До введення на Русі християнства, особисті імена були нічим іншим, як прізвисько, даними з того чи іншого приводу. У давнину люди сприймали імена матеріально, як невід'ємну частину людини. вони
приховували свої імена від ворогів, вважаючи, що одного знання імені досить для того, щоб нашкодити комусь.
Давньоруські імена-прізвиська представлют собою величезний інтерес. Вони розкривають багатство російської народної мови. Давньоруські імена-прізвиська, були різноманітні.
Наприклад: Первак-Першу, Другу, Вторак, Третяк (це ім'я було одним з найпоширеніших), Третій, і т.д. Ми зустрічаємо прямих нащадків цих імен- прізвища: Первов, Третяк або Третьяков і т.д. Або наприклад такі
імена -Черниш, Біляк, Білій та ін-дані за кольором волосся, шкіри.
Імена присвоювалися і через інші зовнішні прізнакам- росту, особливостями статури, характером, за часом народження.
Безліч прозваний давалося по окремим приводів і випадків. Серед давньоруських імен були такі, які дійшли до наших днів - Вадим, Всеволод, Горазд, Добриня, Ждан, Любава.
Після введення християнства на Русі увійшли в практику іменування так звані календарні імена. Вони стали складовою частиною російської мови, частиною історії російського народу. Календарними ми їх зараз називаємо
умовно, так як протягом всього часу свого існування вони давалися людям за церковними календарями. Офіційне насадження християнства на Русі почалося з Х століття. За князювання Володимира Святославича християнство стало державною релігією. Київський князь Володимир, який шукав собі сильного союзника, уклав союз з Візантією. Однією з умов цього союзу, було прийняття Руссю християнської релігії. У 988 році Володимир хрестився сам і став вводити нову релігію на Русі. Християнізація населення Русі і обов'язковому при цьому обряду хрещення супроводжувало наречення людей
новими християнськими іменами. Прийняття нових імен російським населенням йшло повільно.
"Був у старовину такий звичай:
Несли немовляти до церкви. там,
У старініци святцев пальцем тицяючи,
Поп імена давав по днях.
Коль ти народився в день Юхима,
Те названий ім'ям таким.
Але якщо в день Ієроніма,
То- хошь, що не хошь- Ієронім! "
При хрещенні князю Володимиру Святославичу було дано ім'я Василь,
Ользі - Олена (957 рік)
Сини Володимира Святославича-Борис і Гліб соотвествующих отримали імена-Роман і Давид.
Князь Всеволод - Гавриїл.
Правнук Володимира Мономаха-Мстислав Ростиславович отримав ім'я Георгій.
Однак в історії збереглися тільки дохристиянські імена, які побутують у нас і понині, потрапили в російську мову на початку II тисячоліття через проповідників християнської релігії, більшість яких були південними слов'янами: у них християнство з'явилося набагато раніше, ніж на Русі.
В даний час дуже часто зустрічаються скорочені форми імен. Скорочені форми вживаються в самих разлічнх ситуаціях, за винятком офіційних, в пестливі форми-Марія (Марія) -Марьюшка, Машенька;
Кохання Любонька, Любаша, Любочка. Скорочені імена настільки короткі, що нерідко виявляються співзвучними декільком повним іменам, і навпаки,
одному повного імені може відповідати кілька скорочених.
наприклад:
Аграфена- Агаша -Гаша -гранная -Груня-Груша-Феня
Олександр (а) -Ара, Аря, Аля, Алік, Ксана, Ксана, Алексаном,
Алекса, Олексаша, Саша, Сашура, Шура, Саня, Санюра, Нюра, Санюша, Нюша.
Анастасія- Настасья, нат, Ася, Стася, Тася
"Що в очах ненастенько,
Дощі косі,
Ася, Стася, Настенька,
Дочка Анастасія?
Просто життя-фантастика
Трьох матрех вмістила:
Ася, Стася, Настенька,
Все - Анастасія. "
Оскільки існують численні варіанти одних і тих самих імен, то нобхідно розрізняти офіційні і неофіційні форми іменування людей. У російській мові варіювалися практично всі форми імен, і Церкон, і світські, однак светскіе- в значно ширшому діапазоні.
При хрещенні ім'я дитини записували в книгу реєстрації (такі книги велися в усіх церквах), при цьому зазвичай слідували орфографії того календаря або будь-якої Бруга богослужбової книги, яка була в цій церкві. При отриманні метрики або довідки про ржденія (а їх видавала не церква, а спеціальні цивільні установи - в містах консисторії, в
селах волосний писар) ім'я листувалося не буква в букву, а найчастіше так, як просили батьки або як вважав за потрібне писар. Серйозного юридичного значення розбіжності записів імені в церковній книзі і в метриці не додавалося; основним варіантом все одно був церковний, і написання імені можна було додатково перевірити за датою народження так званої й співвідносити з нею дню янгола. Оскільки раніше в документи (паспорт, метрику, довідку, запис про хрещення і т.п.) потрапляли різні варіанти імен (і в церковній, і в їх світській формі), всі вони можуть називатися паспортними, офіційними, документальними, незважаючи на ряд орфографічних і вимовних відмінностей. У народних говорах багато імен піддавалися істотним переробкам (Евдокія- Евдокея- Авдотья через нестійкий варіант Авдокья), але так як в документальні записи потрапляли й інші форми, їх також доводиться вважати офіційними.
У неофіційних сітуаціях- вдома, у колі друзів-людей називають неофіційними скороченими формами імен. Вони склалися в побуті для повсякденного вжитку, так як повні імена бувають іноді громіздкими і незручними при спілкуванні в сім'ї, і особливо серед дітей та підлітків.
(Екатеріна- Катя, Марія-Маша, і т.д.).