Своєрідність розповіді в «Повісті Бєлкіна» А. С. Пушкіна
версія для друку (71115)
Історія російської літератури
Раз один - то, значить, тут же й інший! Називати мене, - зараз же пом'януть і тебе!
Михайло Булгаков. "Майстер і Маргарита"
"Написав я прозою 5 повістей, від яких Баратинський ірже і б'ється - і які надрукуємо також Anonyme. Під моїм ім'ям не можна буде, бо Булгарін заматюкався "[1].
"Також" - тому що Anonyme Пушкін збирався видати ще й "Будиночок в Коломні", який, як і "Повісті Бєлкіна", написав в знамениту Болдинскую осінь 1830 року, а я навів цитату з листа, де поет повідомляє приятелеві, що він привіз з Болдіна та як, на його думку, цими новими речами слід розпорядитися.
Чому Пушкін збирався друкувати анонімно "Будиночок в Коломні"? Тому, можливо, що подумки об'єднував цю віршовану повість з прозовими "Повістями Бєлкіна", для яких не дарма вибрав епіграф з "Наталка Полтавка" - репліку Простакової і вторять сестрі Скотинина: "" Те, мій батюшка, він ще змалку до історій мисливець ". - "Митрофан по мені" ". Зрозуміло, що в контексті белкінскіх повістей ця репліка повністю позбавлена того сенсу, яким була наповнена в комедії Фонвізіна. Бо немає, звичайно, нічого іронічного чи сатиричного в простому твердженні, що людині змалку властиво цікавість до життєвих історій, життєвих анекдотів. А "Будиночок в Коломні" в своїй сюжетній основі такої ж анекдот, як будь-яка з прозових речей Бєлкіна.
Природно, що він захоплений не марнославний, а легко зрозумілим бажанням продати якомога більше примірників "Повістей покійного Івана Петровича Бєлкіна", якщо вийшов з ними на ринок.
Теж, зрозуміло, проказане НЕ медоточивими устами. І все ж в цьому оцтовому розчині: "прочитаєш - все забуто", "не змушують думати" плавають і солодкі шматочки, важливі для ринкової торгівлі: "мило, гладко, плавно", "читаються легко".
Це про який-небудь нікому не відомому покійного Бєлкін можна було зарозуміло відгукнутися, що він не володіє професією, що в його повістях "немає головного - вигадки". Пушкіна вичитувати за непрофесіоналізм було б безглуздо. Не розуміти цього Булгарін не міг. "Заматюкався" по-іншому. Обережніше.
Але залишився при своєму: "Ні ідеї". А "ідея" у Булгаріна наповнена зовсім не тим змістом, що у Бєлінського, який уклав багато пізніше: "Це щось на зразок повістей Карамзіна, з тою лише різницею, що повісті Карамзіна мали для свого часу велике значення, а повісті Бєлкіна були нижче свого часу "[10]. Чи не про метафізичному понятті тлумачить тут Булгарін, але про те значення слова "ідея", як воно дано, наприклад, в Словнику В. Даля, - "думка, вигадка, винахід, вигадка".