся. - Лягай, полеж зі мною. Знаєш, я все частіше починаю переконуватися, що без тебе тут якось порожньо. Ну йди до мене, чи не вперті.
-Я ненавиджу, коли ти так робиш, Нара. Як тобі не соромно затикати мені рота компліментами, а? Адже знаєш, що коли ти ніжний, я від тебе без розуму! - дівчина опустила голову на звичне місце і поцілувала коханого. - Немає в тебе совес. - договорити хлопець їй теж не дав, буквально втупившись в її губи. Вона залізла на нього і цілувала. Стільки, скільки хотіла сама. Адже він належав їй, а вона - йому. Вона часом замислювалася, яке дивне це почуття - любов. Вона не стільки думала, що це за почуття, скільки помічала, як сильно вона змінювалася, коли була поруч з ним. Вона, така сильна і горда, в його обіймах відчувала себе кимось на кшталт кошеня. Але найбільш незвичайним для неї було те, що їй це подобалося. Це анітрохи не зачіпало її самолюбство, тому вона безповоротно і беззастережно полюбила тіньовика. Останнього нітрохи не хвилювали такі думки. Адже поруч з нею він був самим собою. Ледачим, мрійливим, сентиментальним. Вона з радістю приймала будь-яке його настрій, але це не була причина його почуттів до неї. Він їй просто любив. Без гучних слів, дорогих подарунків, пафосних жестів. Йому це було не потрібно, щоб показати дівчині, як вона йому дорога.
-Шика, ти безсовісний. - кунойічі з ніжним докором глянула на чоловіка. Він їй лише відповів м'яким закоханим поглядом, від чого вона розтанула. - ненавиджу тебе за це. - і знову наразилася на його плече. Минуло близько двох годин, а вони все мовчали і дивилися на хмари. Вже наближався захід, але в село вони все одно не дуже-то поспішали.
-До речі, Темарі, не могла б ти сказати, чому ти прийшла сюди?
-Бажання побути з тобою не причина? - питанням на питання відповіла дівчина, перебираючи пальцями його, розпатлані в кіски, волосся.
-Звичайно причина, і ще яка! - хлопець торкнувся її губ своїми. - але, думаю, була ще одна причина.
-А точно. Нас чекають сьогодні на дні народження у Хокаге. А у нас же навіть подарунка немає. Просила ж тебе вчора - сходи купи.
-Де добре тобі, - сказав Нара, сідаючи, - ти ж знаєш, що нам там просто будуть раді. А по шляху купимо квітів.
-Добре. Але від мене тобі так легко не відбутися! - промовила вона, обіймаючи коханого.
-А тобі я куплю білих троянд. Я ж знаю, що ти їх любиш.
-Не більше, ніж тебе. - вона торкнулася губами його щоки. - Йдемо?
-Так, мабуть, пора. Нас там заждутся. Не можна так ображати когось, тим більше Хокаге. - Він піднявся, допоміг встати дружині, обняв її за стан і пригорнув до себе.
-Наобнімаемся ще. - діловито заговорила Темарі, яка сама не хотіла вибиратися з його теплих і ніжних обіймів. - Пішли.
Кинувши прощальні погляди на що йде сонце, вони повернулись, вона взяла його під руку і пішли додому. «Черговий прекрасний день в суспільстві коханої людини, що може бути краще?» - одночасно подумали подружжя і добродушно посміхнулися. До села вони дійшли за двадцять хвилин, біля воріт сиділи здивувався і Котецу, яких нещодавно перевели в джонин. Охоронці безтурботно сопів на посаді. Недалеко від них грали діти, парочки гуляли по парку і на стінах сиділи гініни, милуючись красою природи. До квіткового магазину вони дійшли досить швидко. У цьому магазині мама Іно вже давно продавала квіти. Шикамару купив два красивих букета: червоних і білих троянд. Потім вийшов на вулицю і з дуже урочистим видом подарував другий букет дружині. Перший же він приготував для головної жінки в Конохи.
-----------------------------------
Глава 2.
-----------------------------------
Чим ближче парочка підходила до особняка Хокаге, тим голосніше ставав гул. Такого гама в Конохи, напевно, ніколи не бувало. Сам будинок розширився за останній рік, тому мало хто був здивований, що навіть до воріт доходила звукова хвиля, що виходила звідси. Шикамару і Темарі підійшли до дверей, витерли ноги об поріг і подзвонили. Приємна мелодія дзвінка оточила особняк, ніж змусила його мешканців замовкнути. На що стоїть біля входу парочку це справило непогане враження. Зсередини стали чутися кроки - хтось спускався по сходах, поколупав в замку і перед очима гостей здалася напівгола Темарі. У тіньовика відвисла щелепа і потекли слюні, а його дружина, вже встигла зрозуміти, чиїх рук справа, стала ганятися за безсоромної копією.
