- Віра Павлівна, як педагог які доводи ви привели б на користь аргументу, що давати основи знань в сфері культури і мистецтва потрібно змалку?
- Але з поверненням його в шкільну програму така необхідність, напевно, виникла?
- Так, питання підготовки кадрів зараз актуальне. У школах, звичайно, можуть викладати фахівці, які отримали знання на нашій кафедрі за спеціальністю "компаративний мистецтвознавство", адже предмет, який тепер називається "Мистецтво", передбачає вивчення всіх його видів. Як учасник творчого колективу в Національному інституті освіти, де готувалися програми і підручник для 5-6 класу на уроках, можу сказати, що принцип вивчення такою ж, якою й на нашій кафедрі: отримати знання з образотворчого, музичного, театрального, кіномистецтва, літератури в порівняно, зіставленні. Але з плином часу, коли в шкільній програмі предмет вийде за рамки двох класів і буде викладатися і в старших, як це планується, потреба в педагогів зросте. Можливо, виникне необхідність відкрити знову самостійну спеціальність на кафедрі, по якій готуватимуть викладачів предмета "Мистецтво" для середньої школи.
На жаль, практика минулих років показала, що предмет часто пропонували вчителям, яким не вистачало педагогічного навантаження з інших дисциплін. Це говорить про нерозуміння сенсу, значення викладання мистецтва в масовій школі. До того ж предмет вимагає не тільки гарного знання матеріалу, а й уміння підносити його так, щоб це був урок мистецтва. А без спеціальної мистецтвознавчої та методичної підготовки виходив сухий і нудний урок науки про мистецтво. Природно, виникали сумніви в його доцільності. Звичайно, потрібно прагнути до того, щоб викладали фахівці, відібрані відповідно до високих вимог до їх обдарованості, які отримали якісну мистецтвознавчу і художньо-педагогічну підготовку.
- Коли свого часу предмет спочатку перевели в формат факультативу для старших класів, а потім і зовсім виключили зі шкільної програми, це не могло не відбитися на рівні підготовки абітурієнтів?
- Безумовно, це дуже відчувалося в загальному рівні підготовки надходили, причому не тільки на спеціальності нашої кафедри, а й вузу в цілому. Колись ми брали абітурієнтів тільки з середньою спеціальною освітою. Потім, коли виникла так звана демографічна яма, контингент абітурієнтів було розширено за рахунок мали атестат середньої загальноосвітньої школи, що дійсно і зараз. Однак молоді люди, які не мають поняття про мистецтво, до нас не звертаються. Це завжди ті, хто безпосередньо стикався з мистецтвом: або закінчував музичну школу, навчався в студії образотворчого мистецтва або в театральній. Завжди знаходяться ті, хто вступає до нас з певною, хай не дуже об'ємною базою самостійно набутих знань про мистецтво. Під час навчання багато досягають високих результатів і, отримуючи першу ступінь університетської освіти, рухаються далі: в магістратуру, а потім і в аспірантуру.
Завдання нашої кафедри набагато ширше, ніж може здатися на перший погляд. Ми прагнемо не тільки дати знання нашим майбутнім мистецтвознавцям, а й виховувати публіку. Адже викладання предмета "Мистецтво" в школі дозволяє формувати коло слухачів, глядачів, які розуміють і сприймають мистецтво. А психологічно люди влаштовані так, що прагнуть розширювати знання в тій області, в якій хоча б трохи ними володіють. Коли ж людина ніколи не бачив живописних робіт, не чув музичних творів, він не піде ні на виставку, ні в філармонію.
- До слова, вивчення "Мистецтва" дітьми дає можливість і їх батькам долучитися, розширити свої знання в цій сфері.
- Це справедливо. Найчастіше батьки займаються з дітьми, а з огляду на, що у багатьох нинішніх мам і тат такого предмета не було, він випав з шкільної програми, вони можуть тепер надолужити згаяне. Сьогодні тактична програма - організація вивчення предмета "Мистецтво" з 1 по 9 клас, а стратегічна передбачає його вивчення протягом усіх років навчання в школі. Зараз розробляються підручники і програми нового покоління, викладачі нашої кафедри беруть участь в цій роботі.
