У прагненні до цього, людством напрацьовано багато шкіл, навчань, течій, технік і методів. І нехай по-різному, але всі вони ведуть до повернення особистісного свідомості в трансцендентне. Тому в цьому розмаїтті можна виділити щось загальне.
Зазвичай це зустріч, то чи з людиною, то чи з групою, то чи з книгою - і розчиняється інший Світ. Відкриваються невідомі досі знання; поняття, що змінюють погляди на все навколо; нові переконання, інша філософія. Це своєрідний «Великий вибух» в житті людини, так як зачеплена світогляд, змінюється сприйняття, яскраві враження зачіпають не тільки ментальне, а й поруч з ним лежить, енергетично більш щільне емоційне тіло, і більш тонкий кармічний план. Адже в житті з'являються нові люди, рвуться старі зв'язки, змінюються відносини з оточуючими, людина здійснює вчинки, несподівані для себе колишнього. Цей новий Світ настільки захоплює, що багато хто залишається на цій фазі назавжди.
Але все відбувається в горизонтальній площині, на особистісному рівні. Тим більше, що поки людина продовжує жити в ототожненні себе з думками і емоціями, его дуже сильно. І, пильно дбаючи про своє виживання, воно висуває перепони для духовного зростання. Найбільш поширені - «Брехня самому собі» і, так звана, «Зона комфорту».
Брехня самому собі як засіб психологічного захисту.
З роками у нас в підсвідомості складається ментальний образ того, яким ми хотіли б бути, і яким нам важливо, щоб оточуючі нас сприймали. Це він схиляє нас в розмовах перебільшувати свої достоїнства і успіхи, або навпаки, применшувати їх, щоб викликати похвалу оточуючих, таку необхідну для підняття невисокою самооцінки. Звідси і придумування всіляких виправдань, замість того, щоб чесно зізнатися собі в тому, що насправді відбувається. І за всім цим стоїть страх бути негідним Любові, а за великим рахунком - страх смерті.
Але ми починаємо вірити в свої вигадки, тому що дуже хочеться бути схожими на підсвідомий ідеал, на улюбленого гуру, на ті уявлення про духовну людину, які склалися з різних зовнішніх інформаційних джерел. Поки ми не відкрили, Хто-ми-Є, ми боїмося бути поганими. Ми створюємо собі кумирів, намагаємося хоч в чомусь бути схожими на них, і визначаємо себе через них.
Ці ілюзії захищені тим, що ми їх не помічаємо. І перший крок до їх розвінчання - відстежувати мотиви своїх вчинків і реакцій. Те, що виходить з его, направлено на визнання в зовнішньому світі і чекає схвалення і оплесків. Те, що народжується з Душі, позбавлене важливості і значимості, воно щиро і безкорисливо.
Її особливість в тому, що наближаються зміни викликають страх, аж до паніки і нервових зривів. Так его або програма виживання утримує нас в нібито безпечному, «стабільному» просторі: адже зміни несуть з собою невідоме. А ми його боїмося: раптом ми втратимо контроль, а для особистості це рівнозначно безсилля.
Але якщо ми зацікавлені в духовному зростанні, ми починаємо спокійно, не поспішаючи, розсовувати кордону «зони комфорту» і впускати нове в своє життя. При цьому дуже допомагає віра, що все нам дається по нашій готовності, і що Вищі Космічні сили завжди нас ведуть і оберігають.
А потім, рано чи пізно приходить усвідомлення, що справжня стійкість виникає зсередини. А шукати безпеку зовні, значить віддавати свою силу іншим.
Так его з обмежувача стає основою перетворень.
Від переконань - до почуттів.
Будь-які, навіть самі позитивні, переконання - приналежність ментального рівня. Вони роблять свою справу, коли розширюють нашу свідомість, але, через якийсь час, стають перешкодою. Вони - судження, значить, мають свою протилежність. І їх енергетика, як у будь-якої думки, належить тим планом, з якого треба вийти, щоб піднятися на наступну сходинку.
