Ромео і Джульєтта - трагедія написана Шекспіром. У ній описується любов між юнаком і дівчиною з двох непримиренних старовинних пологів - Монтеккі і Капулетті. Твір Ромео і Джульєтта досі користується великою популярністю. На основі цієї трагедії ставлять театральні постановки, знімають фільми і пишуть пісні.
Дія трагедії охоплює п'ять днів одного тижня, протягом яких відбувається фатальна низка подій.
На площі з'являється Ромео, син Монтеккі. Він уже знає про недавню страйку, але думки його зайняті іншим. Як і належить в його віці, він закоханий і страждає. Предмет його нерозділеного пристрасті - якась неприступна красуня Розалін. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволио добродушно радить звернути погляд на інших дівчат і сміється над запереченнями одного.
В цей час Капулетті завдає візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиної дочки господарів. Джульєтті ще не виповнилося й чотирнадцяти, але батько погоджується на пропозицію. Паріс знатний, багатий, красивий, і про кращий нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Паріса на щорічний бал, який вони дають в цей вечір. Господиня відправляється в покої дочки, щоб попередити Джульєтту про сватання. Утрьох - Джульєтта, мати і годувальниця, виростила дівчинку, - вони жваво обговорюють новину. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі.
На пишний бал-карнавал в будинку Капулетті під масками проникають кілька молодих людей з ворожого табору - в тому числі Бенволио, Меркуціо і Ромео. Всі вони гарячі, гострі на язик і шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо - найближчий друг Ромео. Сам Ромео охоплений на порозі будинку Капулетті дивною тривогою.
Добра не чекаю. Невідоме щось,
Що заховано поки ще в темряві,
Але зародиться з нинішнього балу,
Передчасно вкоротить мені життя
Виною якихось дивних обставин.
Але той, хто спрямовує мій корабель,
Вже підняв вітрило.
У штовханині балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості та слуги, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно до сліпучої блискавки, їх вражає любов.
Світ для обох моментально перетворюється. Для Ромео з цього миті не існує минулих прихильностей:
Чи любив я хоч раз до цих пір?
О ні, то були помилкові богині.
Я істинної краси не знав відтепер.
Коли він вимовляє ці слова, його по голосу впізнає двоюрідний брат Джульєтти Тібальт, негайно хапаються за шпагу. Господарі просять його не піднімати шум на святі. Вони помічають, що Ромео відомий шляхетністю і немає біди, навіть якщо він побував на балу. Ураженого Тибальт затаює образу.
Ромео тим часом вдається обмінятися з Джульєттою кількома репліками. Він в костюмі ченця, і за капюшоном вона не бачить його обличчя. Коли дівчина вислизає із залу на поклик матері, Ромео від годувальниці дізнається, що вона - дочка господарів. Через кілька хвилин Джульєтта робить таке ж відкриття - через ту ж годувальницю вона з'ясовує, що Ромео - син їх заклятого ворога!
Я втілення ненависної сили
Недоречно через незнання полюбила.
Бенволио і Меркуціо йдуть з балу, не дочекавшись одного. Ромео в цей час нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Капулетті. Чуття приводить його до балкону Джульєтти, і він, завмираючи, чує, як вона вимовляє його ім'я. Не витримавши, юнак відкликається. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з'єднати свої долі.
Мені не підвладне те, чим я володію.
Моя любов без дна, а доброта - як широчінь морська.
Чим я більше витрачаю, тим стаю безмежного й багатше
Так говорить Джульєтта про що вразив її почуття. «Свята ніч, свята ніч. / Так непомірно щастя. »- вторить їй Ромео. З цього моменту Ромео і Джульєтта діють з надзвичайною твердістю, відвагою і разом з тим обережністю, повністю підкоряючись поглинула їх кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворюються в навчених вищим досвідом людей.
Їх повіреними стають монах брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниця Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. В келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям.
Але у Вероні як і раніше спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо у тих, хто і без того запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час на площі і сперечається з Бенволіо, хто з них більше любить сварки. Коли з'являється задирака Тібальт з приятелями, стає ясно, що без сутички не обійтися. Обмін їдкими образливими перерваний приходом Ромео. «Відчепіться! Ось мені потрібна людина, - заявляє Тібальт і продовжує: - Ромео, сутність почуттів моїх до тебе вся виразність у слові: ти мерзотник ». Однак гордій Ромео не вистачає у відповідь за шпагу, він лише говорить Тібальт, що той помиляється. Адже після вінчання з Джульєттою він вважає Тібальта своїм родичем, майже братом! Але ніхто цього ще не знає. А Тибальт продовжує знущання, поки не втручається оскаженілий Меркуціо: «Боягузлива, зневажена покірність! / Я кров'ю повинен змити її ганьба! »Вони б'ються на шпагах. Ромео в жаху від того, що відбувається кидається між ними, і в цю хвилину Тібальт з-під його руки спритно завдає удар Меркуціо, а потім швидко ховається зі своїми спільниками. Меркуціо вмирає на руках у Ромео. Останні слова, які він шепоче: «Чума візьми сімейства ваші обидва!»
