Матеріал по темі:
Як виховати повагу до старших.
Виховання - велика справа: ним вирішується доля людини.
У якій атмосфері житиме дитина, як будуть почувати (а не говорити) його батьки або ті, хто поруч, таким і буде дитина.
Повага до дорослих ніхто не прищепить - ні школа, ні садок, ні сусіди, тільки сімейна атмосфера. -Сухомлінскій В. А.
Тільки то в людині міцно і надійно, що усмокталося в природу його в його першу пору життя - Коменський Я.
Якщо ви поступіться дитині, він зробиться вашим повелителем; і для того, щоб змусити його коритися, вам доведеться щохвилини домовлятися з ним. - Руссо Ж.-Ж.
Якщо люди говорять погане про твоїх дітей - це значить, вони говорять погане про тебе. - Сухомлинський В. А.
У старі добрі часи повагу до старших виховувалося дуже послідовно, рішуче і грамотно. Одна літня жінка розповідала про те, як її виховував батько:
- Татко, а можна, я до церкви піду? - питала вона, тоді шестирічна дочка.
- Ні, донечко, не можна.
- А чому, таточку?
- А ти сьогодні по вулиці йшла?
- А ти їй в пояс вклонилася?
- А чому? Вона перед тобою вже своє життя прожила, вона тобі доріжку проклала, а ти їй не вклонилася. Ні, донечко, до церкви ти сьогодні не заслужила піти.
Зверніть увагу, як м'яко, доброзичливо і, разом з тим, строго їй відповідає батько, і з якою повагою, не думаючи "качати права", говорить з ним його донечка. Ось так ось строго і натхненно виховували дітей в селянських сім'ях, яке ми тут бачимо дивно шанобливе і дбайливе ставлення до дитини!
Зараз сім'я руйнується, сім'я як основа народу знищена практично повністю. У містах - деградація.
Коли я був хлопчиськом, було цілком природно піднести літній людині сумку, а самі літні люди зверталися до молодих людей ласкаво: «синку» або «донечка». Ми переживаємо страшне руйнування моральних підвалин народного життя, яке відбувається через зміни світорозуміння, втрати моральних ценостей, тому що ми сприймаємо будь-яку дурницю, що веде мовлення засобами масової інформації, тому нами так легко буває управляти.
- Чи можливо зараз так виховувати дітей? Насилу представляється, що сучасні діти зможуть так само осмислено обговорити з батьками причину того, що їм не дозволяють піти в храм ...
- «Скрутити в баранячий ріг» означає, що дитину треба отшлепать за таку поведінку?
- Ні, зовсім не обов'язково. Згадайте знаменитий твір Астрід Ліндгрен «Малюк і Карлсон»: коли Карлсон проганяв грабіжників, він примовляв: «Я привид дике, але симпатичне! Зараз я вас наздожену, і нам всім буде весело! ». Так і вихователь повинен себе вести, він повинен бути добрим, веселим, але при цьому він може бути і дуже суворим. Ти дитинку любиш завжди, навіть коли сердишся, але такої поведінки ти не допустиш. Твори, вигадуй, пробуй, добивайся, щоб дитина це усвідомив.
Виховання засноване на постійному повторенні. Дитина може не сприйняти, може не запам'ятати, забути, може втомитися - нічого страшного - потрібно знову і знову повторити, намагаючись це повторення зробити максимально ефективним. Може бути, талановитому педагогу і одного разу вистачить, але нам треба бути готовими, що повторювати доведеться неодноразово.
Якщо хамський і грубий тон допустимо в сім'ї, то, значить, така брутальність - норма і для суспільства, тому і виростає покоління людей, яке не має уявлення про те, як правильно і як неправильно поводитися. В якійсь мірі це їхня біда, їх так виховали. Це хамство пронизує все наше життя. Всім нам відома фраза «Я начальник, ти дурень». Її вимовляють іноді серйозно, іноді жартома. Ці слова демонструють нехтування елементарними правилами людського спілкування. Адже в нормальному суспільстві, начальник повинен тебе уважно вислухати і, якщо ти маєш рацію, погодитися. Наприклад, в російській армії військова рада починали з молодших офіцерів, щоб кожен, незважаючи на думку старших, міг вільно висловити свою думку, а начальник говорив останнім, вислухавши всіх, і його рішення все сприймали як остаточне. Великий російський юрист і правознавець, Анатолій Федорович Коні, писав, що дурний від розумного відрізняється не інтелектом, а незламною впевненістю у своїй правоті. Якщо хтось, займаючи якийсь пост, щиро вважає, що він завжди правий, то він не начальник, а просто самодур.
- Взаємовідносини зі старшими братами і сестрами адже теж закладають основи ставлення до старших?
- Безумовно. Молодші повинні допомагати старшим, а поки вони ще маленькі, слухатися старших братів або сестер. І в нашій родині ми намагаємося чинити по Лермонтову. Пам'ятайте, в «Пісні ... про купця Калашникова» є такі рядки: «Ти нам старший брат, нам другий батько». Старшого брата, треба слухати за відсутності батька: при папі виховувати його дітей абсолютно неприпустимо! Безумовно, це відноситься і до матері.
