У стародавні часи жителі берегів Жовтої ріки найбільше на світі шанували і боялися річкового дракона. Чого тільки не робили вони, бажаючи задобрити його і вимолити собі хороший урожай рису! Бідняки приходили до храмів, молилися, віддавали служителям свої останні чохи, намагаючись умилостивити річкового дракона.
Одного разу, в посушливий рік, коли на березі зібралася голодний натовп, з храму вийшли служителі богів - і урочисто сповістили: річковий дракон велить віддавати йому щорічно в дружини п'ятнадцятирічну дівчину. Якщо жителі берегів Жовтої ріки не виконають цього бажання повелителя, їх спіткають голод, повінь і мор.
Застогнав і заплакав нещасний народ. Але ніхто не посмів порушити волю річкового дракона.
З цього дня щовесни після посіву рису служителі храму кидали на дно Жовтої ріки п'ятнадцятирічну дівчину.
Але завжди виявлялося так, що в жертву приносилася дівчина бідних батьків, а дочки багатіїв жили без всякого страху. Багатії задаровували ченців сріблом, золотом і перлами, і, коли приходив час вибирати для річкового дракона наречену, монахи завжди прирікали на смерть дівчину з бідної сім'ї.
І жив в цій місцевості простий селянин, на ім'я Чжао Бай-янь. Це був сміливий і розумний чоловік. О першій годині народження Чжао Бай-Яня до фанзі його батьків прибігла лисиця і промовила людським голосом:
- Син ваш народився в щасливу годину: один раз в житті він зможе прийняти вигляд будь-якої людини.
Одного разу трапилося так, що в день, коли виявиться річковому драконові головний служитель храму не повернувся з далекої подорожі. Про це дізнався Чжао Бай-янь і зараз же прийняв його вигляд. Чжао Бай-янь одягнувся в святковий одяг і разом з іншими служителями урочисто відправився до річки. Там уже зібралося безліч народу. На позолочених ношах сиділа в весільному вбранні наречена дракона. Закривши свої прекрасні очі, вона покірно чекала смерті. Тут же стояли, обливаючись сльозами, її бідні батьки.
Коли до носилок підійшли служителі храму, пролунали звуки гонгів і барабанний дріб. Всі чекали знака головного служителя храму. Варто було йому підняти догори великий палець - і в безодні вод Хуанхе загинула б ще одна нещасна дівчина. Погляди всього натовпу кинулися до Чжао Бай-Яню.
Але замість того, щоб підняти догори великий палець, Чжао Бай-янь сказав:
- Не поспішайте! Я хочу сьогодні сам супроводжувати наречену до нашого повелителя. І тому все повинно бути урочисто і гідно.
Чжао Бай-янь перервав свою промову, подивився на найближчого служителя храму і промовив:
- Сходіть до палацу річкового дракона і скажіть володареві Жовтої ріки, щоб він вийшов зустріти нас.
Чернець зблід і почав задкувати від річки. Але Чжао Бай-янь наказав варті схопити непокірного і кинути в воду. На очах всієї натовпу стража жбурнула ченця в річку.
- Ця людина нічого не вміє робити, - промовив Чжао Бай-янь, - інакше він давно б повернувся!
І, поклавши руку на плече товстого служителя храму, сказав:
- Ідіть, поважний, до дракона і виконайте мій наказ.
Товстий служитель прикинувся глухим. Але Чжао Бай-янь подав знак варті - і удавальник виявився в річці.
Минуло ще півгодини. Тоді Чжао Бай-янь закричав:
- Непридатні! Ледачі нероби! Вони змушують мене чекати!
Тут він глянув на третього ченця і сказав:
- Сходіть до дракона і подивіться, що роблять там мої недбайливі посланці.
Служитель впав на коліна і став принижено благати про пощаду. І слідом за ним кинулися на коліна всі інші служителі. Вони клялися, що ніколи більше не будуть приносити в дар дракону людських жертв.
Тоді Чжао Бай-янь наказав усім розійтися по домівках і допоміг нареченій зійти з носилок. Щаслива дівчина впала в обійми своїх батьків.
Так припинилися назавжди весілля річкового дракона.