I. Завдання мовної освіти в руслі глобальних реформ.
Аналіз проблем освіти в світі дозволив виділити кілька найбільш загальних суперечностей. Їх вирішення і означатиме формування нової парадигми, або філософії освіти, без якої неможливе створення нової моделі освіти, що відповідає сучасним потребам суспільства.
• Протиріччя між загальним і приватним.
Тенденції глобалізації, всесвітньої інтеграції в різних областях культури загрожують втратою індивідуальності як для окремих людей, так і для національних культур. Уміння встановити зв'язок між традиціями і новими тенденціями, адаптувати нове без шкоди для збереження своєї індивідуальності, свого коріння і принципів, без втрати своєї незалежності (так само як і визнання відповідних прав за іншими людьми і країнами) досягається тільки при відповідному рівні освіти.
• Протиріччя між зростанням інформації і здатністю людини засвоїти її.
Практика показує, що перевантаженість навчальних програм перешкоджає ефективному засвоєнню матеріалу. У зв'язку з цим виникає гостра необхідність визначити пріоритети в базовому і професійну освіту, розробити нові стратегії освіти людини протягом усього життя, створити багаторівневі програми за принципом наступності.
У переважній більшості країн ринок і його закони все більше домінують у житті суспільства. Турбота про благо кожної людини, його потреби і розкритті його потенційних можливостей йдуть на другий план, виявляються підпорядкованими інтересам галузі, підприємства і т.д.
Світові тенденції розвитку освіти.
Сформулюємо найбільш загальні постулати цієї парадигми.
- Від концепції «Гарна освіта на все життя» до розуміння необхідності освіти протягом усього життя.
- Від послуху до ініціативності. Умови сучасного життя висувають на перший план не старанність, а ініціативність, оскільки дана риса особистості може гарантувати успіх в житті, мобільність, готовність до вирішення різного роду проблем. Очевидно і те, що ініціативність треба не просто підтримувати, але і цілеспрямовано, послідовно формувати.
- Від знань до компетенцій. Очевидно, що будь-який професіонал не може пам'ятати всього обсягу вивченої інформації. Головне - знати, де можна її знайти в разі потреби і як застосувати найбільш ефективно для вирішення поставлених завдань.
Нове трактування цілей загального і безперервного мовної освіти.
Характерною особливістю сучасного етапу розвитку освіти є вимога до інтеграції різних складових цілей освіти для досягнення п'яти базових компетенцій.
Підводячи підсумок всьому вище сказаного, можна зробити наступні висновки:
Ефективність засвоєння знань багато в чому залежить від ступеня емоційно-чуттєвого впливу на учнів.
Традиційне розуміння змісту навчання іноземної мови.
Нове розуміння змісту освіти.
Можна запропонувати наступні складові змісту освіти:
- Знання.
- Уміння працювати з новою інформацією / текстом.
- Уміння створювати власну інформацію (у вигляді усних і письмових текстів, проектів).
Освіта як процес взаємодії вчителя і учня.
В даному контексті ключовими поняттями виступають: рефлексія, автономія, проблематизація, миследеятельность, проектні форми роботи як основа проектування реальної діяльності.
Очевидно, що нові акценти в розумінні цілей і змісту нерозривно пов'язані з потребою привнесення певних змін в процес навчальної взаємодії вчителя і учнів для посилення їх рівної відповідальності за результати навчальної праці.
Форми роботи і типи навчальних завдань.
До форм роботи на уроці традиційно відносять: фронтальну, парну, групову, індивідуальну. На жаль, найбільш активно використовується лише перша з них.
У контексті вивчення іноземної мови особливого значення набувають такі проблемні завдання, представлені в класифікації В.В. Сафоновой:
- Пошуково-ігрові
- Комунікативно-пошукові
- Комунікативно-орієнтовані
- Пізнавально-пошукові культурознавчі завдання
- Лінгвістичні пошукові завдання
III. Перспективи розвитку національної системи мовного контролю.
Формування національної екзаменаційної системи і підходів до контролю комунікативних умінь рідною та іноземною мовою є невід'ємною частиною розвитку загальної середньої та професійної мовної освіти. Не стільки самі знання, скільки вміння і готовність використовувати їх в різних видах діяльності стає метою діагностики в рамках державної атестації.
1. Що ми хочемо перевіряти, заявляючи, що перевіряємо комунікативну компетенцію або комунікативну культуру?
2. Як визначити рівень комунікативної культури для кожного етапу безперервного мовної освіти, при цьому враховуючи особливості оволодіння рідною та іноземною мовою?
Як відомо, Рада Європи розробила загальноєвропейську шкалу рівнів володіння іноземними мовами. Ця п'ятирівнева шкала цілком конкретна, і з її допомогою можна оцінити свій рівень навіть без сторонньої допомоги.
