Марні були всі доводи і прохання Джима. Даремно він благав Ала відмовитися від свого рішення.
- Якщо тільки дізнаються, що ти зв'язався з Гаррі і його бандою, - нарешті висунув Джим останній аргумент, - цього буде досить, щоб тебе лінчували в дев'яти штатах на захід від гір! Повір, я знаю, про що говорю!
- Що ж, - парирував Аллан, - тоді мені доведеться подбати, щоб мене не зловили ні в одному з цих дев'яти штатів. Адже так?
- Але що, в ім'я Неба, змушує тебе йти за мною? Навіщо тобі це, Ал?
За питанням пішла тривала пауза. Тим, хто розмовляв з повільним Алланом - Равликом Алом, як прозвали його пізніше, - доводилося миритися з тим, що таке буває досить часто.
- Я сподіваюся, що таким чином зможу стати твоїм другом, Джим.
- Ти мені вже один, Ал, якщо тільки на світі бувають справжні друзі. Ти стільки для мене зробив!
- Я тільки усунув ту неприємність, в яку сам же тебе і втравив. Так що ти мені нічим не зобов'язаний. Я вів себе непростимо нерозумно. Так що вважай, що ми квити, Джим. І не сподівайся від мене відв'язатися.
- Але якого біса ти до мене так прив'язався, а, приятель?
За цим послідувала чергова пауза. Ал старанно намагався викинути з голови ім'я Френсіс.
- Коли я побачив, як ти молодий, Джим, і як хоробро і гідно тримаєшся перед лицем небезпеки, в яку я тебе втягнув, я не міг не захопитися тобою. Я вирішив, якщо у мене вийде, допомогти тобі вибратися з цих неприємностей. І повинен тобі зізнатися, чим довше я на тебе дивлюся, Джим, тим сильніше мені хочеться, щоб ми стали близькими друзями. Що ж, раз ти повинен повернутися до Гаррі Крістоферу і з цим нічого не поробиш, значить, я вирушаю з тобою. Якщо, звичайно, Крістофер не заперечуватиме проти того, щоб я приєднався до його банді.
- І ти станеш грати в брудні ігри разом з цією бандою негідників тільки через мене, Ал?
- Якщо ти дозволиш мені залишитися з тобою ...
З темряви до Аллана долинуло неясне бурмотіння Джима.
- Ти дивний хлопець, Ал, - нарешті вимовив він. - Але чесно кажучи, по-моєму, ти один стоїш десятка досвідчених хлопців. - І, посміхнувшись, додав: - Я знаю, про що говорю. Лапи у тебе залізні, це я на собі відчув!
З цими словами Джим попрямував до вузькому карнизу, який веде геть з пастки. Ал йшов слідом за ним, ведучи за повід упирається кобилу. Звуки погоні затихли: переслідувачі розбилися на два загони і їхали вгору по схилу, розшукуючи втікачів. Тепер, коли перше напруга спала, перехід по стежці вздовж скелі показався дріб'язковим справою. І ось вони вже вийшли на майданчик і сіли на тих, що відпочили коней. Погоні було не чутно. Джим Джонс направив свого коня прямо вниз по схилу, в долину.
- Але це ж дорога в Ель-Райдел! - зауважив Аллан.
- Звичайно, - відповів Джим. - І там нас будуть шукати в останню чергу.
Аллан зціпив зуби, щоб утриматися від подиху. Він відчував себе зараз маленьким хлопчиком, який слідує за старшим братом, досвідченою в пригоди. Вони піддаються невідомим небезпекам, і хлопчик змушений тримати себе в руках і здаватися спокійним тільки тому, що йому соромно здатися і відстати. Однак Джим виглядав абсолютно безтурботним і впевнено прямував в саме лігво своїх ворогів, звідки зовсім недавно ледь зумів вибратися. Він тихенько насвистував, поганяючи коня, а той насторожено щулились вухами, як ніби розуміючи всю серйозність небезпеки, якій його вершник так легковажно нехтував.
