"Давай-ка швидку!" - виніс він вердикт, вислухавши мої боязкі голосіння, що мене на форумі не люблять і гонют народжувати. в таку погоду господар собаку не вижене, а вони мене. Подзвонила в швидку, милий голос дівчини-диспетчера подтверділ-- схваточкі, все за мною їдуть. Ошелешена таким вселенським змовою пішла дозбирувати пакети. Чоловік почав біліти і гарячково палити одну за однієї сигарети. Швидка приїхала і занурила мене в свій милий автомобільчик, заявивши що їмо в Семашко. Удар! Я всю вагітність молілась- тільки не Семашко (у мене є подруги з сумними відгуками). Останнє, що я побачила від'їжджаючи від будинку-розгублене обличчя чоловіка. Мені його так стало шкода (ось баба-дура, її народжувати повезли, а вона чоловіка шкодує). У приймальному покої медсестра, заповнюючи документи, підозріло запитала у лікаря скорой- "А ви її в інфекціонку возили? Чи не схоже на схваткі- спокійна боляче!". Я боязко поінтересовалась- "А що, треба покричати? Я не можу. Соромлюся". По очах медсестри зрозуміла-краще мовчати, а то і не тільки в інфекціонку повезуть. Медсестра зателефонувала лікаря наверх і мене було вирішено взять- про всяк випадок. Далі були стандартні процедури і урочиста видача одягу явно еротичного характеру, судячи з діркам в цікавих місцях. Мене підняли нагору і пообіцяли КТГ
Час -одіннадцатий годину ранку або дня? Сиджу чекаю, навколо стогнуть, кричать. в загальному життя кипить. я зі своїм "крутиться" животом, відчуваю себе зайвою. В голові жевріє надежда- може, додому відпустять? Там чоловік в стресі, бідолаха. Принесли КТГ, причепили. і ось тут я зрозуміла-що щось не те. Ходити було нормально, а ось лежати, не двігаясь- не надто. КТГ подтверділо- сутички, штовхнули на огляд. Лікар прибігла швидко, дуже неприємно мене подивилася. і з подивом видала- "Перші пологи? І мовчиш /? У тебе розкриття 6 см. народжуємо. сонечко". Ну вона лікар. Їй видніше. Перевели мене в родзал, ходжу. сутички стали ощутімее- але не так, щоб хотілося кричати, застрелитися, вбити чоловіка. що там ще кричать народжують? Отписалась дівчаткам, подзвонила мужу- "Сьогодні точно пику. Ні не ображають, немає їхати не треба.". Прийшла лікар подивилася. відкриття 9 см. Вирішила проткнути міхур. "Ага! Ось зараз ви мені його проткнете і буде больно- я в інтернеті читала". Лікар посміялася і пообіцяла знеболити. Лікарю треба вірити, вирішила я і хоробро полізла на крісло. І правда, через хвилин п'ять прішлі- встромили обезболік. Сутички чомусь стали більше і частіше. Але! Я ж на курси ходила! Я пам'ятаю, як дихати!
Дихаю, іноді висне на холодному підвіконні і думаю про вечном- "Ось якого дідька вчора стільки оладок напекла? Чоловік все одно викине!" ззаду регіт. виясняется- думаю про вічне вголос. Лікар приносить КТГ і нарешті знакомімся- "Лаура Харитонівна, що не бойся- народимо легко!". "Іра. А я і не боюся. Тільки КТГ отцепіте- бісить лежати!". як я і полагала- моє прохання проігнорілі.
Лаура Харітовна бігає між моїм пологовому залі і соседнім- там складний випадок. дівчинка вирішила сама народжувати дитинку в тазовому передлежанні. В черговий свій набіг лікар спрашивает- "тужить?" і почувши моё- "Так, вже хвилин 20 напевно." робить здивовані очі і відбирає останню радість - плеєр. Дивиться мене, сідає поруч на кушетку і дозволяє тужитися. Я - слухняна дівчинка, стараюся і тут же чую крік- "Головка! Крісло!", На мене починає насуватися туман. і встигаю подумать- "Які чудові позивні у медсестер!". Набігло купа народу (здалося. Всього лише три людини), підняли крісло. Побачивши його висоту, я пролепетала- "Я так високо НЕ залізу!". посміялися, закинули. І тут сталося страшное- я забула як тужитися. Геть. Тому перша потуга була в обличчя, після чого я відпустила поручні і заявила, що народжувати не буду. Мене порадували, що пізно. назад шляху немає. Знову потуга- збираюся з думками, стараюся, чую здивоване "ВАУ!". Чому -то синок при народженні вибрав цей крик. Я знову пливу кудись. І крізь туман чую, що малюк мій йде весь в пуповині і що-то там з ручкою. Мене як струмом шарахнуло- "Чого це я тут розляглася, себе жалею- там моєму заюше погано! Зберися, ганчірка!". Самобичування помогло- тугіше добре і ось мені на живіт що-то поклали. Тепленьке, сопучи. це щось ще і позлити кудись. Як вияснілось- до грудей. Але повзун був зупинений криком когось із лікарів "Куди ти торопижка!". Знаєте, я як дурепа, до пологів боялася що ні запам'ятаю свого малюка і мені потім принесуть іншого. Але як тільки я глянула на цей тепленький клубочок, то зрозуміла-це моє! Ну, а на ділі це звучало так-"Епрст! Чоловіка відксерили!". Гучний сміх бригади. Дивно ось щось мені здавалося, що народжую довго, а з часу "закидання" наверх до народження карапуза пройшло всього 5 хв. Вага по УЗД мені ставили пристойний, а народилися ми крошкамі- 3410 і 53 см. Потім малюка обробляли, мене оглядали і з'ясувалося, що синочок ручкою пару саден мамі залишив і краще накласти пару внутрішніх шов
Ось пологи жахом мені не здалися, але накладення цих шов. вже і знеболив, і тримали мене, і уговарівалі- "Іра, до чоловіка красива підеш!" (Офігенний аргумент, адже чоловікові важлива же в першу чергу краса дружини ТАМ, а не син /), і угрожалі- "Іра" Ми все одно це зробимо! Але тільки довго і клопітно, додергаешься! ". Дещо -як коротше, мене відбиватися зашили. Перекинули на кушетку і вручили солодкого пупса. Пообіцяли, що 2 години наші. І ми залишилися удвох. Я розглядала синульку і дзвонила всім, а пупс серйозно дивився на мене і перший раз в цьому світі їв. Ось і вийшло, що весь мій позитивний настрій дав результат-пологи я вважаю легкими, без наслідків. Вже після "шиття" пообіцяла лікарям прийти за дочей. до речі, мене похвалили і сказали, що таких веселих пологів у них давно не було. А я згадую свої пологи і. думаю рочки через 1.5 замахнутися на другого.
Всю вагітність я мучилася думкою: як сприйме Ксюшка поява брата? Як правильно нівелювати її ревнощі, яка обов'язково буде? Як я зможу розподіляти свою увагу, вільний час, любов між двома дітьми і чоловіком? Начиталася всяких статей, взяла до відома досвід мам, що мають двох і більше дітей. Розповім, що з усього цього вийшло.
У передачі "Таємниці світу" зараз говорили про чарівні властивості соди. Без всяких дієт і вправ полежала у ванній 20 хвилин і все, пара кіло пішли.
Вирішила написати, як у мене ведеться цей самий сімейний бюджет. Знаєте, я сама не семи п'ядей у чолі і шляхом проб і помилок навчилася-таки вести домашню бухгалтерію. Для себе я знайшла "золоту середину" і вирахувала "золоте правило".