Бачиш яка у нас дочка!
Дівчина студентка прийшла дізнатися причину не любові до неї її мами. А ще, її з самого дитинства мучать запори. Мама весь час говорить, що я тугожопая вся в батька він теж туго розумів. не зрозумію логіки. Мама намагається завжди підкреслити те, що якби вона не народила, у неї життя б склалася по-іншому. Я її найбільша помилка. Хоча мій вітчим дуже хороша людина.
Брат теж розумний і добрий. Мама з кожного приводу, треба і не треба всім каже, ніби виправдовуючись, що я не їх порода, що від мене можна чекати доброго. Я добре закінчила школу. Намагалася брати участь у всіх шкільних заходах. Батькам грамоти вручали за моє хороше виховання. Вітчим пишався і говорив: "Бачиш яка у нас дочка!" А мама завжди йому говорила, що я не його дочка, а її помилка.
Папа ображався, але мовчки ковтав її докір. Я живу з таким почуттям провини, що мені іноді здається я якась брудна чи що, мене все намагаються уникати. І ці кляті запори. Ось вам приклад як рідна мати визначила місце в житті її дочки, вона скрізь повинна бути чужою, так як народилася невчасно, що не від того людини, вона завжди і для всіх помеха.то дівчина змушена завжди доводити, що від неї немає ніякої біди . Вона ні кого не забруднить. Чому мати не любить дитя?
А тіло реагує по своєму. Якщо я можу кого то забруднити, то буду все тримати в собі. Ось і тримає. Що б дівчині звільнитися від цього хворобливого стану, мамі треба пробачити себе і покаятися за свій гріх. Дати можливість дочки не набирати комплексів її винуватості, а йти по життю як особлива цінність для матері і для Всесвіту.
Куди подінуться її запори, та й заміж вийде не за того хто візьме, а за того хто до душі. да по любові буде. Свої гріхи кожен сам повинен відмолити, а не жити зі злістю і ненавистю до своєї дитини.