Приходить момент, коли необхідно визначити для себе: навіщо ми знаходимося на духовному шляху. Ми жадаємо Спокою, Рівноваги, Щастя, Любові, Радості? Пізнання того, ким-я-Є, З'єднання з Душею, Духом, Богом? Залежно від цього, переглядаються багато цінностей. І часто езотеричні дискусії, розумні книги, школи і напрямки, які так надихали раніше, стають безглуздими: вони не відповідають новим завданням. Тоді починаються, часом довгі пошуки того, що співзвучно, на що відгукується Душа.
Але яке б вчення ми не обрали, якщо ми повірили, що людина - істота енергетичне, що все навколишнє - це різні енергії, одягнені у відповідні форми, і смисл відкривається на тонкому плані, актуальним стає освоїти (наскільки можливо) цей Світ з його необмеженими можливостями.
Завдання тут полягає в тому, що, стикаючись з чимось або кимось, у нас автоматично (!) Включаються думки і думці, тобто ментально-емоційні оцінки. А щоб відчувати енергії, нам необхідно зовсім інше - цілісне сприйняття. Воно не під силу все що розділяє, що дроблять розуму і інтелекту, який все пояснює відомими йому поняттями. Це відбувається через почуття. Але для цього нам необхідно «дотягнутися» до них частотою свого випромінювання.
Вони приходять з іншого простору, де немає думок, що постачають об'ємне ясне знання, яке приходить зсередини. Його не можна ні від кого почути і ніде прочитати. Почуття - це пізнання себе як Божественне істота, це занурення в ту глибину, звідки приходить найкраще рішення. Це дотик і з'єднання з іншою людиною, що дозволяє уникнути невдач і багатьох проблем у відносинах. Це - простір Душі з різноманіттям відтінків істинної Любові, і це - Мудрість.
Перехід на такий рівень - не простий і не миттєвий. Доведеться звільнитися від усього, що тягне до низьких вібрацій - комплексів, застарілих образ, почуття провини, зачіпок за дорогих і близьких людей. Чи не бути зумовленими професійними підходами, багаторічним досвідом, знаннями, звичайними уявленнями. Тобто, максимально очистити своє особистісне емоційно-ментальний простір. Як? Через прощення, прийняття, Бездумність, розвиток відчування.
А коли те, що на першому етапі ми впустили в свою свідомість як інформацію, стає реальним переживанням, відбувається квантовий стрибок, прорив ментального простору. Це подібно до осяяння, яке призводить до надзвичайно високим станів. Коли це трапляється вперше, це - наступний «Великий вибух» в житті духовного шукача.
Ми прагнемо до таких подарунків, що виходить від Душі, але вони відбуваються не часто. А Стрепенувшись его активізується і притягує важкі життєві ситуації, спалахи руйнують негативних емоцій. Падінь поки більше, ніж злетів.
І тут ми легко потрапляємо в пастку «Нетерпіння».
Бажання отримати швидкий результат - серйозна перешкода, яке блокує рух енергії і занижує частоти: ми вкрай незадоволені, ми нервуємо, що все відбувається не так швидко, як хочеться. Зростають сумніви, розчарування, іноді вони доходять до безвиході. І нерідко це призводить до того, що на цьому етапі багато завершують свій духовний шлях. Але ж за всім цим, як і за будь-якої негативною емоцією, варто тільки страх.
І якщо з ним розібратися, стає очевидним, що в усьому існує свій природний ритм, і він далеко не завжди збігається з бажаними темпами. А реалізація мети вимагає зсуву енергії, тобто, підвищення частот, і це - серйозна зміна себе, непередбачуваний за часом внутрішній процес. Тому замість роздратування і нетерплячого очікування, потрібно просто спокійно прийняти те, що є, і вірити, нічого не чекаючи.
Період трансформації і Віра.
Вірити - значить, всім серцем, всією істотою прагнути до того, до чого хочеться прийти.
