- Ні, з чого ти взяв, - ліниво відгукнулася я.
- Та так. Зізнайся йому, - обняв мене однією рукою за плечі Шен.
- Мені здається, з вас вийде непогана пара. До того ж ти йому подобаєшся.
- Ага, звичайно, - він мене за дурепу тримає?
- Зізнайся, боягузка, або будеш все життя шкодувати, - гірко зітхнув Шен.
- Щось мені підказує, що наш дорогий відлюдний Шен, був колись закоханий?
- о Боже! Він почервонів! Значить я права.
- Хто вона? Ну?
- Не має значення, - ну ось знову в буку перетворився.
- О, Іда, а ми тебе біля фонтану чекали!
- Піт простував під руку з Лії. Для мене це було як червона ганчірка для бика.
Ні, все нафіг, сьогодні ж увечері зізнаюся йому і будь, що буде! Не можу я більше дивитися, як ця жаба вішається на нього.
- Так це ваш брат, Піт?
- запитала блондинка.
- Я Лії.
- Шен, - Шен посміхнувся? Не вірю!
- Лії, ви не хотіли б прогулятися до вуличної сцени. Там скоро почнеться спектакль. Кажуть, буде дуже цікаво, - який інтерес. Він що закохався в неї? Раз так, то я не проти.
- О правда!
- немає, мене все ще бісить її захоплений вигляд.
- Піт? Іда?
- Я не піду, - тут же відмовилася я.
- Я теж, - приєднався Піт. А Шен забрав жабу, підморгнувши мені. Так він спеціально? Яка краса! Шен, я тебе обожнюю! Ти такий розуміє!
- Відколи ти любиш мого брата? Пригадується, ви терпіти один одного не могли, - незадоволено бурчав Піт.
- Я вголос сказала?
- Піт кивнув. Я зніяковіла. Треба тримати язик за зубами, а то зізнаюся ще Піту і не помічу, а він потім іржати наді мною буде.
- Я не це мала на увазі. Просто Шен забрав Лії. А то ще трохи і її захоплено балаканина звела б мене з розуму. Ох, я ще зробила не все покупки, - швидко перевела я тему.
- Пішли, погуляємо разом, - посміхнувся один.
- Зі мною ж цікавіше, ніж з моїм братом?
- і з таким обличчям це питання задає, що я зараз готова поклястся.
- Звичайно, з тобою завжди цікавіше, - і я поцілувала друга в щоку. Піт в шоці. Все завис! Терміново потрібне перезавантаження системи. А може Шен прав і я подобаюся Піту? Будь ласка, нехай це буде так.
Цілий день ми розважалися, купували всяке барахло (капелюхи, іграшки, брелоки, пиріжки, солодощі, намиста, браслети, вудку і т.д.) і брали участь в конкурсах (скачки в мішках, в яких Піт звалився на підлогу шляху до фінішу і ще був конкурс "Хто більше з'їсть", мене мало не вивернуло вже на другому яблучному пирозі).
В одній крамниці я натрапила на кулон. Він дуже мені сподобався. У формі літери "П" сріблястий і нічого начебто в ньому примітного, але він милий. І поки ніхто не бачив, я купила його. Подарую Піту в честь закінчення навчального року. Так хочеться зробити йому щось приємне. Хоча б цей маленький подаруночок.
А один в цей час стояв осторонь і милувався сонцем. Уже захід, пора повертатися. Тільки все ж я хочу подивитися на фонтан і, як свято буде виглядати в нічний час. А ще подивитися на салюти. І поруч з Пітом. Щось ризигралась моя фантазія.
Все, якщо сьогодні не зізнаюся, то завтра Іда виявиться під замком у своїй кімнаті. Уже четвертий мужик голову згортає, дивлячись в її бік. Нічого витріщатися! Це моя дівчина!
Іда нахилилася, дивлячись в фонтан. І чого вона там розгледіла? Вона так завзято мене сюди тягла, щоб подивитися на воду?
- Ха, Піт дивись, там рибка плаває, - я дивився. Тільки не в фонтан, а на її чарівну посмішку.
- Піт, ну подивися ж! Риба в фонтані!
- випросталася вона і грізно глянула на мене.
- Чи не охота, - я присунув дівчину ближче до себе і обійняв за талію. Іда Ніяк не відреагував, тільки продовжувала з цікавість дивитися в воду. Зараз ми напевно схожі на обнімаються парочку, любующуюся фонтаном. Як би мені цього хотілося.
Як би мені цього хотілося. Щоб ми і справді були парочкою. Мені так добре в його обіймах. Я щаслива! Прям, як я мріяла. Може саме час зізнатися.
- Піт, я хотіла тобі.
- Іда я хотів тобі.
Одночасно почали ми. Хм. Що ж він хоче сказати? А раптом.
- Давай ти, - і знову одночасно.
- Даючи я, - прпедложіл Піт. Я кивнула.
- Іда, я.
- Хлопці, ну ви чого застрягли, - закричала Лії.
- Йдемо, там скоро шоу почнеться, - зовсім забула про Лії, яка чекала нас, коли ми підемо на вечірнє шоу з салютами.
- Чорт, - я з небажанням отлепілі від Піта, але він мене не відпускав. Навпаки тримав за руку і вів за собою. А чи може бути, що він теж. Адже таке можливо?
Усередині додалося ще більше впевненості. Я точно зізнаюся, адже є шанс на взаємність. Хоча може це мої ілюзії.
- Як мені було весело на святі!
- говорила я сама з собою. Це напевно від щастя! Я зараз зізнаюся Піту, тільки спершу зайду до брата і заберу свої сумки зі всякою нісенітницею.