Мало того, що вони їхали прямо в Ель-Райдел. Коли містечко було вже зовсім поруч, Джим безтурботно проскакав позаду ряду будинків до незграбному приземкуватої будівлі готелю. Там він спішився. На квапливі запитання Ала Джим відповів, що в минулий раз йому не вдалося побачитися з сестрою, тому він повинен зробити другу спробу, незважаючи на всі навколишні їх небезпеки і причаїлися поруч ворогів. Від такої безрозсудною хоробрості Ал на мить втратив дар мови. Але не встиг він отямитися, як Джим зник в темряві ночі.
І почалося довге бдіння. Аллан причаївся між двох халуп, тримаючи коней за вуздечку і напружено вдивляючись у темряву і вслухаючись, щоб вловити найменший підозрілий звук. Але в ночі було чути тільки заливистий гавкіт якийсь собаки, та ще дві або три інші гавкали їй у відповідь. Судячи з того, звідки доносилися ці звуки, собак хлопці з Ель-Райдела підключили до пошуків втікачів. Від цієї думки Аллана пробрало тремтіння. Але ось собачий гавкіт затих.
Тим часом по всьому місту чулися стурбовані вигуки, в вікнах горіло світло, незважаючи на те що зазвичай в такий пізній час Ель-Райдел вже спокійно спав. Почали повертатися вершники, що брали участь в пошуках. Аллану було чутно, як люди похилого старожили містечка обговорюють останні новини, чув він і невдоволене бурчання мисливців, розчарованих результатами нічного рейду.
Двері будинку, поруч з яким причаївся Ал, відчинилися, і з нього вийшла жінка з ліхтарем. Якраз в цей час у двір в'їхав вершник, який, поза всякими сумнівами, був чоловіком цієї жінки. Вони удвох вирушили прямо до того сараю, поруч з яким ховався Аллан з двома кіньми. Ал беззвучно застогнав від цього нового труднощі.
Він не міг відвести коней в інше місце, не наробивши шуму. Але якщо навіть йому це вдасться, Джим втратить можливість безпечно покинути містечко. А якщо Ал залишиться тут, велика ймовірність того, що хоча б однієї з коней прийде в голову захрапеть, або заіржати, або яким-небудь іншим способом привернути до себе увагу. Так що тепер Аллан стояв, обхопивши обома руками голови коней, нашіптуючи їм у вуха щось м'яке і ласкаве. Коні щулились вухами і скоса поглядали на Ала, але вели себе тихо. Страх - це тварина почуття, знайоме кожній живій істоті. Страх - це одна з тих простих емоцій, яку безсловесні тварі прекрасно почувають і розуміють. І коні відчували, що їх господар зараз дуже переляканий. Вони обережно принюхувались, намагаючись відшукати своїми блискучими очима і чуйними ніздрями невідому небезпеку, про яку їх попереджав схвильований шепіт Аллана.
Двері сараю зі скрипом відчинилися. Жінка тримала ліхтар, і через велику тріщину в стіні старого будови Аллан побачив здіймаються і опадає тіні - чоловік господині розсідлує і годував свою змучену кінь. Аллан виразно чув важке дихання коня.
- Ми переслідували їх по п'ятах до самої гори, - розповідав чоловік у відповідь на німе запитання дружини. - Майже до вершини. Том Гілберт бачив, як ця парочка пірнула в зарості. Він розрядив у мерзотників свою гвинтівку і покликав хлопців на підмогу. Ми влаштували справжню канонаду і винищили купу патронів, але, думаю, все це без толку. Схоже, ми ні в кого не потрапили. Дерева і темрява дуже нам заважали.
- Отакої! - пробурчала жінка. - Тепер через ваших пригод банда Гаррі Крістофера переріже нас усіх прямо у власних ліжках!
- Ще не все втрачено! - заявив чоловік. - Ми зберемося всі разом і влаштуємо загонную полювання на цих вовків!
- Джонстон і Джардайн ще відповідатимуть за те, що так Осоромилися, - продовжувала дружина. - Як ти думаєш, може, ці негідники підкупили їх?
Її чоловік зітхнув.
- Про це не може бути й мови, - сказав він. - Нас усіх обвів навколо пальця цей Аллан Вінсент, як він сам себе називає. Знаєш, деякі вважають, що цей хлопець насправді - Лью Ремзі!
