Коли Індиго через плече глянула на нього, Стен перестав слухати чоловіка. Поки вони не зустрілися очима, він і не розумів, що дивиться їй в потилицю. Ліхтарі, що звисали зверху, підкреслили ті її риси, які він не помітив, коли вони були зовні. Високі вилиці і кирпу, всипаний ластовинням. Очі настільки незвичайного відтінку синього, що здавалися майже фіолетовими. Він не відвів погляд і куточки її пухких губ піднялися.
Як тільки вони увійшли в тунель, вона знову стала дивитися вперед. Після ще однієї команди його альфи, Рох нарешті відвалив і повернувся в головну кімнату. Вони пройшли всього кілька кроків по тунелю, як до них знову наблизилися, але на цей раз це був хтось, кого Стен знав.
До них підійшла висока бета з змученим обличчям і склала руки під оголеними грудьми. Останній раз Стен бачив її, коли супроводжував Астрід до силу, і в кінцевому підсумку врятував Теллоу від напав ведмедя. Вони зустрічалися вже не в перший раз, але він сумнівався, що вона про це згадає.
- Що тут робить брат Еріка? - запитала вона, з огидою стиснувши губи.
- Він доставив повідомлення від Амарок, - сказав їй Зейн.
Увага Теллоу перемістилося на Індиго.
- Де тебе чорт носили? Уже майже опівночі.
Індиго потерла задню частину шиї.
- Що, насправді пройшло так багато часу?
- Ти що, головою вдарилася? - Її ніздрі затріпотіли. - І чому ти пахнеш як ...
- Теллоу. - Зейн промовив ім'я жінки крізь зуби.
Вона зарозуміло знизала плечима, але промовчала, коли вони пройшли повз неї. Зейн затримався з нею, показавши жестом Стена і Індиго йти далі. Кинувши на Стена важкий погляд, він сказав:
- Я скоро вас наздожену.
Коли вони відійшли, Стен підслухав, як альфа силу питав про свою парі.
- Вона прокинулася, - сказала Теллоу. - Схоже відчуває себе досить комфортно, але наполягає на зустрічі з тобою, перш ніж знову засне.
Їх розмова затих вдалині і Стен озирнувся навколо. Тунель був більше схожий на коридор з тим, що виглядало як особисті кімнати, розташовані по обидва боки. Велика частина дверних проходів була завішана важкими шкурами, хоча в деяких місцях з-під них було видно світло.
Індиго забарилася крок, поки вони не пішли поруч.
- Я прошу вибачення за ... все. Напевно я б не змогла зробити гіршого першого враження, навіть якщо б постаралася.
- А ти не намагалася?
Вона здригнулася, але швидко оговталася, помітивши на його губах посмішку.
- Ха. Так у тебе є почуття гумору. - Вона кинула на нього погляд, який на його смак був занадто лагідним, і Стен швидко перевів розмову на іншу тему.
- Вовки в вашій зграї завжди так розмовляють з твоїм братом?
- Що ти маєш на увазі?
- Вони агресивні, перебивають і зовсім його ігнорують.
Вона схилила голову в сторону, жест, який вже став звичним для Стена. Його погляд ненадовго затримався на її гладкою, відкритої шиї, але потім він різко підняв очі і зустрівся з нею поглядом.
- Думаю, що я ніколи цього не помічала. Наша зграя дуже сильно відрізняється від вашої. Зейн альфа, але він не намагається нас контролювати. - Вона кинула на нього лукавий погляд. - Ти робиш все, що тобі каже Ерік?
- Ерік мене не контролює, - погодився він. - Але я б ніколи не став говорити подібним чином в присутності інших, особливо перед членом іншої зграї. Ерік б виглядав слабким.
Індиго зупинилася перед дверима і, піднімаючи темне хутро, кинула на нього погляд.
- Або, можливо він би здавався більш людяним, ну знаєш, якщо б насправді слухав, що говорять інші люди.
Вона виявилася хорошою компанією, подумав він. І ця її нова, бійцівський сторона, подобалася йому набагато більше.
- А ти думаєш здаватися людиною це добре?
До кінця пропозиції його голос став грубим, тому що йому довелося стиснути зуби в припливі замішання. Кімнату наповнював дуже сильний запах, запах від якого у нього в роті стало сухо, а м'язи в паху напружилися. Він в нерішучості стояв в дверному отворі, поклавши руку на холодну кам'яну стіну, щоб не впасти.