- Дитина росте, стає підлітком. Змінюються життєві орієнтири, змінюється ставлення до батьків. Неминуча переоцінка цінностей в підлітковому віці?
Якщо час виховання упущено, то потрібно пам'ятати: немає нічого непоправного. Якщо людину зіпсували неправильним вихованням, то вихованням же його можна і виправити. Але якщо батьки не навчили свою дитину шанобливо ставитися до старших, значить, вони дозволяли собі не поважати оточуючих і самих себе. Значить, починати потрібно з того, що уважно і критично подивитися на свій стереотип поведінки і зрозуміти свої ж помилки. Якщо вимагати від самих себе глибокої поваги до оточуючих, то на прикладі батьків і діти вчитимуться такому ставленню, поступово перебудовуючи свою звичну поведінку.
Серед поширених недоліків - зайва м'якотілість. Вихователь повинен бути твердим, добрим, веселим, але в той же час спокійним, наполегливим, твердим. Можна навести класичне порівняння: у вихователя повинна бути залізна рука в оксамитовій рукавичці. Для цього ти повинен твердо знати, чого хочеш, що добре, а що погано. Зло потрібно перемагати добром. Якщо підліток поводиться по-хамськи, потрібно перемагати таку поведінку активним мудрим добром. Розрізняти добро і зло - плід духовних зусиль. Якщо ти цього не знаєш - вихователя з тебе не вийде.
- Батюшка, а до чого ж може привести таку неповагу до старших, які ми сьогодні бачимо повсюдно?
- Воно вже призвело до того, що сучасна молодь стала джерелом агресії: страшно ввечері і вийти на вулицю. Втрачена чистота вдач, людина сама собі пан і господар, він живе, ставлячись до життя споживацьки. Шанобливою повагою до старших, причому не тільки до батьків, ми віддаємо борг подяки їх життєвому подвигу, їх праці та турботі про Настю, Але, якщо ми вважаємо, що заслужили це як якийсь дар, який можна прийняти готовим, то це означає проявити невдячність. Значить, і до нас свого часу будуть ставитися невдячно. Невдячність - це такий негативний заряд, який призводить до того, що від життя буде вже нічого чекати, і зло примножиться, а добре буде губитися перед таким напором зла.
Наведу такий приклад: в Державному історичному музеї є один цікавий експонат: модель залізничної станції, яку зробили учні реального училища в подарунок Государю Імператору Миколі II до дня коронації. Уявіть собі: реальне училище - це сучасний ПТУ. Чи можуть сучасні учні ПТУ зробити не просто дивовижної краси модель, але таку тонку, філігранну музейну роботу? Втрата моральних цінностей позначається на всьому, навіть на майстерності.
- Отець Олександр, а чи правильно, що забуття, недбалість і неуважність до історії багато в чому сприяє розвитку такого хамськи-цинічного ставлення до старших? Знайомі розповідали жахливу історію, про те, як ветерана Великої Вітчизняної війни обікрали: оскільки брати в будинку не було чого, злодії забрали тільки парадний піджак старого, на якому були прикріплені всі його бойові нагороди. Як він пережив це - не знаю, знаємо тільки, що на Парад Перемоги на 9 травня він не пішов: соромно перед однополчанами було без бойових нагород з'явитися. Це вже не просто неповага, це немов наругу над усією нашою історією ...
- Зв'язок тут пряма: історична пам'ять вибита міцно, а цей провал не заповнений нічим. Нещодавно на лекціях у військовому училищі я запитав першокурсників, хто були сучасниками: Олександр Невський, Батий або Дмитро Донський. Один курсант боязко відповів, що, напевно, Батий і Дмитро Донський. Решта промовчали. Це говорить про якість освіти в нашій середній школі, адже першокурсники - це вчорашні школярі. Школа повинна прищеплювати гордість за свою історію, а зараз в головах у школярів чорна діра, в якій витають окремі розрізнені міфи.
Виховання ж на прикладах історичних, на прикладах доблесті і відваги минулого здатне сформувати твердий характер і повага до старших.
- А що значить «А батьки, не дратуйте дітей ваших!»?
- Це означає, що кожна людина - особистість, тому в людині, незалежно від його віку, потрібно поважати особистість. Ти можеш бути суворим, але якщо ти ставишся з повагою, то ти не будеш провокувати вихованця, будеш намагатися всіма силами його не дратувати, адже і самі неприємні речі можна говорити з повагою.
В першу чергу треба поважати свою дитину, а то як же він дізнається що таке повага. Тільки особистим прикладом. Поважайте своїх дітей і вони будуть поважати вас. Розвивайте в них Емоційний інтелект.
Але ж повагу до дітей - наріжний камінь виховання взагалі. Якщо діти не бачили поваги до себе, то вони не можуть зрозуміти що таке повага взагалі і замість поваги вони вбирають страх, який передають своїм дітям. Але ж повагу до дітей - це єдине повагу, яке повинно бути безумовним. Дітей треба поважати просто тому, що вони діти.
По-перше вони ще не встигли зробити заслуговують поваги справ, а по-друге якщо діти не заслуговують на повагу, то треба нешановних їх батьків і вихователів - значить їх так виховали - не зрозумівши, що не полюбивши, не поважаючи.