Пішли вести по всьому по лісі,
Дійшли вести до ведмедя чорно-бурого,
Що вбив мужик його медведихе,
Розпоров їй черево біле,
310
Черево розпоров та шкуру Сима,
Медвежатушек в мішок поклал.
В ту пору ведмідь засмутився,
Голову повісив, голосом завив
Про свою чи Сударушка,
Чорно-буру медведихе.
- Ах ти світло моя Медведиха,
На кого мене покинула,
Вдівця сумного,
Вдівця бідолашного?
Вже як мені з тобою, моєї бояринею,
Веселої гри не ігриваті,
Милих діточок не родить,
Медвежатушек НЕ Програми скачати безкоштовно,
Чи не Програми скачати безкоштовно, чи не баюкаті. -
В ту пору звірі собиралися
До того чи ведмедю, до боярина.
Приходили звірі великі,
Вдавалися тут зверішкі менші.
Вдавався туто вовк дворянин,
У нього-то зуби закуслівие,
У нього-то очі заздрісні.
Приходив тут бобер, торговий гість,
У нього-то бобра жирний хвіст.
Приходила ластівка дворяночка,
Приходила білочка княгінечка,
Приходила лисиця подьячіха,
Подьячіха, казначеіха,
Приходив скоморох горностаюшка,
Приходив байбак тут ігумен,
Живе він байбак позаду гумен.
Вдавався тут зайка-смерд,
Зайчик білий, зайчик сіренький.
Приходив цілувальник їжак,
Все-то їжак він щулиться,
Все-то він щетиною.
(Продовження 1.)
А мішок-то у нього за плечьмі.
Як побачила перед собою Медведиха
Мужика з рогатиною,
Заревіла Медведиха,
Стала кликати малих діточок,
Своїх дурних медвежатушек.
- Ах ви детушки, медвежатушкі,
Перестаньте грати, валять,
Боротися, кувиркатіся.
Вже хтозна на нас мужик йде.
Ставайте, ховали за мене.
Вже як я вас мужику не видам
І сама мужику. виїмка.
Медвежатушкі злякався,
За медведихе кидати,
А Медведиха осержалася,
На диби піднімати.
А мужик-то він кмітливий був,
Він пускався на медведихе,
Він садив в неї рогатину,
Що вище пупа, нижче печінки.
Грянув Медведиха про сиру землю,
А мужик-то їй черево шмагав,
Черево шмагав, та шкуру Сима,
Малих медвежатушек в мішок поклал,
А поклали щось додому пішов.
«Ось тобі, дружина, подаруночок,
Що ведмежу шуба в п'ятдесят карбованців,
А що ось тобі інший подаруночок,
Трої ведмежата по п'ять карбованців ».
Чи не дзвони пішли по місту,
А.С. Пушкін
"Казка про медведихе"
Як весняної теплою порою
З-під ранкової білої Зорюшка,
Що з лісу, з лісу з дрімучого
виходила Медведиха
З милими детушки ведмежатами
Погуляти, подивитися, себе показати.
Села Медведиха під білою березою;
Стали ведмежата між собою грати,
За муравушке валять,
Боротися, кувиркатіся.
Отколь не візьмись мужик йде,
Він у руках несе рогатину,
А ніж щось у нього за поясом.