Пенелопа Федерінгтон була закохана в старшого брата своєї кращої подруги з самого дитинства ... а він, природно, не звертав на смішну дівчинку жодної уваги! Тепер же, через роки, Колін Бріджертон повертається з-за кордону і раптово розуміє, що маленька дівчинка перетворилася на чарівну дівчину, яка гідна стати його дружиною. Тим більше що він втомився від холостяцького життя. Чудово? Не зовсім ... Тому що Пенелопа знову і знову відповідає на залицяння Колька отруйними глузуванням. А він божеволіє від охопила його божевільної пристрасті ...
НАЛАШТУВАННЯ.
Це був незабутній момент, чудовий і хвилюючий. Земля здригнулася у неї під ногами. Серце тьохнуло в грудях. Дихання перехопило. Що, втім, не завадило їй не без задоволення відзначити, що винуватець всього цього - якийсь Колін Бріджертон - випробував точно такі самі відчуття.
Не в сенсі закоханості. Ні, він не закохався в неї в 1812 році (і не в 1813-му, і не в наступні роки з 1814 по 1822-й, і не в 1823 році, коли його просто не було в країні). Але земля під ним здригнулася, серце тьохнуло, і Пенелопа ні на мить не сумнівалася, що дихання у нього перехопило. Секунд на десять, не менше.
Ще б! Падіння з коня і не таке здатне створити з людиною.
А сталося ось що.
Вона прогулювалася по Гайд-парку зі своєю матір'ю і двома старшими сестрами, коли відчула струс грунту під ногами (дивись вище: земля здригнулася!). Скориставшись тим, що мати, як звичайно, не звертає на неї уваги, Пенелопа вислизнула на секунду, щоб з'ясувати, в чому справа. Решта членів її родини, зайняті розмовою з віконтесою Бріджертон і її дочкою Дафной, яка почала свій другий сезон в Лондоні, зробили вигляд, що нічого не помічають. Бріджертон займали занадто високе положення в суспільстві, щоб сімейство Федерінгтон могло знехтувати розмовою з настільки важливими, як вони, особами.
Обігнувши дерево-з товстим стовбуром, Пенелопа побачила двох вершників, що мчали стрімголов в її сторону, - або, як прийнято говорити, бовдурів в сідлі, яким наплювати на своє життя і здоров'я. Серце Пенелопи прискорено забилося (важко зберігати, безтурботність при вигляді настільки хвилюючого видовища), що потім дало їй повне право стверджувати, що її серце тьохнуло ...
І тут, за якимось непоясненому примхою долі, порив вітру зірвав з її голови капелюшок, яку Пенелопа, попри невдоволення її матері, погано зав'язала під підборіддям, оскільки стрічка натирала їй шию, підняв її в повітря і жбурнув прямо в обличчя одному з вершників .
Пенелопа ахнула: чоловік вилетів із сідла і вельми неелегантно приземлився в найближчу калюжу.
Без тіні роздуми Пенелопа кинулася до нього, вигукуючи щось, що повинно було виражати її занепокоєння з приводу його самопочуття, але, як вона підозрювала, швидше за нагадувало напівзадушений крик. Можна собі уявити, як він розлютився! Він не тільки звалився з коня, а й вивалявся в грязі - а це може привести будь-якого чоловіка в найгірше настрій. Але коли бідолаха нарешті піднявся на ноги, обтрушуючи, наскільки це було можливо, бруд з одягу, він не був збентежений падінням, не виявив невдоволення і навіть не вилаявся.
Він розсміявся! Неймовірно.
Пенелопа не часто спостерігала чоловічий сміх, а той, чий їй доводилося чути, не можна було назвати добрим. Але очі цього чоловіка - до речі, очі були зеленого кольору - іскрилися веселощами. Він стер пляма бруду зі щоки і іронічно вимовив:
- Чи не занадто спритно з мого боку, чи не так?
Він підняв і ввічливо простягнув їй капелюшок.
І в цей момент Пенелопа закохалася.
Здобувши нарешті голос, що, на жаль, сталося на три секунди пізніше, ніж треба було б для відповіді будь-якої розумної особі, вона квапливо заговорила:
- О, дякую вам! Моя капелюшок злетіла і ... - Пенелопа замовкла і замовкла.
- Все в порядку. Я ... О, добрий день, Дафна. Не знав, що ти в парку.
Круто, розвернувшись, Пенелопа виявила у себе за спиною Дафну Бріджертон і свою матір, яка тут же прошипіла:
- Як, ти виглядаєш, Пенелопа Федерінгтон? Поправ зачіску!
Судячи з виразу обличчя матері, Пенелопа не дуже красиво виглядала перед джентльменом, який вважався дуже завидним нареченим.
Ні-то щоб її мати вважала, ніби у Пенелопи є шанс захопити такого чоловіка. Власне, Пенелопа ще не виїжджала в світло; Але місіс Федерінгтон не могла не живити матримоніальних надій щодо своїх старших дочок.
Втім, при всьому бажанні вона не стала вичитувати Пенелопу, оскільки їй довелося б відвернути свою увагу від впливового сімейства Бріджертон, що включав, як зрозуміла Пенелопа, і вимазаного в грязі молодого джентльмена.
- Сподіваюся, ваш син не постраждав? - звернулася місіс Федерінгтон до леді Бріджертон.
- Анітрохи, - втрутився Колін, вміло припиняючи потік материнського співчуття, готовий обрушитися на його голову.
Далі були взаємні уявлення, але подальша розмова виявився коротким. Колін безпомилково розпізнав у місіс Федерінгтон матусю, яка мріє прилаштувати своїх дочок, і Пенелопа нітрохи не здивувалася, коли він поспішив попрощатися.
Але непоправне вже сталося: Пенелопа знайшла об'єкт дівочих мрій.
Пізніше ввечері, коли вона в сотий раз відтворила в розумі цю зустріч, їй спало на думку, що було б
Всі права захищеності booksonline.com.ua