Ромео вражений. Він втратив кращого друга. Мало того, він розуміє, що той загинув через нього, що Меркуціо був відданий їм, Ромео, коли захищав його честь. «Завдяки тобі, Джульєтта, стаю я занадто м'який. »- бурмоче Ромео в пориві каяття, гіркоти і люті. В цю мить на площі знову з'являється Тібальт. Оголивши шпагу, Ромео налітає на нього в «огненнооком гніві». Вони б'ються мовчки і несамовито. Через кілька секунд Тібальт падає мертвим. Бенволио в страху велить Ромео терміново бігти. Він каже, що смерть Тібальта на поєдинку буде розцінена як вбивство і Ромео загрожує страта. Ромео йде, пригнічений всім що відбувалося, а площа заповнюють обурені городяни. Після пояснень Бенволіо князь виносить вирок: відтепер Ромео засуджений на вигнанні - в іншому випадку його чекає смерть.
Джульєтта дізнається про страшну новину від годувальниці. Серце її стискається від смертної туги. Уболіваючи про загибель брата, вона тим не менше непохитна у виправданні Ромео.
Дружина ль засуджувати мене?
Бідний чоловік, де добре тобі почути слово,
Коли його не скаже і дружина на третій годині шлюбу.
Ромео в цю мить похмуро вислуховує поради брата Лоренцо. Той переконує юнака сховатися, підкорившись закону, поки йому не буде даровано прощення. Він обіцяє регулярно посилати Ромео листи. Ромео в відчай, вигнання для нього - та ж смерть. Він знемагає від туги за Джульєтті. Лише кілька годин вдається провести їм разом, коли вночі він потай пробирається в її кімнату. Трелі жайворонка на світанку сповіщають закоханих, що їм пора розлучатися. Вони ніяк не можуть відірватися один від одного, бліді, охоплений майбутньої розлукою і тривожними передчуттями. Нарешті Джульєтта сама вмовляє Ромео піти, боячись за його життя.
Ввійшла в спальню дочки леді Капулетті застає Джульєтту в сльозах і пояснює це горем через смерть Тібальта. Звістка, яке повідомляє мати, змушує Джульєтту похолодеть: граф Паріс квапить з весіллям, і батько вже прийняв рішення про вінчання на наступний день. Дівчина благає батьків почекати, але ті непохитні. Або негайна весілля з Парісом - або «тобі тоді я більше не батько». Годувальниця після відходу батьків вмовляє Джульєтту не переживати: «Твій новий шлюб затьмарить своїми вигодами перший. »« Амінь! »- зауважує у відповідь Джульєтта. З цієї хвилини в годувальниці вона бачить вже не одного, а ворога. Залишається єдина людина, кому ще може вона довіряти, - брат Лоренцо.
І якщо не допоможе мені монах,
Є засіб померти в моїх руках.
«Всьому кінець! Надії більше немає! »- мляво каже Джульєтта, коли залишається наодинці з ченцем. На відміну від годувальниці Лоренцо не втішає її - він розуміє безвихідне становище дівчини. Всім серцем співчуваючи їй і Ромео, він пропонує єдиний шлях до порятунку. Їй треба прикинутися покірною волі батька, готуватися до весілля, а ввечері прийняти чудодійний розчин. Після цього вона повинна зануритися в стан, що нагадує смерть, яке триватиме рівно сорок дві години. За цей термін Джульєтту погребе в фамільному склепі. Лоренцо ж дасть знати про все Ромео, той прибуде до моменту її пробудження, і вони зможуть зникнути до кращої пори. «Ось вихід, якщо ти не оробеешь / Або не сплутаєш чого-небудь», - робить висновок монах, приховуючи небезпеки цього таємного плану. «Дай склянку мені! Не говори про страх », - обриває його Джульєтта. Окрилена новою надією, вона йде з флаконом розчину.
