Настільки, що вже проходять турніри за участю десятків команд.
Те, що це непрофесійний хокей видно відразу. Поле - менше, форма - не обов'язкова. А ковзани і зовсім не за правилами. Екіпірування в такому хокеї - простіше нікуди. Ключка, м'ячик і, найголовніше, - валянки. Пересуватися в них по льоду ще складніше, ніж на ковзанах. Зате в валянках, як то кажуть, усі рівні. І професіонал і той, хто виходить на лід вперше.
Якщо навіть немає своїх, хтось та поділиться. Хоча ветерани великого хокею, що вийшли на аматорський лід, і до вибору валянок підходять так само серйозно, як колись до вибору ковзанів. Ветеран хокейного клубу "Єнісей" Валерій Савін пояснює, що, наприклад, в розношені валянках грати зручніше.
Більшість гравців - завзяті спортивні вболівальники. Льодові дружини зібрані з колег по роботі, а то і просто з "хлопців з нашого двору". Група підтримки - найближчі. Тренер - та хоч сусід по під'їзду. Аби в правилах розумів.
Одні до турніру готувалися ретельно. Інші - ключку в руки вперше взяли тільки перед матчем. А команда жіночого футбольного клубу не побоялася поборотися за перемогу з представниками сильної статі.
Ті, хто погано підготувався в цей раз, готові тренуватися, щоб перемогти в наступний. Втім, вміння грати тут було, мабуть, чи не найголовнішим. Як зізнається більшість учасників, для них це було не спортивне змагання, а скоріше, приємно проведений час.