Подруга: Батько мав бути один
Що ми всі про дівчаток та про дівчаток. Давайте історію чоловіка послухаємо. Цікаво ваша думка. Розповідь від імені чоловіка, мого знайомого, що переживає за свого друга.
"У мене є друг. Цікавий, різнобічна людина. Ловелас, дівчата вішалися натовпами. Чергова завагітніла. По суті, випадковий зв'язок, обидва це розуміли. Друг цю дитину не хотів. І ось сплив розмову в нашій родині. І зайшла суперечка з дружиною про принципових моментах, і виникла деяка взаимонепонимание. Дружина вважає, що за виховання дитини відповідальні обоє батьків, навіть якщо для батька ця дитина небажана. І що батько повинен бачитися з дитиною в будь-якому його віці, допомагати виховувати, під час хвороб брати участь, оскільки він може багато чого йому дати в цьому плані. Навіть якщо у дівчини буде чоловік, готовий взяти на себе відповідальність і стати татом.
Я ж вважаю, що батько повинен бути один і не можна лізти в нову сім'ю. Два тата - одно жодного. І що мама має право вирішувати це за дитину. Друг вважає так само, у вихованні дитини не бере. Грошима допомагає. Такий у нас суперечка. Додам, що на аліменти жінка не подавала. Бувай".
Питання запобігання залишимо на совісті героїв. Про аліменти теж окрема розмова. Давайте поміркуємо на морально-етичну тему. Повинен чи не повинен герой історії брати участь у вихованні дитини?
Якщо справа як в оповіданні, тобто дитина в стадії зачаття або грудної, то вже краще нехай мама своє життя влаштує і новий папа буде батьком дитини (біологічному батькові там робити нічого, хоча якщо хоче допомагати грошима - його право). Якщо ж батьки розходяться, коли дитина вже знає хто його тато (тобто дитині вже 3-4 роки і старше), то біологічний батько повинен залишитися в житті дитини не дивлячись на те, що у мами може з'явитися новий чоловік.
А навіщо? він же не хотів цього ребенка. нас багато жінок на себе тільки розраховують, коли народжують. Жінці прийшов час народжувати, вона цього дуже захотіла, вибрала від кого народити і все. Решта її справа. Втрутитися в іншу сім'ю, звідки чоловік не хоче або не може піти це принизливо. Це важко для жінки, але важче буде якщо він уривками ховаючись буде батьком. краще, якщо дитина не буде знати. НА НЕМА Й СУДУ НЕМА.
Чуже життя, потемки Я припускаю, що зараз знайдеться на цих сторінках багато "розумників", вдатні давати поради на всі випадки життя Напевно в цій історії є зворотна сторона місяця, яку ніхто не бачив і нічого про неї не знає Так що не треба лізти в чуже життя. Вони самі у всьому розберуться, не маленькі
У сучасному суспільстві багато хто вважає, що ніхто нікому нічого не винен. Все залежить від того, що у людини в душі. Якщо йому не все одно як живе його дитина, він буде брати участь в його воспітаніі.Часто зустрічаються сім'ї, в яких батько ніяк ні участь у житті дитини, знаходячи сто причин для цього.
біологічний батько в будь-якому випадку повинен брати участь в підтримці і становленні дитинку, хоча б грошима, і не тільки він. а так само його родичі. ми все обопільно створюємо ситуації.
У процесі природного зачаття беруть участь двоє, отже і відповідальність за результат цього процесу лежить на плечах його учасників. Не хотів, вибачте, не беріть участь справа добровільна. Якщо вже "научаствовалі" то несіть відповідальність, дитина як не як 50% Ви. Обидві сторони повинні це розуміти і поважати.
Так у чоловіків так, одне незручне рух, і ти батько.
Подруга: Батько мав бути один. А матерів кілька.
Якщо вже "научаствовалі" то несіть відповідальність, дитина як не як 50% Ви. Обидві сторони повинні це розуміти і поважати.
А якщо жінка навмисно вагітніє, намагаючись таким чином чоловіка втримати, це як трактувати? Теж потрібно розуміти і поважати? Насильством над особистістю тхне.
Оберігатися не пробували? Поговарівают- допомагає.
Не можу зрозуміти жінок, які можуть дозволити собі випадкову зв'язок без засобів защіти.До якої міри себе треба не поважати і не бояться елементарних ЗПСШ .А вагітність тепер це її особиста проблема.
