Dnny
Далі вона назвала документ «закономірним явищем в умовах постколоніального розвитку України з її неукраїнською політичною псевдоелітою». Законопроект, на її думку, з'явився тому, що сталося «зміна етноструктури» Сходу і Півдня України за допомогою репресій і геноциду корінного етносу - українців.
Цікаво, коли це українці були корінним етносом, наприклад, в Криму? Та й частина східних областей України раніше входила до складу Росії ... але про це пані Фаріон вважає за краще не згадувати.
Далі її шаленість різко набирає обертів. Ірину Фаріон, що називається, понесло. Вона назвала законопроект «правом на моральну деградацію, дегенерацію і яничарство». А право на вибір мови спілкування і вивчення, можливість вважати себе двомовним людиною активістка «Свободи» порівняла з правом «напиватися, обкурюватися, колотися, лихословити, бути хамом і виродком». Іншими словами, «якщо ти говориш по-російськи і хочеш, щоб твої діти навчалися російською, - значить, ти - хам, виродок, Матюкальник, п'яниця і наркоман». Здається, до таких висот несамовитості навіть сама Пасіонарія не піднімалася.
І ось тут їй пора заперечити. За радянських часів українська мова ніхто не забороняв. Працювали українські театри, школи, виходили газети, друкувалися книги. Тільки офіційний документообіг здійснювався російською мовою, але не за наказом, а тому, що він зручніше. Та ще самі громадяни не хотіли говорити українською з тієї ж причини. Сам по собі українську мову такий незручний, що доводиться думати над кожним другим словом - як воно прозвучить, чи зрозуміють його оточують і не спотворить воно сенс сказаного раніше, тоді як в російській мові нічого такого немає. Класики української літератури ще в дореволюційні часи нарікали, що українська мова - це мова для домашнього вжитку. На ньому розмовляли в сім'ях, але вийшовши на вулицю, вважали за краще спілкуватися по-російськи. За логікою Фаріон, всі вони були «хамами і виродками».
Якщо ж порівнювати українську та російську мови по зовнішніх чинників, то це буде, як якщо б поставити поруч хорошу іномарку і чадний «Запорожець». Зрозуміло, хто з них - «Запорожець» ...
Громадян України, що вважають за краще російську мову, активістка «Свободи» назвала «спадщиною колишнього колонізатора», для яких треба створювати нові умови життя, при яких вони рано чи пізно заговорять по-українськи і виберуться з тупика історії.
Неважко здогадатися, які умови вона має на увазі - повне витіснення російської мови з усіх сфер суспільного життя. А ще краще - штрафувати за кожне російське слово, вимовлене в публічному місці. Ось тоді російськомовні жваво стануть україномовних.
Але і це ще не все. Фаріон заперечує право людини на своє власне ім'я, записане в законопроекті. Микола, відповідно до української транскрипцією, повинен стати в паспорті Миколою, а Сергій - Сергiй. Противне, на її думку, - це «вершина лінгвістичного абсурду» і «тупа безграмотність».
Націоналістична Пасіонарія розуміє двомовність як двозначність, тим самим уподібнюючись персонажу з роману Оруелла «1984».
Ну і під кінець перелічу дрібні перли. Всі російськомовні - це «люди з чужою ментальністю». Переселенці з Росії, які переїхали на Україну в різні періоди радянської історії, - «чужаки». Законопроект в цілому - «потужна суміш дегенерації і українофобії» ... Невдоволення Фаріон викликають і змішані шлюби, які сприяли поширенню російської мови на Україні.
Ось така вона - сучасна націоналістична Пасіонарія зі Львова з оманливою зовнішністю Мальвіни, але без блакитного банта в волоссі і пуделя Артемона поруч. Зате - з сильним почуттям ненависті до всього російського, в т. Ч. І до російськомовних громадян України.
Джерело не вказано