- Віра Павлівна, а рішення обмежитися оцінкою "зараховано" - "не зараховано" і не задавати домашнє завдання, на ваш погляд, не зводить зусилля по передачі знань дітям нанівець?
- В такому випадку на вашій кафедрі велика відповідальність, тому що тут готують викладацькі кадри, які повинні потім стати провідниками в світ мистецтва для юних.
- Знаєте, багато наших випускників із задоволенням працюють в середній школі вчителями, завучами по творчій роботі, ведуть гуртки, студії. Хоча звично чути, що працювати в середній школі складно, що великі класи і важко викладати, але є багато прикладів успішної роботи наших фахівців, вони знаходять контакт з дітьми. А ті відповідають взаємністю, їм цікаво і класичне мистецтво, і сучасне. Треба додати, що багато наших випускників працюють в музеях, центрах творчості молоді, де також проводять освітньо-виховну роботу, що в цілому сприяє моральному розвитку. Адже, як сказав Бертольд Брехт, "всі види мистецтв служать найбільшому з мистецтв - мистецтву жити на землі".
- Значить, на вашу кафедру повинні приходити люди мотивовані.
- Частина викладачів кафедри - її випускники. Можна навіть говорити про династії, у деяких мами - вчителі шкіл, нехай з інших предметів, але бажання відкривати для молодих світ знань передається від старших колег, батьків. Всі наші педагоги охоче і терпляче працюють зі студентами, яких чимало. Адже 16 викладачів кафедри читають історію всіх видів мистецтв не тільки мистецтвознавцям, а також і студентам інших спеціальностей університету. Та ще при нашій кафедрі працює магістратура, де крім білорусів займаються в цьому році, наприклад, понад сто громадян Китаю. Це дуже велика кількість дослідників, всім необхідно приділити увагу. Після магістратури основна їх частина стане аспірантами, а значить, знову підопічними кафедри. Крім того, на кафедрі сформована велика база оцифрованого мистецтвознавчого матеріалу в усіх напрямках художньої творчості. І все це вимагає господарського ставлення.
- Настільки чимале представництво китайських студентів в білоруському вузі говорить о.
- Про те, що для них великий інтерес представляє вивчення європейського мистецтва, в тому числі білоруського. У Китаї мистецтво вивчається за періодами правління імператорських династій на відміну від європейських художніх епох. Як правило, приїжджають студенти, практично не знають російської мови, вивчають його на підготовчому курсі. Потім починається їх навчання по мистецтвознавчої спеціальності. У магістратуру більшість приїжджає з Китаю, здобувши вищу освіту у себе на батьківщині. За роки життя в Білорусі, а це майже десять років, до захисту кандидатської дисертації китайські студенти, звичайно, включаються в нашу культуру і починають її розуміти. Цікаво, що студенти з Китаю підтримують один одного, попереднє покоління ділиться знаннями з новоприбулими, а значить, з ними вже легше працювати.
- Поясніть, будь ласка, що вивчають студенти по спеціальності "компаративний мистецтвознавство"?
- Чула, що в Білоруському державному університеті культури і мистецтв цікаво вчитися, бо реалізується багато цікавих проектів, програм, в тому числі міжнародних.
- Напевно, відміну університетської програми від програми академії музики і академії мистецтв в тому, що більша частина навчального часу віддається сучасному мистецтву. Нові види мистецтва мають свою мову, засоби виразності, закони розвитку. Наші студенти вивчають арт-стріт, перформанс, комп'ютерні технології. Це значно розширює можливості студентів і потім випускників у вивченні як класичного, так і сучасного мистецтва. Так само розширюється сфера застосування знань.
- Віра Павлівна, а як ви самі ставитеся до сучасного мистецтва?
- Я ставлюся до нього з інтересом. Студенти, часом, придумують таке, що диву даєшся. Сучасне мистецтво приваблює несподіваними ракурсами, воно засноване на фантазії і дає фантазію для розгортання думки мистецтвознавця, ти і сам утворювати, коли працюєш з таким творчістю. Звичайно, все нове захоплює.
- Напевно, у вашій кафедри дівоче обличчя.