А вагітність тепер це її особиста проблема.
Всяко плюс. Думати треба головою.
НЕЗВАЖАЮЧИ - Тлумачний словник Ушакова
Випадковість не порок, а кому-то аліменти на користь Завагітніла? Іди в суд, там управу знайдуть. Це просто, якщо (ДНК) доведе "Ідентифікація".
Дуже шкода, що чоловіки - не народжують. Тоді б дискусія відразу ж перемістилася б в іншу площину. Що ви хочете від сучасних довго не дорослішають чоловіків, вічних хлопчиків, які шукають тільки задоволення? Їм 40 років, півжиття позаду, а вони всі думають: женитися чи ні і живуть з мамою і татом. Чоловік - це відповідальність, багато ви таких бачите?
Змусити батька спілкуватися з дитиною, звичайно, не можна. Але самому батькові варто подумати двічі і тричі, відмовляючись від контакту зі своїм сином / дочкою. Адже це рідна людина, такий же рідний як власні батьки, брати і сестри, дідусі з бабусями. Це ще один близький, просто поки що дуже маленький. Це той, в кого одного разу ви будете потребувати, хто з часом може стати близьким другом, підтримкою і товаришем по розвагах. І він завжди буде любити, на відміну від жінок. Він ніколи не скаже "справа не в тобі, справа в мені, я не можу бути твоєю дитиною, я поганий син і полюбив іншого тата" або "ти козел, а не батько, ти мало заробляєш, невдаха, я йду від тебе до дядька Серьожа ". Батька дитина любить безумовно, просто за те, що він є. І розкидатися цією любов'ю нерозумно. А тато (якщо він нормальний) у дитини завжди один. Новий чоловік не обов'язково повинен бути ще і татом. Тим більше, якщо дитина вже пам'ятає як батька біологічного батька. Це можливо тільки за однієї умови - дитина немовля і не знав біопапу, а новий мамин чоловік готовий його всиновити офіційно. Але тоді вже біопапе треба назавжди забути про дитину, навіть дорослого в майбутньому не чіпати і не з'являтися з нізвідки років через 25 "сина, а я твій справжній тато, у мене маленька пенсія і будинок ремонту не знав, не покинь папку в біді, ти ж моя рідна ". А то більшість такі хитрі - з малюками возитися їм нудно, і вони типу не хочуть. А коли дитина вже вихований, вирощений, успішний, а тато в той же час вже немолодий і йому нарешті стало потрібно потомство - вуаля, на все готовеньке пожинати плоди летять. Ні вже - відразу треба в процесі брати участь. Або не брати участь вже ніколи.
Я побувала в подібній ситуації. Наївна була, вірила йому, любила, думала серйозно ставиться, ан не тут-то було. Потрібна була, тільки, щоб "покувиркаться" Завагітніла, на аборт відправив, а я не пішла, його як вітром здуло. (Був неодружений на той момент) Вагітність важка була, дуже потрібна була його підтримка особливо моральна. Народила чудову доньку. На алімети я не подавала, самі впоралися. Тільки через 4 роки після народження повірив, що це його дочка, тому що спільні знайомі як один говорили, що на нього схожа. Подзвонив, сказав, що вірить, запропонувала познайомитися, сказав не готовий. Дитині вже 9 років, а він все не готовий. НЕ допомагав, не допомагає, та й не буде допомагати. Чужі ми для нього! Зараз я заміжня, чоловік офіційно дочку удочерив. Тільки вона все одно хоче познайомитися з "татом". Я їй про нього не намагалася розповісти, намагалася приховувати, хто він такий. Тільки ось "добрі" люди допомогли. Чотири роки вона ридаючи про нього питала, чому він не приходить, чому не хоче її бачити, уявляла, як би вони пішли разом гуляти. У цей момент я його просто ненавиділа! Дуже важко дивитися на сльози дитини. Як їй пояснити, що вона йому не потрібна, при цьому його поганим на виставити? Доньці я сказала, що йому я вдячна! Адже якби не було його, не було б її. А він нехай живе своїм життям, ми не нав'язувалися і не збираємося. І зла я на нього не тримаю. Це було цілком і повністю моє рішення, хоча часи були не з легких і в моральному і в матеріальному плані. Це я все до того, що ми жінки діток народжуємо в першу чергу для себе. А платити аліменти чи ні, нехай це йому вже совість підкаже. Не хоче, Бог йому суддя.