Індиго, здавалося не звертаючи уваги, пройшла по кімнаті. Прямо перед тим як кімнату залив світло, він почув клацання перемикача. Стен оглянув кімнату і занепокоєння змінилося інтересом.
Освітлення було електричне, лампочки вкручені в бра і приєднані проводами до якогось генератора. На стінах від підлоги до стелі викарбувані полки, які були заповнені книгами різних форм і розмірів. На найближчій до нього стіні Стен зауважив невелику стопку книг по геології, складених поруч з десятком товстих фантастичних романів.
Індиго села на краю ліжка, зробленої з піднятою кам'яної платформи, заваленої ковдрами і подушками. Якість тканини і шиття було бездоганним і явно зроблено на машинці. І він задався питанням, як їй вдалося принести в лігво так багато людських зручностей.
Стен спостерігав, як вона взяла стояв поруч з ліжком глечик і налила воду в широку миску. Вона нахилилася, витягла з поглиблення під ліжком прямокутну металеву коробку, в якій був базовий медичний набір. Вона витягла голку, нитки, квадратну тканину і розклала їх на ковдрі.
- Тобі подобається моя кімната? - запитала вона, підтягуючи ноги на ліжко. Стен не міг не помітити, що вони були гладкими і чисто поголеними, рідкість серед жінок перевертнів.
- Вражає. Ти сама все це зробила?
Стен все ще відчував запах її крові і розумів, що рану потрібно обробити, але поки він не був готовий скоротити між ними відстань. Запах в кімнаті все ще творив з його тілом дивні речі, і він не хотів, щоб вона прийняла його збудження, як реакцію на щось, зроблене нею.
- Ти прочитала їх усі?
Вона підняла руками волосся верх і зав'язала їх у високий хвіст. Побачивши її голою шиї, Стен здався і підійшов до ліжка. Принаймні її рана буде служити в якості відволікання.
Коли Стен сів поруч з нею, Індиго розв'язала шкуру і потягнула одну сторону вниз, відкриваючи рану. Його увагу повинна була залучити рана, але його очі ненадовго затрималися на затверділому соску її відкритою грудей.
- Ти ніколи не ходила в місто сама? - запитав він, беручи тканину. Йому довелося потягнутися повз її, щоб змочити ганчірку в мисці і на секунду був досить близько, щоб відчути що виходить від тіла Індиго тепло.
- Ти ж бачив, як мій брат був розгніваний. І це почалося до того, як з'явилися ведмеді. Мені ніколи не дозволяли залишати острів без супроводу, навіть щоб пополювати. - Вона пустотливо посміхнулася. - Звичайно, Зейн не завжди буває поруч, щоб мене зупинити. Минулого літа я майже дісталася до Амарок.
- До нашого лігва? - насупившись, запитав Стен. - Тебе могли вбити.
Її щоки злегка почервоніли, підкреслюючи її жіночні риси обличчя. І Стен подвоїв зусилля, щоб дивитися тільки на її рану. Витерши кров, він побачив, що рана була глибше, ніж він думав. Як вона могла не помітити таку серйозну травму?
- Вовки Амарок насправді такі? - запитала вона. - Ти б убив іншого перевертня тільки за те, що він незаконно проник на вашу територію?
- В основному, так, - сказав він, нахиляючись, щоб промити тканину. - Хіба силу не так надходять з ведмедями?
До того моменту як він закінчив очищати рану, вона так і не відповіла, і, коли він подивився вгору на її обличчя, то побачив, що вона дивиться на підлогу з похмурим виразом на обличчі. Стена було цікаво, але він не став допитуватися. Його бети розкажуть йому все, що він хотів знати, як тільки він зможе залишитися з ними наодинці.
- У тебе є антисептик? - запитав він.
Вона злегка кивнула.
- Зазвичай я зберігаю це для цуценят і людей. Решта без проблем самостійно борються з інфекцією.
- Як правило, так, - погодився він. - Але ти втратила багато крові. І твоя імунна система протягом декількох днів буде під загрозою.
- Не думаю, що я зустрічала когось крім Джінніфер і Бо, хто б знав, що таке імунна система. Ти теж цілитель?
- Тоді чим займаєшся? Ти боєць?
Стен обмірковував її питання, поки вдягають нитку в голку.
- В основному, я проводжу час роблячи те, що мій брат робити не може. - Або не буде, подумки додав він.
- Що Ерік не може робити?
Ухиляючись від питання, Стен сказав:
- Ти молода, щоб бути цілителем.
- Як ти думаєш, скільки мені років? - запитала вона.