Загальноєвропейська шкала рівнів розроблена тільки для європейських міжнародних мов і саме для оцінки рівня володіння ними як іноземними.
Слід звернути увагу і на те, що трактування рівнів комунікативної культури може і повинна варіюватися в залежності від віку.
Принципово важливим є виділити ядро тих комплексних комунікативних умінь, без яких спілкування і саморозвиток в межах кожного рівня буде важко і / або неефективно як в загальнолюдському, так і в професійному планах.
3. Чи повинні національні мовні іспити орієнтуватися виключно на формат міжнародних іспитів або, враховуючи загальноєвропейський розуміння рівнів і складових комунікативної компетенції, вони можуть пропонувати інші формати контрольних завдань?
На сучасному етапі розвитку вітчизняного мовної освіти необхідно розводити поняття міжнародного і національного іспиту. Міжнародні іспити мають чітко виражену мету - відбору претендентів для навчання в закордонних навчальних закладах або працівників для міжнародних компаній. Завдання національного мовного іспиту повинні враховувати специфіку власної системи безперервної освіти.
4. Чи слід використовувати виключно стандартизовані форми контролю на підсумкових випробуваннях або, враховуючи вже наявний позитивний вітчизняний досвід, ми можемо паралельно вводити інші, в тому числі і творчі, типи завдань?
У тих країнах, де стандартизований контроль використовується широко і вважається традиційним, все голосніше звучить побоювання, що використання тільки стандартизованого контролю призводить до стандартизації мислення, а значить, не завжди збігається з новою парадигмою освіти, орієнтованої на розвиток творчої особистості, здатної до вирішення проблем в нестандартних життєвих ситуаціях.
Однак використання творчих видів контролю також вимагає розробки єдиних і зрозумілих параметрів і критеріїв оцінювання.
Серед першочергових завдань, пов'язаних зі створенням національної системи мовного контролю, особливе місце займають проблеми ЄДІ - єдиного державного іспиту.
Виникає і цілий ряд питань у зв'язку з використанням ЄДІ як єдиного джерела інформації для вузів.
У всіх європейських країнах крім результатів тестів у університетів є можливість використовувати і інші інструменти відбору студентів.
Вже сьогодні можна констатувати знецінення значення шкільної характеристики.
5. Чим повинні відрізнятися мовні олімпіади від мовних іспитів?
Форма олімпіади дозволяє поєднувати в собі різні типи і форми контрольних заходів, при цьому олімпіада - це перш за все свято для всіх учасників, «головне - не перемога, а участь».
Очевидно, що предметні олімпіади повинні за формою і змістом значно відрізнятися від предметних іспитів, оскільки іспит - це справа не завжди добровільне, часто досить формальний і завжди базується на вимогах фіксованих програм. Олімпіада ж може мати нестандартні завдання, орієнтовані на перевірку загальних академічних і приватних предметних (наприклад лінгвістичних) здібностей, а не знань і умінь.
Навчити учнів розуміти чуже мовлення - одна з найважливіших цілей навчання. Для того, щоб адекватно діяти в конкретній ситуації, необхідно розуміти те, що чуєш. Працюючи з аудіотекст, ми паралельно відпрацьовуємо лексичні, граматичні, фонетичні навички. Аудіотексти дають інформацію для обговорення, що, в свою чергу, передбачає подальший розвиток навичок говоріння та письма. В цьому випадку аудіювання є засобом навчання.
Навчання читання.
Завдання навчання читання як самостійного виду мовленнєвої діяльності полягають в наступному: навчити учнів отримувати інформацію з тексту в тому обсязі, який необхідний для вирішення конкретного мовного завдання, використовуючи певні технології читання.
Читання може виступати і як засіб формування і контролю суміжних мовних умінь і мовних навичок, оскільки:
Контроль рецептивних умінь: традиції або новації.
Говорячи про рецептивних уміннях, мають на увазі сприйняття і розуміння зв'язного іншомовного тексту при читанні і сприйнятті мови на слух (аудіювання), а також розуміння своїх співрозмовників при діалозі і груповому спілкуванні.
Об'єкт контролю.
І в читанні і в аудіюванні об'єктом перевірки має виступати те, що є метою навчання цих видів мовленнєвої діяльності. А кінцевою метою є отримання інформації в певному обсязі і певної ситуації. Отже, при складанні контрольного завдання необхідно визначити. в першу чергу, для себе, який вид читання або аудіювання буде суб'єктом контролю. Іспитів вчитель повинен розуміти, що не можна перевіряти одночасно кілька видів читання / аудіювання на матеріалі одного тексту. Об'єктом контролю може виступати щось одне, а не комплекс умінь. Уміння користуватися різними стратегіями читання також є істотним об'єктом контролю. У екзаменаційних завданнях, наприклад, в ЄДІ, міжнародні іспити пропонується три типи завдань на контроль - а) загального розуміння тексту (написаного і звучить), б) запитуваної інформації та в) повного розуміння тексту.