Але чим більше розвинений ментал, тим тривалішим і складнішим цей перехід. І опорою служить тільки віра, що це можливо, що безкорислива Любов, Єдність, Творець всередині нас - існують, і значить, досяжні.
У цей період всі складові нашої системи - все тіла, психіка, енергетика - проходять трансформацію, яку іноді фізично нелегко перенести. Змінюється і мислення. Ми переконуємося в тому, наскільки відносна «правда» кожного з нас, що точка зору залежить від рівня знань, світогляду, ідеології, що життя складне і багатовимірна, і її не можна охопити ні міркуваннями, ні абстрактними концепціями.
Як піднятися над протилежностями, як жити в Любові і Радості в світі, повному страждань і горя, як подолати прірву між тим, що я знаю і що не можу реально відчути?
Від безнадії рятує та ж віра.
У відповідь Провидіння з'єднує нас з тими земними і Космічними Вчителями, які допомагають, направляють до того, що вищі трансцендентні стану - блаженство, захват, екстаз, нескінченність, Любов - приходять все частіше. Ми їх втрачаємо, тому що ще не перебуваємо на цих частотах, але вчимося їх повертати, і поступово звикаємо до цих енергій. Це - процес. Тривалий. Як ми до нього поставимося - знову питання віри, яка народжує терпіння і надихає на самостійну практику. І це - сила нашої спрямованості і форма довіри до себе, і до тих Великим Істотам, які нас ведуть.
Поступово ми доростає до вміння усвідомлено входити в високі стану і перебувати в них все довше. Віра винагороджується самої реальністю.
Ніякі порівняння, ідеали і кумири більше не владні над тобою: вони не можуть зрівнятися з прекрасним, досконалим, безмежно багатим і щедрим тим, ким ти є. Ти відчуваєш свою неповторність, самостійність, відповідальність і ... власну гідність. І разом з цим - глибока повага до неповторності інших людей. Питання з'єднуються з відповідями, дуальності інтегруються, немає оцінок і суджень, а усвідомив себе інтелект стає інструментом Духа.
Ми всі тягнемося до цього. Ми всі хочемо спокою, радості, щастя і, звичайно, любові. Але пов'язуємо це з чимось зовнішнім і прив'язуємося, залежний від тих, хто, за нашим розумінням, може це дати. Але Спокій, Заспокоєння, Радість, Щастя, якими ми цим є, спочатку існують всередині нас і нічим зовнішнім не залежать від. Вони. Вони - різні вібрації, але всі вони виходять з Любові, Любов'ю супроводжуються, і ми до них поступово, «по волосочку» вібраційно піднімаємося. Спочатку це пікові стани, вони захоплюють і вражають, вони спрямовують нас до возз'єднання з Душею, і тоді вони стають для нас природними. Її дари - велика благодать. Вона і є наше «Я».
Це не означає, що з життя йдуть страждання, біль, неприємні ситуації - в реальності ж є все. Але ставлення до цього - інше.
Приходить повне звільнення про будь-яких «Повинен!» Жодних зобов'язань ні перед улюбленими, ні перед дітьми і рідними, начальниками і колегами. Вчителями. Перед собою. У стані глибині спокою ламає всі обмеження, всі кордони, і виникає злиття з Потоком Життя. І в цій великій легкістю і повної Свободі все виходить не з правил моралі та етики, а зсередини, з Подяки і Любові до дітей, рідним, колегам, Вчителям, до себе, до Бога.
Немає щаблів вище, нижче, краще, гірше. Є Шлях, який складається з певних етапів. Мало хто досягають Свідомості Єдності, коли вся Всесвіт стає їхнім будинком, а все людство - їх сім'єю. Енергія таких людей несе особливу благодать і людяність. Вони люблять, нікого не виділяючи, цінують життя, не тримаючись за Неї. Вони вчать жити з серця, прагнути до Світла всередині себе, як до маяка, який веде по Життя, і ніколи не забувати, Хтось Ми-Є.