- Бути того не може! - злякано видихнула дружина.
- Не знаю. Але багато хто так думає. Тому що, напевно, ніхто, крім Ремзі, не здатний впоратися з Джонстоном і Джардайн - якщо тільки їх заздалегідь не підкупили. Але навіщо цьому Вінсенту знадобилося садити Джонса за ґрати, якщо він збирався потім його випустити? За цим напевно ховається якась таємниця. Ніхто з хлопців не зумів її розгадати. А Джонстон і Джардайн клянуться, що будуть переслідувати цього Вінсента хоч сотню років, якщо буде потрібно, поки не зловлять і не розрахуються з ним. Причому вони, здається, дійсно мають намір виконати свою обіцянку. Не думаю, що їх підкупили. Дехто з хлопців встиг розгледіти праву руку Джардайн. Вся кисть була Розім'яті, як пюре, розпухла і почервоніла. І ще у нього здоровенна шишка на голові.
- Бачила я цього Вінсента. Він не здався мені таким вже великим силачем!
- Зате він здатний робити великі справи, і потрібно рахуватися саме з цим. Пішли додому.
Знову рипнули, закриваючись, двері. Чоловік з жінкою попрямували по доріжці до будинку. У світлі ліхтаря, який ніс тепер чоловік, їх фігури відкидали величезні, жахливі тіні, що досягали дерев на протилежному краю двору. Але ось вони зникли з поля зору Аллана. Двері будинку зачинилися за ними, клацнув замок. Аллан вислухав вся ця розмова дуже уважно.
Те, що він почув, давало достатньо їжі для роздумів. Адже якщо Джонстон і Джардайн напевне вирішили вистежити Аллана, його життя не стоїть тепер і фальшивого долара! Якщо тільки він не поспішить забратися подалі з цієї частини країни з усією швидкістю, з якою здатна скакати його коня. Але Ал не мав права на подібне відступ. Адже він дав слово молодому Джиму Джонсу і повинен тепер його стримати.
У цей момент його роздуми були перервані роздають через спини тихим окликом:
Ал розвернувся, готовий збити ворога з ніг, і побачив освітлене місячним світлом усміхнене симпатичне, мужнє обличчя свого нового друга.
- Небезпека не завжди підкрадається спереду, - посміхнувся Джим.
Молода людина легко злетів у сідло гнідого, і в наступний момент вони вже мчали в темряві по задам містечка. Джим був жвавий і базікав без угаву. Він розповідав, як пробрався на те саме місце біля стіни готелю, де його зловили в минулий раз. Джим легенько постукав у вікно сестри. Френсіс виглянула і, відкривши раму, допомогла хлопцю забратися всередину. Вони сердечно обнялися в сутінках неосвітленій кімнати і переговорили про останні події.
- Вона розповіла мені купу чудових новин, - говорив Джим, давлячись сміхом так, що не міг продовжувати розповідати. - Наприклад, як деякі джентельмени вміють відганяти койотів і при цьому міцно спати. І ще - як ловити кроликів за допомогою гіпнозу, і як треба давати раду брикатися дикими мустангами, і як найкраще просовувати гроші в щілину під дверима для дівчини, яка напевно не зможе повернути борг. Я сказав, що з твого боку було дуже благородно забезпечити її грошима таким чином. Ну, зараз я дав Френкі достатньо грошей, їй надовго вистачить.
Аллан слухав мовчки. Його обличчя палало від сорому, і бідний хлопець благословляв темряву ночі, приховувала його від нескромних поглядів непроникною завісою.
- Я теж розповів їй дещо, - продовжував Джим. Його голос звучав тепер більш серйозно. - Про те, як беззбройна людина може витягнути укладеного з-за ґрат, незважаючи на двох охоронців з револьверами. Я розповів їй про людину, яка зуміла за якісь півдня знайти надійного друга і настільки відданий одному, що готовий йти з ним на злочин. І як ти думаєш, що вона після всього цього зробила?
- Не маю ні найменшого поняття, - тихо вимовив Аллан.