Розвиток і контроль вмінь писемного мовлення іноземною мовою.
Що розуміється під листом?
Письмова мова в лінгвістиці, і в методиці розглядається як процес вираження думок в графічній формі. Часто в методиці терміни «лист» і «письмова мова" не протиставляються.
Лист як мета і засіб навчання.
Мета навчання письму в даному контексті - навчити учнів писати іноземною мовою ті ж тексти, які освічена людина вміє писати рідною мовою, що є вираженням думок в графічній формі.
При навчанні лексиці, граматиці, фонетиці неможливо обійтися без записів слів, списування структур, правил і т.д. При формуванні навичок аудіювання і читання лист використовується для фіксування ключової інформації. Виконання багатьох завдань по формуванню чисто мовних навичок усного мовлення також неможливо без використання навичок письма. При цьому лист є не метою, а лише засобом навчання.
Як правило, дана частина іспиту складається з двох завдань. Перше завдання є обов'язковим, а в другому завданні пропонується написати одне з п'яти запропонованих завдань на вибір. Обсяг текстів не повинен перевищувати 120-180 слів в кожному конкретному випадку.
До обов'язкової частки іспиту відносять написання листа з чітко поставленою задачею.
Тут учням можуть запропонувати кілька завдань на вибір (від двох до п'яти). Одне з цих завдань може бути ситуаційно обумовленим (написати лист, звіт або заяву). Інше завдання може бути орієнтоване на написання тексту описового, розповідного або дискурсивного характеру.
Розвиток і контроль умінь усного мовлення іноземною мовою.
В даний час роль навчання усно-мовного спілкування, в якому говоріння грає першорядну роль, важко переоцінити.
Уроки формування навичок говоріння.
Що є позитивною характеристикою уроків формування усно-мовленнєвих умінь?
- Учні говорять переважну частину уроку. Учитель лише направляє і моделює різні форми мовленнєвої взаємодії.
- Всі учні беруть рівну участь у спілкуванні, навіть слабоуспевающие і сором'язливі.
- Учні хочуть говорити, рівень мотивації на уроці дуже високий.
- Мовний рівень відповідає реальним можливостям даної групи.
Можливі проблеми при підготовці і проведенні уроків.
- Боязнь зробити помилку, сором'язливість, надмірна критика.
- Нічого не скажеш по обговорюваній темі / проблемі. Бракує мовних чи мовних засобів.
- Учні не розуміють мовну завдання.
- Один каже - решта мовчать.
Контроль і оцінка умінь говоріння.
Очевидно, що в даному випадку мова йде тільки про усні формах контролю. Контроль може бути поточним, проміжним і підсумковим.
Оцінка при контролі навичок усного мовлення зазвичай виставляється:
- За підготовлені вдома монологи / діалоги;
- На непідготовлені монологи / діалоги, які вчитель пропонує виконати в класі;
- Як виняток оцінка може бути виставлена і за одну-дві репліки, якщо вони дійсно цінні в мовному відношенні.
Розглянемо найбільш важливі положення підсумкового контролю в області вміння говоріння.
Підсумковий контроль має на увазі контроль як монологічних, так і діалогічних умінь. Звідси, як правило, у столу екзаменаторів одночасно перебувають двоє екзаменуються, які по черзі виконують завдання монологічного характеру, а потім разом вирішують одну з поставлених мовних завдань, взаємодіючи на іноземній мові.
I частина іспиту (знайомство):
Питання загального характеру, які задаються екзаменатором з метою заспокоїти і підбадьорити екзаменованого, зняти передекзаменаційні напруга.
II частина іспиту
Тут можуть бути різні варіанти завдань, але всі вони припускають монологічне висловлювання кожного з екзаменованих. Обов'язковою є наявність змістовних опор. Тривалість монологу приблизно 5 хвилин.
III частина іспиту
Весь іспит розрахований на 15 хвилин для кожної пари екзаменуються.
Соціокультурна компетенція: що це таке?
Аналіз різних тлумачень поняття «соціокультурна компетенція» дозволяє говорити про те, що в основі даної компетенції лежать наступні моменти:
У контексті професійної підготовки вчителя мова йде не тільки про здатність взаємодіяти з представниками іншомовної культури, а й про вміння здійснювати перераховані вище завдання, взаємодіючи зі своїми учнями, яких можна вважати представниками іншої культури, хоча вони і говорять на одному з вами мовою.
Для підтвердження автентичності виданих сайтом документів зробіть запит до редакції.
Про роботу з сайтом
Ми використовуємо cookie.
Якщо ви виявили, що на нашому сайті незаконно використовуються матеріали, повідомте адміністратору - матеріали будуть видалені.