-Наруто, твою мать, вже рік пройшов, а ти ніяк не повзрослеешь. Так як ти посмів зробити таке, а. Шика, скажи хоч що-небудь, що не мовчи! - повернула вона до чоловіка голову. - Шика.
Брюнет все ніяк не міг підібрати з підлоги щелепу (а якщо чесно, то навіть і не збирався), оскільки його навіть радувало такий збіг обставин: не кожен день побачиш, як твоя улюблена носитися за своєю напівголою копією по всьому особняку Хокаге. Він навіть і не помітив, як його дружина опинилася поруч і пробила справа. Підігруючи їй, ліворуч, те ж саме повторила і її напівголий двійник. Тепер уже Шикамару виглядав жалюгідно, а по особняку прокотилася чергова хвиля сміху. Треба визнати, кількість присутніх тут вражало. Мало того, що тут була добра половина Конохи, так ще й ті, хто рік тому допомагав захищати прихований лист: дару, Камуі, Омоі, Самуї, Гаара і Канкуро.
-З днем народження, Наруто, - хором сказали Нари. - А букет - Сакури! - посміхнулася кунойічі.
-Спасибі, звичайно, - прозвучало звідкись зі сходів, що веде на другий поверх. - але з чого ти взяла, що тільки я буду зображати напівголу тебе і спокушати твого чоловіка? - звідти полився регіт. Перед гостями пролунав хлопок і з димки «Хенг» до них назустріч вийшла рожевоволосих дівчина, ледве стримує сміх.
-Д-тримай, С-сакура, це т-тобі пробурмотів тіньовик на автоматі простягаючи букет дівчині. Звідкись з-під стелі звалився злегка нетверезий Конохомару, який за наказом Хокаге, влаштовував для гостей сюрприз. Правда, найвеселіше з Каге спочатку прошепотів щось на вухо молодому джонин. Тому звалилася зі стелі величезна усміхнена в усі 32, метелик повалила особняк в новий напад. Тепер, напевно, вже і Дайме Вогню міг здогадатися, що відбувається в його Прихованої Селі і мовчки заздрив, що його туди не запросили. Варто зауважити, що Коноха сильно змінилася за той рік, що в ній правил новий лідер. Стало набагато веселіше, село збільшилася в розмірах через великої кількості людей, які бажають вступити в неї. Люди полюбили нового Хокаге. Пройшов всього рік, а його обличчя вже висікли на скелі. Цунаде, покинувши свій пост, пішла навчати ніндзя медиків. Вона навіть стала висипатися, не дивлячись на те, що спала по 6-7 годин на добу. Чи то обстановка, то чи настрій, чи то відсутність гнітючої відповідальності, але жити стало куди простіше. А в цей час новоспечений Хокаге виблискував собою. Він був один в один, як його батько. Хіба що рисами обличчя він був схожий на Кушина. А так можна було тільки здогадуватися, хто знаходився перед ними. Білий плащ з помаранчевими язиками полум'я, під ним - жилет джонин, а на шиї, точно так же, як свого часу у Хідаят, висів протектор. Наруто на всі питання про причини цього показував на дружину, а та лише густо червоніла і говорила, що так красивіше. Тільки Яманака, знала справжню причину цього «чуда» ледве стримувала сміх. «Він так сексуальніше виглядає ...» - сказала їй одного разу Харуно, у якій з'явився сором'язливий рум'янець. Сакуру і самої часом здавалося, що в присутності блондина вона поводиться більш розпущено, що знову змушувало її щоки червоніти. Ось в такоё веселою і кумедною обстановці відзначали двадцяти чотириріччя Узимку.
Всю ніч святкувався гудів особняк, а під ранок з нього потягнулися нетверезі гуляки. Провівши останніх гостей і закривши за ними двері, Наруто взяв Сакуру на руки і через секунду вони вже були на даху. Сонце повільно виповзали з-за обрію, сповіщаючи про настання нового дня. Узимку сіл на підстилку і посадив дівчину собі на коліна. Вона навіть не пручалася. Вона була в його руках як іграшка. Хоч іноді вона і виходила з себе, після чого заліковувала його рани, але їй подобалися його гри. І ось, світило вже повністю відокремилося від землі, свіже повітря дозволяв дихати вільно і, прокинулася природа, радувала слух. А вона сидить в обіймах свого коханого і цілує його.
-З днем народження, улюблений. Сказала кунойічі і притиснулася до хлопця ...
супер
давай продукції