Герундій - це віддієслівний іменник із значенням абстрактної ідеї дії.
Герундій утворюється від основи інфекту за допомогою суфікса -nd- для III дієвідмін і суфікса -end- для III - IV дієвідмін.
На відміну від віддієслівних іменників типу lectio, Mnis f читання gerundium поєднує в собі ознаки дієслова і іменника. Ознаки іменника у герундія
Герундій змінюється по II відміні. Він не має форми номінатіва, не має роду і множини. Форма датів герундія маловживаних. Так як абстрактну ідею дії висловлює незмінна форма дієслова infinit + vus, то його вважають логічним називним відмінком герундія. Іноді герундій переводять невизначеною формою дієслова (див. Приклади нижче), а також віддієслівним іменником або дієслово.
I спр.
II спр.
III спр.
IV спр.
N
[Orn_re]
[Doc_re]
[Teg_re]
[Aud + re]
G
orna-nd-i
doce-nd-i
teg-end-i
audi-end-i
D
(Orna-nd-o)
(Doce-nd-o)
(Teg-end-o) `
(Audi-end-o)
Acc
orna-nd-um
doce-nd-um
teg-end-um
audi-end-um
Abl
orna-nd-M
doce-nd-M
teg-end-M
audi-end-M
вживання герундія
Genet + vus герундія вживається
як визначення при іменнику: modus vivendi спосіб існування; з приводами caus_ і grati_: docendi caus_ заради навчання;
при деяких іменників і прикметників, що вимагають при собі родового відмінка: cupid-tas discendi жага пізнання, cup-dus bellandi спраглий воювати. Accusat + vus герундія вживається з прийменником ad (іноді з приводом ob) в значенні мети дії: ad legendum для читання. Ablat + vus герундія вживається:
в значенні ablat + vus modi або ablat + vus instrumenti: Gutta cavat lapidem non vi, sed saepe cadendo. - Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням;
з приводами ex, de, in: Ex discendo cap-mus volupt_tem. - Ми отримуємо задоволення від навчання.
Дієслівні ознаки герундія
Герунда - це віддієслівний прикметник, що означає "той, з ким треба що-небудь зробити": ornandus, a um той (та, те), якого слід прикрашати. Герунда утворюється від основи інфекту за допомогою суфікса -nd- для I і II дієвідмін і суфікса -end- для III - IV дієвідмін, і закінчень прикметників III відміни: I спр
orna - nd - us, a, um
III спр
ted - end - us, a, um
II спр
doce - nd - us, a, um
IV спр
audi - end - us, a, um
Герунда схиляється як прикметники I і II відмін.
У реченні Герунда вживається:
Значення герундівной конструкції збігається зі значенням конструкції "аккузатів герундія з прямим доповненням". На російську мову вони перекладаються однаково:
- причому герундівная конструкція вживається в латині значно частіше, ніж оборот з герундием.
У латинській мові існує значна кількість дієслів, які мають форму пасивного застави, але при цьому - активне значення. Такі дієслова називаються отложітельних (verb_ deponenti_).
У словнику наводяться три форми отложітельних дієслів: praesens, perfectum і infinit + vus praesentis. Основа Супін визначається за формою participium perfecti passivi, яка входить до складу пасивного перфекта: I спр. arbitror, arbitr_tus sum, arbitr_ri думати, думати II спр. vereor, ver-tus sum, ver_ri боятися
IIIспр. utor, usus sum, uti користуватися
IVспр. metior, metus sum, met + ri вимірювати.
Подібно до того, як серед невідкладні дієслів існує група дієслів III cпряженія на -io, серед отложітельних дієслів існує група дієслів III дієвідміни на -ior. Вони відмінюються як дієслова III дієвідміни на -io в пасивному стані:
morior, mortuus sum, mori вмирати.
Praesens indicativi
sing
plur
1л
mori-or
mor - mur
2л
mor - ris
mori-m-ni
3л
mor - tur
mori-u-ntur
Найбільш вживані дієслова III дієвідміни на -ior:
morior, mortuus sum, mori вмирати;
gradior, gressus sum, gradiшагать, йти (вживається зазвичай з приставками; при цьому змінюється голосний в середині слова, наприклад, gradior я йду - regredior я йду); patior, passus sum, pati терпіти, допускати
Форми participium praesentis, герундія, Супін, а також причастя майбутнього часу (participium futkri), і інфінітива майбутнього часу (infinit + vus futkri) утворюються як в активному заставі.
