Мені холодно. Загорнувшись у теплий плед, я сиджу і читаю улюблену книгу. Уявляю, як і ти зараз сидиш і теж читаєш, правда, щось набагато складніше моєї класичної літератури.
Мені холодно. На порожній кухні, сидячи біля вікна, я п'ю чай. Мої пальці переплітають чашку в надії зігрітися. Але мені не стає тепліше. Мурашки пробігають по моєму тілу. Я уявляю, як ти грієш руки своїм диханням, вдихаєш тепло в свої долоні. Але тобі не стає тепліше. Твої спроби - марні, рівно, як і мої.
Мені холодно. Я стою під душем. Вода тепла, а через хвилину вже гаряча. Вона обпалює, а мені все так само холодно. Мої руки обвивають спину. Я уявляю, ніби обіймаю тебе.
Мені холодно. Я лежу в холодному ліжку і тішу себе тим, що зможу зігрітися. Але мені стає все холодніше. Я не можу рухатися.
Здається, ще трохи, я заледенею і помру.
Мене не зігріє ні чай, ні плед, ні гарячий душ, ні тепла постіль.
Я раптом розумію, що мене б зміг зігріти тільки ти.
Тепло твого тіла, тепло виходить від однієї лише твоєї посмішки. Мені нічого більше не потрібно.
Я знаю, тобі зараз теж холодно, і ти теж намагаєшся зігрітися.
Шкода, що тобі в голову не прийде та ж істина, що прийшла до мене.
Але ж нам всього лише потрібно бути разом і ніщо не зігріє краще теплоти наших тіл і посмішок.
Так просто і так складно, як то, що можна почувствоать і передати, навіть на відстані, але не повторити або не намагатися бути собою (а це іноді складно) з близькою людиною, а бути з ним собою, усвідомлюючи те, що йому теж може бути холодно і навіть самотньо.
Спасибі, Аліна.Очень сподобалося!
На цей твір написано 2 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.