- Чорт забирай, та вона розплакалася! Можеш ти собі таке уявити?
- По-моєму, вона дуже суперечлива особистість ... - сказав Аллан.
- Не те слово! Просто головоломка з недільної газети! Адже після цього вона мені каже: «Це дивовижний чоловік, Джим!» Я відповідаю, що ти й справді нічого собі. «Ал - найкраща людина на світі! - каже моя сестричка. - простодушність, як дівчина, і відважніше будь-якого з чоловіків! »-« Ну, - кажу, - якщо вже він тобі так подобається, я зараз за ним сходжу і приведу його сюди ». - «Джим! - каже вона. - Як ти можеш так говорити? »-« А че такого? »- кажу. «Ну, - каже вона, - це ж непристойно - впускати джентельмена в спальню леді!» - «Але ж я ж тут!» - кажу. «А потім, - каже, - я зовсім навіть і не хочу його бачити». - «Че ж ти відразу не сказала? - кажу. - Ти сьогодні якась дивна, Френкі ». А вона нічого не відповіла, присіла так у вікна і чогось стала раптом така сумна і в той же час така щаслива ... Прямо як наша покійна матуся, коли тато, бувало, лежить хворий в ліжку, а вона його обіймає. Помовчала і каже мені: «Ти відійшли його, щоб він був у безпеці». А я їй відповідаю: «Схоже, цей хлопець може подбати про себе краще, ніж хто б то не було». - «Джим, - каже вона, - не мели дурниць! Адже він прямо як немовля! Він не може навіть підсмажити бекону, чи не спалив його! »Тут вона схопилася і схопила мене за плечі. «Джим, Джим, - каже, а сама так і плаче, - обіцяй мені, що не залишиш його!» - «Та я і так буду при ньому, якщо він, звичайно, мені дозволить, - кажу я. - Та що з тобою таке? Можна подумати, ти в нього закохалася! »І було на те схоже, судячи з того, як вона з тобою носилася. Але вона мене відштовхнула і каже: «Неввічливо так говорити з сестрою, Джим, і ти це прекрасно знаєш!» - «Чорт забирай, Френкі, так що я такого сказав?» - «Він для мене не більше ніж чужинець, - каже Френкі . - І взагалі, мені все одно, побачуся я з ним коли-небудь чи ні! »
Ну, це було вже занадто! Це після того, як вона розпиналася щодо того, що ти кращий хлопець на світлі і все таке! Вона мене просто вбила на місці! А ти як думаєш, Ал?
Аллан знову зітхнув. Поки Джим переказував цю розмову, у Аллана паморочилося в голові і він ледве міг дихати від хвилювання. Але завершення бесіди немов облило його крижаним душем. Бідний хлопець не міг повірити тому, що почув.
- Я боюся, що ніколи не зможу зрозуміти її, Джим, - сказав він.
- Забудь про це, - з посмішкою порадив йому молодий Джонс. - Вона завжди була такою. Її неможливо приперти до стінки. Френкі потрібно було народитися чоловіком. Вона їздить верхи, як чоловік, вона стріляє, як чоловік. І будь я проклятий, якщо вона не така ж пряма і чесна, як чоловік!
- О так! - вимовив Аллан. - Життям своєї клянусь, що вона саме така, як ти сказав!
- Взагалі-то, перш ніж я пішов, вона надряпав кілька слів на шматочку папірця і веліла передати це тобі. Ось будь ласка.
Джим вийняв з кишені конвертик і передав одному. Аллан прийняв конверт тремтячими руками і роздрукував так обережно, наче боявся, що зберігається там коштовність випаде і розіб'ється. Він дістав з конвертика листок паперу, висвітлив його сірником і прочитав. Там було написано тільки:
«Дорогий старина Ал, ти крутий! Френкі ».
З затуманеним поглядом схвильований молодик тричі перечитав цей загадковий документ. Потім нарешті обережно згорнув листок, поклав в конверт і сховав у кишеню.
- Знаєш, Джим, - задумливо мовив він через деякий час. - Є речі, які зрозуміти неможливо. Ти згоден зі мною?