"У Салтикова є ... цей серйозний і злий гумор, це реалізм, тверезий і ясний серед самої неприборканої гри уяви ..."
До казок Салтиков-Щедрін звернувся не тільки тому, що було потрібно обходити цензуру, яка змушувала письменника звертатися до езопової мови, а й з метою освіти народу в звичній і доступною для нього формі.
а) По своїй літературній формі і стилю казки Салтикова-Щедріна пов'язані з фольклорними традиціями. У них ми зустрічаємо традиційних казкових персонажів: розмовляючих тварин, риб, Іванка-дурника і багатьох інших. Письменник використовує характерні для народної казки зачини, приказки, прислів'я, мовні та композиційні триразові повтори, просторіччя і побутову селянську лексику, постійні епітети, слова зі зменшено-пестливими суфіксами. Як і в фольклорній казці, у Салтикова-Щедріна немає чітких тимчасових і просторових рамок.
Казка Дикий поміщик (1869) починається як звичайна казка: У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик. Але тут же в казку входить елемент сучасного життя: І був той поміщик дурний, читав газету Звістка газету реакційно-кріпосницьку, і дурість поміщика визначається його світоглядом. Скасування кріпосного права викликала у поміщиків злобу до селян. За сюжетом казки поміщик звернувся до Бога, щоб той забрав у нього селян: Скоротив він їх так, що нікуди носа висунути: куди не гпан ^ тч. КРР, не можна, так зась, так не ваше! Іс користуючись езопова мова, письменник малює дурість поміщиків, притесняющих своїх же селян, за рахунок яких вони і жили, маючи тіло недолуге, біле, розсипчасте.
Не стало мужиків на всьому просторі володінь дурного поміщика: Куди подівся мужик ніхто того не помітив. Щедрін натякає, де може бути мужик, але про це читач повинен здогадатися сам. Першими назвали поміщика дурним самі селяни ;. хоч і дурний у них поміщик, а розум йому дано великий. Іронія звучить в цих словах. Далі тричі називають поміщика дурним (прийом триразового повторення) представники інших станів: актор Садовський з актерка, запрошений в маєток: Однак, брат, дурний ти поміщик! Хто ж тобі, дурному, вмиватися подає ?; генерали, яких він замість го-вядінкі пригостив друкованими пряниками і льодяниками: Однак, брат, дурний же ти поміщик !; і, нарешті, капітан-справник: Дурний же ви, пан поміщик! Дурість поміщика видно всім, так як на базарі ні шматка м'яса, ні фунта хліба купити не можна, скарбниця спорожніла, так як подати платити нікому, поширилися в повіті грабежі, розбій і вбивства. А дурний поміщик стоїть на своєму, проявляє твердість, доводить панам лібералам свою непохитність, як радить улюблена газета Звістка. Його видає нездійсненних мрій, що без допомоги селян доможеться процвітання господарства. Думає, які він машини з Англії випише, щоб холопства духу анітрохи не було. Думає, яких корів розведе. Його мрії безглузді, адже він нічого самостійно зробити не може. І тільки одного разу задумався поміщик: Невже він справді дурень? Невже та непохитність, яку він так плекав у душі своїй, в перекладі на звичайний мову означає тільки дурість і божевілля. В подальшому розвитку сюжету, показуючи поступове здичавіння і озвіріння поміщика, Салтиков-Щедрін вдається до гротеску. Спочатку обріс волоссям. нігті в нього стали, як залізні. ходив все більше рачки. Втратив навіть здатність вимовляти членороздільні звуки. Але хвоста ще не придбав. Хижа натура його проявилася в тому, як він полював: немов стріла, зіскочить з дерева, вчепиться в свою здобич, розірве її нігтями щоб з усіма нутрощами, навіть зі шкурою, і з'їсть. Днями трохи капітана-справника НЕ задер. Але тут остаточний вирок дикого поміщику виніс його новий друг ведмідь. тільки, брат, ти даремно мужика цього знищив! А чому так? А тому, що мужика цього є не в приклад більш здібні було, ніж вашого брата дворянина. І тому скажу тобі прямо: дурний ти поміщик, хоч мені і друг! Так в казці використаний прийом алегорії, де під маскою тварин виступають людські типи в їх нелюдських відносинах. Цей елемент використаний і в зображенні селян. Коли начальство вирішило зловити і оселити мужика, як навмисне, в цей час через губернський горо.