Координати: N44 17.4 E40 19.104.
Неподалік від селища Каменномостський поблизу селища Перемога розташований Свято-Михайлівський Афонський чоловічий монастир, великий туристичний центр, який приваблює як паломників, так і звичайних туристів. Завдяки гостинності ченців і достатку цікавих пам'яток в околицях монастиря вони місця відвідує практично кожен турист, що прибуває в Адигеї.
Історія створення Свято-Михайлівського монастиря
У ситуації, що склалася жителі станиць Баракаївська, Царської, Абадзехской, Псеменской, селищ Баговська і Севастопольського прийняли рішення зібрати кошти для будівництва храму і будинку парафіяльного священика, забезпечення духовенства засобами змісту, щорічно виплачувати приходського священика допомога в розмірі 100 рублів, а також щороку наймати для священика вістового.
У 1874 році єпископ Герман зробив першу спробу заснувати православний Свято-Михайлівський чоловічий монастир в Закубанье.
Взимку 1874 року державний селянин Ісидор Трубін і міщанин з Харкова Ілля Безверхов подали прохання про заснування біля станиці Сахрайской (Царської) чернечої пустелі. Обидва з малих років випробовували потяг до моральної, духовної життя, служили при церквах і за покликом серця прибули в Катеринославської Лябежскую пустель, де могло бути задоволено їх прагнення до чернечого життя. Однак невідоме почуття манило їх до гір Кавказу, в ті місця, куди була виселена станиця Царська. Побачені місця вразили ченців своєю красою і величчю. Пробувши тут деякий час, обидва вони вважали за необхідне будівництво монастиря саме в цьому місці, однак розуміючи, що одного їх думки буде недостатньо, звернулися за допомогою до козаків-станичників і отримали підтримку. Жителі найближчих станиць: Даховських. Севастопольської, Царської і Каменномостський подарували майбутньому храму 270 десятин общинної землі, а козаки станиці Царської в доповненні до цього передали майбутньому Свято-Михайлівському Афонському чоловічому монастирю молитовний будинок колишньої Сахрайской станиці. Земля, яку козаки пожертвували монастирю, відрізнялася родючістю, в достатку тут були ягоди і лісові плоди, все, що говорило про достаток економічного побуту майбутнього монастиря.
Ретельно все обдумавши, Ілля Безверхов і Ісидор Трубін вирішили, що будівництво і забезпечення обителі може бути здійснено і без допомоги держави, адже будівельні матеріали для зведення монастирських будівель є в достатку, а місцеві жителі готові були взяти участь в будівельних роботах.
Ісидор Трубін і Ілля Безверхов вважали, що відкриття Свято-Михайлівського Афонського монастиря може благотворно позначитися як на корінних жителів, так і на козаків-переселенців, на основі чоловічого монастиря можна було б відкрити школу для дітей станичників.
Підготувавши грунт для зведення Свято-Михайлівського Афонського чоловічого монастиря в Адигеї, Ілля Безверхов і Ісидор Трубін звернулися до єпископа Герману за благословінням, щоб розпочати будівельні роботи. За розпорядженням єпископа Германа Безверхово і Трубіна тимчасово перевели в Катеринославської Лебяжскую пустель, де їм належало вивчити монастирські прищепила, а сам Герман в цей час почав збирати відомості про місце розташування майбутнього монастиря і зібраних на його будівництво пожертвувань. В ході скоєних єпископом Германом запитів до 1876 року стало ясно, що передача землі станичниками під будівництво Свято-Михайлівського Афонського монастиря не мала законної сили, так як громадська земля не могла виходити з володіння станичників, а тим більше переходити у власність інших осіб.
Так як пристрій Свято-Михайлівського Афонського чоловічого монастиря дозволено не було, Герман передав пожертвування і цінності, зібрані для будівництва монастиря, похідної церкви Трухмянского пристава.
Таким чином, перша спроба заснування монастиря у станиці Царської реалізувалася, але думка про відкриття тут монастиря продовжувала жити.
У 1877 голу козаки-станичники звернулися з проханням до намісника Кавказького дозволити виділити з станичних земель 350 десятин для будівництва на горі Фізіабго православного монастиря.
