1. Основні етапи формування зони європейської вищої освіти.
2. Велика хартія університетів.
3. Вимоги Болонського процесу.
Що таке Болонський процес, які його заснування?
Цей інтеграційний процес в науці й освіті має дві складові.
1. Формування співдружності провідних європейських університетів під егідою документа, що отримав назву Великої хартії університетів.
2. Об'єднання національних систем освіти і науки в європейський простір з єдиними вимогами, критеріями і стандартами.
Головна мета цього процесу - консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі (наприклад, протягом останніх 15-20 років вона почала значно поступатися американській системі), а також для підвищення ролі цієї системи в суспільних перетвореннях.
Ще однією причиною підписання Болонської декларації було те, що в багатьох країнах хочуть проводити реформи в освіті, але не володіють інформацією про наміри інших країн і в яких напрямках ці реформи необхідно планувати, щоб досягти найбільшої відповідності міжнародним нормам і полегшити мобільність освіти.
Як розвивався цей процес на рівні держав і скільки європейських країн входить до Болонської співдружності?
- прийняття загальної системи порівнюваних вчених ступенів. в тому числі через затвердження Додатку до диплому; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання за формулою 3 + 2. При цьому перший, бакалаврський цикл, має становити не менше трьох років, а другий, магістерський, - не менше двох років. Вони повинні прийматися на європейському ринку праці як освітянські та кваліфікаційних рівнів;
- створення систем кредитів відповідно до європейської системи трансферу оцінок (ECTS). включно з постійним навчанням;
- сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти. розробка порівнянних критеріїв і методів оцінки якості;
- усунення перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів у межах визначеного простору.
Головними рішеннями цього саміту були:
- країни знову підтвердили свою позицію щодо цілей, визначених Болонською декларацією;
- учасники високо оцінили активну участь у процесі Європейської асоціації університетів (EUA) та Національних спілок студентів у Європі (ESIB);
- вони відзначили конструктивну допомогу з боку Європейської комісії та висловили свої зауваження щодо подальшого процесу, беручи до уваги різні цілі Болонської декларації.
На саміті було виділено важливі елементи Європейського простору вищої освіти, а саме:
- постійне навчання протягом усього життя;
- мотивоване залучення студентів до навчання;
- сприяння підвищенню привабливості та конкурентоспроможності європейського простору вищої освіти для інших регіонів світу (включаючи аспекти транснаціональної освіти).
Що собою являє інша складова Болонського процесу. існуюча на рівні університетів, - Велика хартія університетів?
Для розвитку національних систем освіти в кожній країні повинні діяти потужні методологічні центри, роль яких повинні взяти на себе провідні університети цих країн. Ця ідея лягла в основу створення співдружності провідних університетів Європи, які повинні виступити в ролі новаторів, піонерів тих перетворень, за якими має йти вся Європа. Тому Велика хартія університетів (Маgnа Сhаrtа Unіvеrsitatum) - результат пропозиції, з яким в 1986 році Болонський університет звернувся до провідних університетів Європи. Ідею створення і підписання такого документа з ентузіазмом підтримала наукова, освітня та політична еліта Європи.
Головні цілі та завдання Болонської системи
- однакову для всіх країн систему вчених ступенів. яка складається з двох рівнів - бакалавра (3 роки) і магістра (2 роки). Перший рівень орієнтований на задоволення ринку праці, другий - на наукові дослідження;
- залікову систему, згідно з якою для успішного закінчення курсу необхідно накопичити певну кількість навчальних годин (т.зв. кредитів). Кредити можна отримувати порціями в різних вузах країн-учасниць;
- навчання протягом усього життя. т. е. підвищення кваліфікації або перекваліфікацію відповідно до попиту, на ринку праці;
- автономність вузів. тобто їх незалежність від держави як у фінансовому плані, так і в плані освітніх рішень;