Відмінювання отложітельних дієслів в індикативі і кон'юнктиві не відрізняється від дієвідміни вже відомих нам форм пасивного застави.
Imperat + vus praesentis отложітельних дієслів утворюється від основи інфекту за допомогою таких закінчень:
в singul_ris: -re (т. е. формально од. число імперативу цих дієслів виглядає як infinitivus praesentis activi)
в plur_lis: -mini (т. е. формально мн. число імперативу збігається з формою 2 л. мн. ч. praesens indicat + vi pass + vi)
II спр. ver_-re! бійся! vere-m-ni! бійтеся!
III спр. ut -_- re! користуйся! ut-e-m + ni! користуйтеся!
IV спр. met + -re! міряй! meti-m-ni! вимірюйте!
Значення participium perfecti у отложітельних дієслів збігається зі значенням російських дійсних дієприкметників минулого часу: прічастіеlocutus, a, um від дієслова loquor, locktus sum, loqui означає "сказав", тоді як причастя від невідкладні дієслів dico, dixi, dictum, _re dictus, a, um- "сказаний". Деякі отложітельние дієслова утворюють participium perfecti, що має як активну, так і пасивне значення: expertus, a, um що випробував і випробуваний (від дієслова experior, expertus sum, exper + ri відчувати). Герунда отложітельних дієслів має, як Герунда невідкладні дієслів, пасивне значення: loquendus, a, um той (та, те), який повинен бути сказано, висловлений.
Полуотложітельние дієслова (verb_ semideponenti_)
Полуотложітельнимі називаються ті латинські дієслова, у яких частина форм утворюється за типом активного застави, а частина - за типом пасивного. Виділяють два типи полуотложітельних дієслів: у одних форми, утворені від основи інфекту, мають закінчення активного застави, а форми, утворені від основи перфекта, мають закінчення пасивного застави: audeo, ausus sum, aud_re наважуватися, вирішувалося, - у інших, навпаки, форми від основи інфекту утворюються по моделі пасивного застави, а від основи перфекта - по моделі активного: revertor, reverti, (reversus), reverti повертатися. Ступені порівняння прикметників
В латині, як і в російській мові, серед прикметників виділяється група якісних прикметників. Вони називають якесь лібокачество предмета: гарний, добрий і т. П. Ці якості можуть проявлятися у тієї чи іншої особи або предмета в більшій чи меншій мірі. Відповідно, від того чи іншого якісного прикметника можуть бути утворені форми, що виражають більшу чи меншу ступінь даної якості: добрий - найдобріший і т. П.
У латинській мові існують три ступені порівняння прикметників (сюди включаються і вихідні форми):
позитивна (gradus posit + vus), до якої відносяться вже відомі нам прикметники
порівняльна (gradus comparat + vus)
чудова (gradus superlat + vus).
Порівняльні і чудові ступеня прикметників можуть бути утворені: за допомогою суфіксів;
за допомогою слів, що вказують на ступінь якості;
від основ, не збігаються з основами позитивної ступеня.
Освіта порівняльної ступеня
Освіта за допомогою суфіксів
N. sing. вищого ступеня прикметників всіх відмін утворюється від основи прикметника, до якої додається
в формах mascul + num і femin + num - суфікс -ior
в формі neutrum - суфікс -ius:
longus, a, um довгий; G. sing. long-i; основа long-. Вищий ступінь: m - long - ior, f - long - ior, n - long - ius; brevis, e короткий; G. sing. brev-is, основа brev-. Вищий ступінь: m - brev - ior, f - brev - ior, n - brev - ius. Вищий ступінь змінюється за III згідно склонению:
Вищий ступінь прикметників на -d-cus, -f-cus, -vOlus утворюється за допомогою додавання до основи елемента -entior: magnificus, a, um чудовий -> magnificentior, ius більш чудовий. Освіта за допомогою допоміжних слів
Порівняльну ступінь від позитивної ступеня за допомогою прислівники magis болееобразуют прикметники, у яких основа закінчується на голосний звук (т. Е. Прикметники, що закінчуються в N. sing. На-eus, -ius, -uus): necessarius необхідний, magis necessarius - більш необхідний.