Вже біля дверей до кабінету Кирона, я загальмувала. Який знайомий голос. Двері були прочинені, так що я вирішила підслухати.
- Брат, ти знаєш, ми просто друзі, вона мені навіть як сестричка. причому старша, - кажуть про мене. Точно про мене. Чому старша, мене мало хвилювало. Боляче кольнуло в серце. Сестричка. Просто друзі. Піт, за що? Не те щоб я особливо сподівалася, але все ж.
- Про які романтичні почуття може йти мова?
- Піт явно глузував з братом, а той схоже зробив якісь припущення.
- Ти мене правда насмішив. Хахахаха!
- йому смішно, йому смішно. Він навіть не може уявити будь-які стосунки зі мною.
- Якщо це так, то якого хрена це сьогодні було?
- напевно, він про випадок з фонтаном. Кірон все побачив і став катувати Піта. Я зовсім скиснула і пішла, більше не бажаючи слухати ці слова, які мене боляче ранять. Якщо я і правда всього лише один і сестричка, то нехай так все і залишається. Ніяких зізнань! Ми з Пітом просто друзі!
Я іржав над одним. Ні ну він точно ідіот? Як він міг подумати, що я маю на Алье якісь види? Ну подумаєш, я допоміг їй, коли у неї каблук зламався, чого відразу клеїлась? Зовсім у хлопця дах від ревнощів поїхала. Ага, а на себе то подивися Піт Лун.
- Гаразд, я піду, у мене ще справи. Ну ти один даєш! Хаха!
- все ще сміявся я.
- Вибач, я правда погарячкував, - погарячкував він. А у мене тепер УБА розбита. Я звичайно теж у боргу не залишився і поставив одному фінгал, але було б через що.
- Забудь, - махнув я рукою.
А мені потрібно терміново до Іде. Я повинен зізнатися їй, повинен. І чим швидше, тим краще. Я так швидко прибіг до її кімнаті, що мало не впав вже прямо біля дверей. І чим прибиральниця натирає підлогу? Він більше схожий на каток.
Хм, двері відкриті. Я хотів було зайти, але такі слова зупинили мене.
- Немає Ніл, Піт Лун для мене тільки один і не більше! Ніяких романтичних почуттів! Забудь і це не обговорюється! Ми з ним друзі!
- серце болісно стислося в грудях. Просто друзі. Так, я так і знав, але чомусь почувши це від неї стало нестерпно.
Ну що ж. Нехай так все і залишається. Ми друзі, Іда, більше нічого. Мої почуття не будуть заважати тобі. Я не хочу, щоб ти відчувала провину.
Мої почуття не будуть заважати тобі. Я не хочу, щоб ти відчував провину Піт, за те, що не зможеш відповісти мені взаємністю. Сльози зрадницьки потекли з очей.
- Гав!
- пролунав жалібний гавкіт.
- Піт йди сюди. Ні ти більше не Піт. Тепер відтепер і назавжди, ти чортеня. Досить мені і одного Піта на все життя, - я обняла свого песика і здається, заснула.
А поки Іда спала. Піт обережно відкрив двері і зайшов до її кімнати. Він глянув на сплячу дівчину і посміхнувся. Зворушливо картина. Песик Піт (ой чортеня тобто) спав поруч з нею. "Ех, хотів би я опинитися на його місці". Піт посміхнувся своїм думкам і зробив те, навіщо прийшов. Залишив на тумбочці невеликий блискучий свёрсток.
- Це мій маленький подарунок на завтряшній бал. Спи спокійно, їжачок.
Коли я прокинулася, то першим ділом виявила, що моє обличчя обслюнявлено однієї нахабною собачої мордою. Фууу!
А потім я згадала, що було вчора. Я схлипнула. Неееет, вистачить вже ревіти. Терміново в душ, освіжати мізки.
А після душа, я вирішила пошукати свої нові туфлі серед покупок, щоб ще раз їх приміряти і помітила, що чортеня гризе щось блискуче. Невже поцупив якусь річ?
- Віддай, - вихопила я з пащі пса, тепер уже погризаний блискучий свёрсток.
Розгорнувши виявила всередині записку.
"Невеликий подарунок, в честь закінчення. Піт.".
і маленьку іграшку їжачка. Який гарненький! Треба від чортеня заховати, а то сгризёт ще. А цю іграшку я йому не віддам. Піт, ти явно знущаєшся наді мною. Але мені дуже приємно, що ти подарував мені цей подаруночок.
Тепер же мене чекає підготовка до балу на честь закінчення школи. Я буду готова і всі хлопці впадуть до моїх ніг. Ну хоча б один упав. Більше й не потрібно!
Ну ось і настав кінець! Школи, я маю на увазі. Іда, тепер доросла людина і студентка. Не можу зрозуміти радий я чи ні. Тепер вона буде жити в гуртожитку і представляється ми будемо рідше. Може воно й на краще. Ні не на краще! Я без неї й дня не можу прожити. Якщо не побачу її посмішку, то все. Счтіай день прожитий дарма.
- Друг, Ідка тепер зовсім доросла. Не можу повірити, - один був у такому пригніченому стані, що мені трохи стало смішно.
- Слухай, якщо ти зараз в такій деперсіі, то що буде, коли Іда буде заміж виходити?
- сміявся я.
- Не говори про це! Не можу собі уявити, що Ідка заміжня, - як він все близько до серця сприймає.
- Та й у неї є діти, - продовжував я знущатися над Кірон.
- Ти знущаєшся з мене? Так? Я думав ти мені друг!