Сьогодні дизельні двигуни на європейських легкових автомобілях - не рідкість. Бензин дуже дорогий і тому багато жителів навіть найбільш благополучних країн вважають покупку моделі, оснащеної дизелем, вигідною, особливо якщо власнику машини доводиться «намотувати» не один десяток тисяч кілометрів. Ці міркування стовідсотково справедливі і в наших, поки що не зовсім європейських, умовах.
З іншого боку, нинішні дизельні двигуни набагато більш досконалий і складніше тих, що були 10-15 років тому. Тепер вони зовсім не схожі на малопотужних, «трясучий і смердючих» своїх старих побратимів, і, перебуваючи сьогодні в салоні такого автомобіля, не завжди вдається визначити, що за двигун працює під капотом.
Проте, принцип роботи моторів із запалюванням від стиснення залишився колишнім. Незважаючи на справжню революцію в їх конструкції, що супроводжується турбонаддувами, проміжними охолоджувачами та безпосередніми вприсками, серцем дизеля (зауважимо, дуже недешевим) залишається паливна апаратура, "увінчана» всім відомими форсунками. Включившись в боротьбу за екологію «під прапором» європейських норм вихлопу ЕuгоЗ, конструктори вже довели кількість отворів в форсунки від 2-3 до 16. Але якісного стрибка в цьому питанні не відбудеться, якщо не буде вирішена головна проблема - видалення води з палива.
Тут ми не будемо обговорювати, що ж насправді являє собою рідину під назвою «ДТ» або простіше - «солярка», яку заливають в баки машин на АЗС. Справа в тому, що дизельний двигун, на відміну від карбюраторного, при своїй роботі сам «народжує» воду. Це частково пов'язано з тим, що на деяких режимах до 80% палива, що подається повертається в бак через відвідну магістраль, а оскільки його температура перевищує температуру палива і повітря в баку, то навіть при повній герметичності системи відбувається екстрагування води з повітря.
По дорозі в камеру згоряння паливо проробляє довгий шлях через всілякі клапани, трубопроводи, фільтри, насос, що підкачує, паливний насос високого тиску (ТНВД), форсунки. І всюди вода, переміщаючись разом з паливом, встигає зробити своє «іржаве» справу. Випаровуючись під впливом температури двигуна, вона утворює в трубопроводах парові пробки, потрапляючи в ТНВД, зменшує змащувальні властивості палива і викликає підвищений знос плунжерних пар, а, проходячи через форсунки в камеру згоряння, в умовах високих температур і тиску викликає корозію кромок їх отворів і відповідно зміна характеристик витікання палива. Звідси погіршення процесу сумішоутворення, підвищена витрата палива, падіння потужності і збільшення димності вихлопу.
Сама ж сепарація здійснюється в результаті просасиванія палива по каналах спеціальної форми, що створює таку його закрутку, що більш важкі частинки бруду і води відкидаються на периферію за рахунок дії на них більшою відцентрової сили, а потім осідають внизу в відстійнику фільтра. Далі очищене паливо по внутрішніх каналах циклону піднімається вгору і проходить через гофрований фільтроелемент, де остаточно очищається від води і дрібнодисперсних залишків бруду.
Висока ефективність водовідділенням досягається завдяки тому, що гофрований елемент виготовлений зі спеціального картону, нижня частина якого, «відкидаються» воду, оброблена, силіконом. Ось ця деталь, як і сам фільтр, захищена патентами на території більшості європейських держав, в тому числі і в Україні.
Монтується фільтр приблизно протягом 1 години в зручному дл обслуговування і спостереження місці, а процес обслуговування виглядає надзвичайно просто і зручно. Судіть самі, якщо переповнився відстійник, про це повідомить датчик на приладовій панелі, якщо в даній модифікації такого датчика немає - це можна зробити візуально через прозорий корпус, а якщо ви - професіонал, то зможете зробити це, не виходячи з машини - по втраті потужності двигуна. Сама процедура очищення виглядає так: вигвинчується болт розгерметизації на кришці фільтра, потім відкривається спускний кран відстійника і накопичилася вода і бруд стікають вниз.
При цьому очищене паливо з верхньої частини фільтра опускається вниз і промиває зворотним струмом осередку гофрованого елемента до стану «як з магазину». Далі, виконавши всі в зворотному порядку, можна не турбуватися про те, що в фільтр потрапило повітря - при запуску двигуна він автоматично через зрівняльний клапан відводиться в паливний бак.
У підсумку на всю операцію йде не більше 1-2 хвилин, а за досвідом 25 московського автокомбината необхідність зливу відстою виникає тільки через 7-8 тис. Км пробігу або 150 мотогодин. Конструкція фільтра така, що дозволяє після списання машини зняти його і без проблем встановити на новий автомобіль.