Вживання порівняльному ступені
Вищий ступінь може вживатися:
при іменнику (займенники), яке порівнюється з чим-небудь. Об'єкт порівняння приєднується союзомquam ніж: aer levior est, quam aqua повітря легше, ніж вода. Ablat + vus comparatiMnis
Союз quam при об'єкті порівняння може бути пропущений. У цьому випадку слово, яким виражений об'єкт порівняння, ставиться в аблатіве (в російській мові використовується родовий відмінок: повітря легше води). Такий ablativus називається ablat + vus comparatiMnis (_блатів порівняння): a_r levior est aqu_.
Сполучення іменника (займенника) з залежить від нього порівняльної ступенем може вживатися ізольовано, без об'єкта порівняння. У цьому випадку порівняння відбувається як би з якоїсь нормою, яка існує в свідомості мовця. Таке вживання вищого ступеня називається самостійної порівняльної ступенем. На російську мову самостійна порівняльна ступінь перекладається позитивної ступенем (т. Е. Звичайним прикметником) у поєднанні зі словамідовольно, кілька, досить, дуже, не в міру і т. Д. Senex servior - занадто суворий старий.
Освіта найвищому ступені
Найвищий ступінь прикметників може бути утворена суффіксальним способом:
за допомогою додавання до основи елемента --ssim-, а до нього - закінчень чоловічого, жіночого та середнього родів I - II відмін: long-us, a, um довгий> longiss-m-us, a, um найдовший прикметників на - d-cus, -f-cus u vOlus утворюють порівняльну ступінь на -entiss-mus: magnificus, a, um чудовий -> magnific - entissimus, a. um найбільш чудовий.
прикметники на -er утворюють чудову ступінь додатком до основи елемента -r-m-, a до нього - закінчень чоловічого, жіночого та середнього родів: liber, -_ra, -_rum вільний; основа liber-; найвищий ступінь liber-r-m-us, a, um самий вільний. Так само утворює чудову ступінь прикметник vetus, _ris старий, древній -> veterr-mus, a, um найстаріший, найдавніший. група прикметників на -lisобразует найвищий ступінь з суфіксом -l-m-, до якого приєднуються родові закінчення us, a, um:
fac-lis, e легкий -> facil-lim-us, a, um найлегший і т. п. diffic-lis, e важкий, важкий
sim-lis, e схожий
dissim-lis, e несхожий
hum-lis, e низький
grac-lis, e витончений.
Прикметники на -eus, -ius, -uus утворюють порівняльну ступінь від позитивної за допомогою прислівники maxime найбільш: necessarius, a, um необхідний -> maxime necessarius найнеобхідніший.
Прикметники в найвищому ступені змінюються по I - II склонениям.
Значення найвищому ступені прикметників
Прикметники в найвищому ступені можуть мати два значення: найвищий ступінь якості (власне gradus superlat + vus); дуже високий ступінь якості (це значення називається gradus elat + vus). Те або інше значення найвищому ступені визначається по контексту. Найчастіше вживається Елат: flumen latiss-mum найширша річка (суперлатів), дуже широка річка (Елат). Вищий ступінь може бути посилена за допомогою прислівники multo набагато, значно; чудова - за допомогою союзу quam: Sementes quam max-mas fac_re - виробляти якомога більші посіви.
Супплетівние ступеня порівняння
Супплетівние формами різних частин мови називаються такі форми, які утворені від різних основ (пор. В російській мові: позитивна степеньхорошо, а порівняльна - краще). В латині супплетівние ступеня порівняння утворюють прикметники: Позитивна ступінь
Порівняльна ступінь
Чудова ступінь
bonus, a, um (хороший)
melior, melius
opt-mus, a, um
malus, a, um (поганий)
peior, peius
pess-mus, a, um
magnus, a, um (великий)
maior, maius
max-mus, a, um
parvus, a, um (малий)
minor, minus
min-mus, a, um
multi, ae, a (багато)
plures, pluri
(G-plurium)
plur-mi, ae, _
Ablat + vus separatiMnis
Ablat + vus separatiMnis вживається при дієсловах або прикметників, що мають значення видалення, відділення, наприклад:
mov_re, pell_re - видаляти, тих людей (з чого-небудь)
ced_re - віддалятися з чогось
arc_re, prohib_re - утримуватися від будь-чого
liber_re - звільняти від чого-небудь.
Якщо ablat + vus separatiMnis виражений живим іменником, то він вживається з предлогомa (ab). Неживе іменник в ablat + vus separatiMnis вживається без прийменника, а іноді з предлогаміa (ab), de, e (ex).