У будинку Капулетті готуються до весілля. Батьки щасливі, що дочка більше не упирається. Годувальниця і мати ніжно прощаються з нею перед сном. Джульєтта залишається одна. Перед вирішальним вчинком її охоплює страх. Що, якщо чернець обдурив її? Або еліксир не подіє? Або дія буде іншим, ніж він обіцяв? Що, якщо вона прокинеться завчасно? Або ще гірше - залишиться жива, але втратить розум від страху? І все-таки, не вагаючись, вона випиває флакон до дна.
Вранці будинок оголошує несамовитий крик годувальниці: «Джульєтта померла! Вона померла! »Дом охоплює сум'яття і жах. Сумнівів бути не може - Джульєтта мертва. Вона лежить в ліжку у весільному вбранні, заклякла, без кровинки в обличчі. Паріс, як всі інші, пригнічений страшною звісткою. Музиканти, запрошені грати на весіллі, ще ніяково топчуться, чекаючи наказів, але нещасна родина вже занурюється в невтішний траур. Прийшовши Лоренцо вимовляє слова співчуття близьким і нагадує, що покійницю пора нести на цвинтар.
«Я бачив сон: до мене дружина з'явилася. / А я був мертвий і, мертвий, спостерігав. / І раптом від жарких губ її я ожив. »- Ромео, який ховається в Мантуї, ще не підозрює, яким пророчим виявиться це бачення. Поки він нічого не відає про те, що трапилося у Вероні, а лише, спалюється нетерпінням, чекає звісток від монаха. Замість посильного з'являється слуга Ромео Балтазар. Юнак кидається до нього з розпитуваннями і - о горе! - дізнається жахливу звістку про смерть Джульєтти. Він віддає команду запрягати коней і обіцяє: «Джульєтта, ми сьогодні будемо разом». У місцевого аптекаря він вимагає самого страшного і швидкого отрути і за п'ятдесят дукатів отримує порошок - «в будь-яку рідину всипте, / І будь в вас сили за двадцатерих, / Один ковток укладе вас миттєво».
В цей самий час брат Лоренцо переживає не менший жах. До нього повертається чернець, якого Лоренцо посилав в Мантуї з таємним листом. Виявляється, фатальна випадковість не дозволила виконати доручення: чернець був замкнений в домі з нагоди чумного карантину, так як його товариш перед тим доглядав за хворими.
Остання сцена відбувається в гробниці родини Капулетті. Тут, поруч з Тибальтом, тільки що поклали в усипальниці мертву Джульєтту. Затримався біля труни нареченої Паріс закидає Джульєтту квітами. Почувши шерех, він ховається. З'являється Ромео з слугою. Він віддає Балтазару лист до батька і відсилає його, а сам ломом відкриває склеп. У цей момент Паріс виступає з укриття. Він перегороджує Ромео шлях, загрожує йому арештом і стратою. Ромео просить його піти добром і «не спокушати божевільного». Паріс наполягає на арешті. Починається поєдинок. Паж Паріса в страху кидається за допомогою. Паріс гине від шпаги Ромео і перед смертю просить внести його в склеп до Джульєтти. Ромео нарешті залишається один перед труною Джульєтти, Він вражений, що в труні вона виглядає як жива і так само прекрасна. Проклинаючи злі сили, що забрали це найдосконаліше із земних створінь, він цілує Джульєтту в останній раз і зі словами «П'ю за тебе, любов!» Випиває отруту.
Лоренцо запізнюється на якусь мить, але він вже не в силах оживити юнака. Він встигає якраз до пробудження Джульєтти. Побачивши ченця, вона негайно запитує, де її чоловік, і запевняє, що все добре пам'ятає і відчуває себе бадьорою і здоровою. Лоренцо, боячись сказати їй страшну правду, квапить її покинути склеп. Джульєтта не чує його слів. Побачивши мертвого Ромео, вона думає лише про те, як швидше померти самій. Вона нарікає, що Ромео один випив всю отруту. Зате поруч з ним лежить кинджал. Пора. Тим більше що зовні вже чути голоси сторожів. І дівчина встромляє собі в груди кинджал.
Що увійшли в усипальницю знайшли мертвих Паріса і Ромео, а поряд з ними ще теплу Джульєтту. Що дав волю сльозам Лоренцо повідав трагічну історію закоханих. Монтеккі і Капулетті, забувши про старі чвари, протягнули руки один одному, безутішно оплакуючи мертвих дітей. Вирішено було поставити на їх могилах по золотій статуї.
Але, як вірно помітив князь, все одно повість про Ромео і Джульєтту залишиться сумніше на світі.