Всі привіт перепрошую за свою грамотність. коли мені було десь 2 роки мій тато повіситися. Повісився з засмічення мамою і-за сусідів. Тому що ті ставили свої смердючі бочки під наші вікна. Батько пішов розбиратися і посварився сусідом. І мій батько звинуватив, що мама винна, що він посварився сусідом. Мама татові, що то відвела. Він напився і у йшов в сарай і там його і знайшли. Багато зла зробили нам ці сусіди після батькової смерть, то кота отруїли, то в огорожі вночі що зламають ... Знають, що мати з чвертей не кому захистити. Спочатку мені не говори про реальну смерті батька. Розсаджували що він завжди всім допомагав, казав він "родичам треба допомагати" хоча його брат забрав його машину і не чим нам не допомагав. Коли мені було 6 7 років я ходив в сараї дивився старі мотоцикл всякі залізяки. Я мріяв якби він був живий ми що ні будь майстрували або поїхали на риболовлю на човни. Він би захистив на від сусідів. Один раз після цих мрій він мені наснився. Неначе спекотне літо, я пішов в сарай. Я бачу біля сараю біля човна лежить тато я до нього підійшов. Він стогне і плаче каже мені Отпусти меня мені боляче. І ту я прокинувся встав і побіг до човна. але це був сон. Мені стало так боляче чому у всіх є тата а немає. Адже я так його люблю його немає. Коли мені було років 12 мені розповіли про реальну смерті батька. Мені стало так приємно я ж так його заочно любив. До сих пір я не розумію люблю його або ненавиджу. Мені вже більше ніж 20 років я до сих пір мрія в моїй пам'яті в дитинстві був тато, хоч я так його люблю-ненавиджу. Мені соромно за свої думки. Я думаю якби я не був сором'язливим людиною і знайшов собі дівчину і створив сім'ю, народилися діти чи зміг я їх захистити або я такий же як батько