Homo sum, hum_ni nihil a me alienum puto. - Я людина, і вважаю, що ніщо людське мені не чуже. Duces copias castris edkcunt. - Полководці виводять військо з табору.
Ablat + vus loci ( "аблатів місця") відповідає на питання "де" і означає місце дії.
Ablat + vus loci вживається без приводу, якщо слова із значенням місця або простору мають при собі узгоджене визначення (т. Е. Що стоїть в тому ж відмінку і числі, що і слово, до якого воно відноситься). Зокрема, це правило відноситься до сполученням, що включає словаtotus, a, um весь, цілий і locus, i, m місце: tot_ urb_ у всьому місті; hoc loco в (на) цьому місці. Якщо при таких словах з локально-просторовим значенням визначення немає, вони вживаються з предлогомin: in urb_ в місті.
Без прийменника вживаються:
вираз terr_ mar + que на суші і на морі;
назва шляху або дороги при дієсловах руху: eMdem itin_r_ reverti - повертатися тим же шляхом.
Позначення місця дії в латинській мові
При позначенні місця дії, що відповідає на питання "де", ставляться в формі genetivus:
назви міст I і II відміни: Romae в Римі
слова
domus, i, f будинок: domi будинку
humus, i f земля: humi на (в) землі, на землю
rus, ruris n село: ruri в селі [Ці форми мають закінчення втраченого в латинській мові локатіва (місцевого відмінка). Тому форма ruri має не властиве генетіва III відміни закінчення -i. ]
При позначенні напрямки дії слова, що відповідають на питання "куди?", Ставляться в формі accusativus: Romam в Рим, domum додому, rus в село. При позначенні місця відправлення (т. Е. За відправну точку) слова вживаються в формі ablat + vus: Rom_ з Риму, domM з дому, rur_ з села. Назви міст III відмін, що мають форму тільки множини (Ath_nae, _rum f _фіни, Delphi, Mrum m Дельфи), а також назви міст III відміни (Carthago, Carthag-nis f Карфаген): для позначення місця дії і місця відправлення ставляться в аблатіве: Athenis в Афінах (або з Афін), Delphis в Дельфах (або з Дельф), Carthagin_ в Карфагені (або з Карфагена); для позначення напрямку дії - в аккузатіве: Ath_nas в Афіни і т. д. Російські іменники, що позначають відрізки простору (і часу), зазвичай виражаються в латинській мові прикметниками, які ставляться в цьому випадку перед іменниками (за цією ознакою слід відрізняти словосполучення цього типу від звичайних сполучень іменника з прикметником - узгодженим визначенням: media via середина дороги (пор. via media середня дорога) і т. п.
Genet + vus gen_ris ( "родовий роду" або "родовий виду") вживається: при іменників середнього роду однини, що позначають міру, число або кількість;
при кількісних прикметників і займенниках середнього роду однини. Genetivus generis позначає предмети або речовина, яка піддається вимірюванню або рахунку: num_rus mil-tum число воїнів; nihil novi нічого нового; aliquid tempOris деякий час (букв. деякий час).
Genet + vus partit + vus вживається для позначення, цілого, з якого виділяється лише частина.
Genetivus partitivus вживається:
при наявності визначення, вираженого прикметником в порівняльної або найвищому ступені: GallMrum omnium fortiss-mi sunt Belgae (Caes.) - Найхоробріші з усіх галлів - бельги; при питальних і невизначених займенниках (див. лекцію): quis nostrum? хто з нас? nemo nostrum ніхто з нас; при прикметників зі значенням кількості, що стоять у формі множини (multi багато, pauci деякі і т. п.): multi nostrum багато з нас; при числівників: unus nostrum один з нас.
На російську мову поєднання genet + vus gen_ris з цими словами перекладається родовим відмінком з приводами "з", "між", "серед".
Мірошенкова В. І. Федоров Н. А. Підручник латинської мови. 2-е изд. М. 1985. Никифоров В. Н. Латинська юридична фразеологія. М. 1979. Козаржевскій А. І. Підручник латинської мови. М. 1 948.
Соболевський С. І. Граматика латинської мови. М. один тисячі дев'ятсот вісімдесят одна.
Розенталь І. С. Соколов В. С. Підручник латинської мови. М. +1956.