Ченці, що жили в обителі, жили в праці і молитвах. День ченця починався о 2 годині ночі, коли починалося богослужіння, яке тривало до світанку. Після цього була трапеза і роботи. О 12 годині дзвін церковного дзвону закликав усіх до обідні. Від завершення обідньої богослужіння і до початку вечірнього богослужіння у ченців наставав час відпочинку. Порушили порядок каралися додатковими роботами. Постійно на території Свято-Михайлівського Афонського чоловічого монастиря призначалися чергові, які дзвоном збирали ченців на роботи. Парафіяни та паломники також повинні були дотримуватися встановленого порядку.
Вплив монастиря на найближчі адигейські селища було велике, монахи поширювали ідеї православ'я, і постійно боролися з наслідками розколу, який особливо сильно проявлявся в цій місцевості. Жили розкольники в найближчих селищах і справляли помітний вплив на місцевих жителів. Ченці для боротьби з розкольниками активізували проповедческого діяльність.
Після завершення громадянської війни монастирські землі були конфісковані, а разом з ними і виробничі приміщення, сільськогосподарський інвентар та обладнання. У 1926 році на землях колишнього Свято-Михайлівського чоловічого монастиря відкрили будинок відпочинку, а рік по тому в стінах монастиря розмістили комуну «Владилен». Незважаючи на що відбулися з монастирем зміни, чернече життя в монастирі тривала до 1928 року, коли монастир офіційно закрили, а ченців розпустили.
З початком Великої Вітчизняної війни Будинок відпочинку закрили і на його базі створили будинок інвалідів війни. У 1944 році, після звільнення Адигеї, на території Свято-Михайлівського чоловічого монастиря владою була заснована дитяча трудова колонія.
У 1946 році колоністи підірвали Успенський собор, з каменю якого звели нову школу. Після руйнування собору були розібрані і інші будівлі монастиря для отримання матеріалу на будівництво гуртожитків колоністів. Також в 1946 році на горі Фізіабго колоністи підірвали Храм Преображення Господнього.
У 1960-і роки дитяча колонія була реформована, а будови зруйнованого монастиря перейшли до Каменномостський плодосовхозу. У 1972 році територія Свято-Михайлівського чоловічого монастиря і залишки зруйнованих будівель були передані крайовому Комітету міста Краснодара по туризму, і там, де колись була стара чернеча обитель, відкрили туристичну базу «Романтика».
Цікаві місця, включені в Свято-Михайлівський Афонський чоловічий монастир і його околиці
Як правило, своє знайомство зі Свято-Михайлівським Афонським чоловічим монастирем туристи і паломники починають зі Свято-Троїцького храму, найбільшого храму на території монастиря.
У центрі розташований Успенський храм.
Ще один храм - храм Архангела Михайла.
Серед інших визначних пам'яток на території Свято-Михайлівського монастиря (Адигея) можна відзначити братську могилу інвалідів, убитих німецькими фашистами і ще не до кінця відновлені споруди: храм Святого Олександра, будинок для прийому, трапезна. Також йде робота над відновленням храму Успіння Божої Матері. Існує спортивний майданчик.
Дуже багато туристів відзначають надзвичайно смачний монастирський чай, пиріжки та млинці з безліччю начинок.
За територією монастиря навколо міста знаходиться стайня, де організовуються туристичні поїздки на конях.
Також, прибувши в Свято-Михайлівський Афонський чоловічий монастир (Адигея), варто податися в сторону гори Фізіабго. відвідати по дорозі печери, а також піднятися на вершину гори і випити води з святого джерела. З вершини гори відкривається чудовий вид на околиці, втім, ті, кому підйом на вершину Фізіабго не під силу, можуть задовольнятися панорамою, яка відкривається з оглядової вежі турбази, прибудованої до храму Святої Живоначальної Трійці. А якщо у вас достатньо часу, прогуляйтеся до річки Фарс і її каньйону.
Фото: Павло Панько, Distance X, А.В. Макарова, albertino-mourico, Тетяна Ледовських, Катерина Свиридова