Віссаріон Григорович Белінський (1811-1848) - російський літературний критик, публіцист, революційний демократ і філософ.
Нерозумно для переїзду через калюжу на човнику, розкладати перед собою морську карту.
З усіх критиків найбільш великий, найгеніальніший, найбільш непогрішний - час.
З усіх пристрастей людських, після самолюбства, найсильніша, люта - владолюбство.
Будь-яка шляхетна особистість глибоко усвідомлює свою кровну спорідненість, свої кровні зв'язки з батьківщиною.
Патріотизм, чий би там не було, доводиться не словом, а ділом.
Хто не належить своїй батьківщині, той не належить і людству.
Створює людини природа, але розвиває і утворює його суспільство.
Ніяка людина в світі не народиться готовим, тобто цілком сформованим, але будь-яка його життя є не що інше, як безперервно рухається розвиток, безперервне формування.
Знайти свою дорогу, дізнатися про своє місце - в цьому усе для людини, це для нього означає зробитися самим собою.
У душі, як і у тіла, є своя гімнастика, без якої душа марніє, впадає в апатію бездіяльності.
Багато людей живе не живучи, але тільки збираючись жити.
Боротьба є умова життя: життя вмирає, коли закінчується боротьба.
Над суспільством мають міцну владу тільки ідеї, а не слова.
Жити - значить відчувати і мислити, страждати і насолоджуватися, будь-яка інша життя - смерть.
У важливих справах життя завжди треба поспішати так, як ніби-то від втрати однієї хвилини мало всі загинути.
Хоч би яка була діяльність, але звичка і купується через неї вміння діяти-велика справа. Хто не сидів склавши руки і тоді, як не було чого робити, той зуміє діяти, коли настане для цього час.
Праця облагороджує людину.
Хто різко висловлює свої думки про чужих діях, той зобов'язує цим і самого себе діяти краще за інших.
Наклеп не завжди буває дією злоби: найчастіше вона буває плодом невинного бажання розсіятися цікавим розмовою, а іноді і плодом доброзичливості і участі настільки ж щирого, скільки і незручного.
Виховання - велика справа: ним вирішується доля людини.
Немає настільки поганої людини, яку б добре виховання не зробив кращим.
Розум дано людині для того, щоб він розумно жив, а не для того тільки, щоб він бачив, що нерозумно живе.
Розум - це духовна зброя людини.
Сміх часто буває великим посередником у справі відрізнення істини від брехні.
Людина ясно виражається, коли їм володіє думка, але ще ясніше, коли він володіє думкою.
Справа не в слові, а в тоні, в якому це слово вимовляється.
У словах "бог" і "релігія" бачу темряву, морок, ланцюги і батіг.
Забобон проходить з успіхом цивілізації.
Негідники тому і встигають в своїх справах, що надходять з чесними людьми, як з негідниками, а чесні люди надходять з негідниками, як з чесними людьми.
Чесні люди завжди мають погану звичку з соромом опускати очі перед нахабним і нахабний підлістю.
Друг мені той, кому все можу говорити.
Де немає повної відвертості, повної довіреності, де ховається хоча трохи якась, там немає і не може бути дружби.
Терен жінки - порушувати в чоловікові енергію душі, запал благородних пристрастей, підтримувати почуття обов'язку і прагнення до високого і великому - ось її призначення, та воно велике і священне.
Бачити і поважати в жінці людини - не тільки необхідна, але і головна умова можливості любові для порядної людини нашого часу.
Будь-яка любов істинна і прекрасна по-своєму, аби тільки вона була в серці, а не в голові.
Серце має свої закони - правда, але не такі, з яких легко було б скласти повний систематичний кодекс.
Якщо б вибір в любові вирішувалось тільки волею і розумом, тоді любов не була б почуттям і пристрастю. Присутність елемента безпосередності видно і в самій розумної любові, тому що з кількох одно гідних осіб вибирається тільки одне, і вибір цей грунтується на мимовільному потязі серця.
Любов має свої закони розвитку, свої віки, як життя людське. У неї є своя розкішна весна, своє спекотне літо, нарешті осінь, яка для одних буває теплою, світлою і родючою, для інших - холодною, гнилою і безплідною.
Любов дається тільки любові.
Любов часто помиляється, бачачи в улюбленому предметі те, чого немає, ... але іноді тільки любов же і відкриває в ньому прекрасне або велику річ, що недоступно спостереженню і розуму.
Міркою гідності жінки може бути чоловік, якого вона любить.
Людина не звір і не ангел; він повинен любім тваринно і не платонічно, а людськи.
Якби вся мета нашого життя полягала тільки в нашому особистому щасті, а наша особиста щастя полягало б тільки в одній любові, тоді життя було дійсно похмурі пустелею ... Але хвала вічного розуму, хвала піклувальної промислу! Є для людини і ще великий світ життя, крім внутрішнього світу серця, - світ історичного споглядання і громадської діяльності.
Шлюб є дійсність любові. Любити істинно може лише цілком дозріла душа, і в такому випадку любов бачить в шлюбі свою найвищу нагороду і при блиску вінця не блідне, а пишніше розпускає свій ароматний колір, як при сонячному промінні ...
Немає нічого небезпечнішого, ніж пов'язувати свою долю з долею жінки за те тільки, що вона прекрасна і молода.
На мою кревного переконання, союз шлюбний повинен бути чужий всякої публічності, ця справа стосується тільки двох - більше нікого.
Любов і повага до батьків без всякого сумніву є почуття святе.
Немає нічого святішим і безкорисливіше любові матері; всяка прихильність, всяка любов, всяка пристрасть або слабка, або своєкорисливих в порівнянні з нею.
Будь-яка крайність є рідна сестра обмеженості.
Почуття гуманності ображається, коли люди не поважають в інших людської гідності, і ще більш ображається і страждає, коли людина сама в собі не поважає власної гідності.
Бридкий нахабний Самохвал; але не менше бридкий і людина без всякого свідомості який-небудь сили, якогось гідності.
Кому нечего сказать свого, тому краще мовчати.
Не треба і жартома брехати і лестити. Нехай думає про тебе всякий, що йому завгодно, а ти будь тим, що ти є.
Люди звичайно не стільки насолоджуються тим, що їм дано, скільки журяться про те, чого їм не дано.
Чоловік з жінкоподібним характером є найбільш отруйний пасквіль на людину.
Всякі бувають люди і всякі пристрасті. У іншого, наприклад, всю пристрасть, весь пафос його натури становить холодна злість, і він тільки тоді і буває розумний, талановитий і навіть здоровий, коли кусається.
Для низьких натур нічого немає приємніше, як мстити за свою нікчемність, кидаючи брудом своїх поглядів і думок в святе і велике.
Бажання смерті показує саме помилкове і примарне стан духу.
Люди вмирають для того, щоб жило людство.