Керівник демократичного типу особисто займається тільки складними і важливими питаннями, надаючи підлеглим вирішувати всі інші. Він намагається радитися з ними і прислуховується до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і кожній людині, властиво побоювання за власне благополуччя. Однак, якщо цього вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахований ризик. Максимально обґрунтовуючи рішення, що розробляються він твердо втілює їх у життя. Стимулюючи ініціативу знизу і підкреслюючи свою повагу до підлеглих, він дає вказівки не в формі наказів, а у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, не тільки прислухається до їхньої думки, а й враховує її. Контроль за діяльністю підлеглих здійснює не одноосібно, а з залученням членів колективу. Спроби враховувати думку підлеглих і колег пояснюється, як правило, зовсім не відсутністю власної точки зору або бажанням розділити відповідальність, а твердою впевненістю в тому, що при вміло організованому процесі обговорення завжди можуть бути знайдені оптимальні рішення. Такий керівник не дотримується стереотипів, а змінює свою поведінку відповідно до змін ситуації, структури колективу та ін. Він добре розбирається в позитивних якостях і недоліках підлеглих, спокійно вислуховує заперечення щодо власної позиції з тих чи інших питань, вважає нерозумним завжди наполягати на своєму рішенні і не вважає ганебним для себе піти на поступки, не поступаючись при цьому принциповими інтересами. Конфлікти він сприймає як закономірне явище, намагається отримати з них користь на майбутнє, доходячи до їх першоджерела і суті.