Мова як ознака національної ідентичності
За даними Всесоюзного перепису населення 1989 р чуваська мова в республіці вважали рідною 85% чувашів, при цьому в середовищі міського населення ця частка була помітно нижче - 69,4%. Серед найбільш великих етнічних груп
Спочатку кілька спостережень, отриманих переписувачами під час відповіді на питання про рідних мовах. Практично всі, хто працював в Чебоксарах, відзначали, що їм досить часто доводилося уточнювати питання про рідну мову: просили роз'яснити, що це таке. Після пояснень, що це мова, найбільш часто вживається в різних сферах життя, насамперед в родині і на роботі, у громадян з'являлася певна визначеність. За словами перепісчіца, в селі з переважаючим мордовською населенням питань з визначенням рідної мови не виникало: все, хто ідентіфіці
рова себе як мордвин, в якості рідної мови називали мордовська практично без сумнівів. У Чебоксарах навіть після роз'яснень, які реально показували, що вважати рідною мовою слід той, який частіше використовується, спостерігалося чимало випадків, коли вибір визначало не фактичне знання і використання мови, а етнічна ідентичність. При цьому одна з перепісчіца зазначила різницю між вибором дітей і дорослих в чувашских сім'ях. На її думку, дорослі частіше вибирали в якості рідної чуваська мова, навіть за умови слабкого володіння ним. Для дітей, яким виповнилося 14 років, приписування себе до чувашам не грало вирішальну роль у виборі рідної мови, оскільки вони частіше віддавали перевагу російській мові. Інша перепісчіца помітила, що ще одним додатковим аргументом на користь вибору чуваської мови в якості рідної служила не тільки етнічна, а й регіональна ідентичність: живемо, мовляв, в Чувашії, самі чуваші, рідна мова повинна бути чувашским. Вона ж відзначила цікавий «пе- дагогіко-патріотичний» момент в одній із сімей. За словами батьків-чувашів дітям, які не досягли 14 років, записали таку ж національну приналежність і в якості рідної визначили їм чуваська мова, хоча один з дорослих зробив для себе вибір на користь російської мови. Малося незначна кількість випадків, коли дорослі, чуваші за етнічною приналежністю, вибирали в якості рідної російську мову, прослухавши пояснення про те, що розуміти під цим визначенням.
Перепісчіца, яка працювала в селищі, що входить в адміністративну межу Чебоксар, зазначила, що на її ділянці близько 20-25% дітей, в тому числі і старше 14 років, які не знають чуваської мови, вибрали його в якості рідної. За її словами, етнічний татарин обрав для себе російську мову, а громадянин, що записався російським, в графі про рідну мову вказав мордовська.
Велика частина переписувачів зізналася, що опитуваних цікавила можливість записати в якості рідної не один, а два мови, в першу чергу чуваська і російська. Частота таких звернень була приблизно в 2 рази більше, ніж випадків зі спробами подвійний етнічної ідентичності. Але після роз'яснень, що слід вибрати тільки одну мову,
жителям міста доводилося приймати таке неочевидне рішення.
Одна з перепісчіца, яка працювала в Чебоксарах, щодня відзначала після проведення опитування взаємозв'язок між національною приналежністю, знанням інших мов, крім російської, і мовою, обраного в якості рідної. Таким чином, вона отримала відомості про вибір, зроблений 279 громадянами, серед яких 178 чол. або 63,8%, визначили себе як чуваші, а решта 101 чол. - росіянами. 65,2% чувашів сказали, що вони, крім російської, володіють чувашским мовою, а 34,8% - не мали іншими мовами, крім російської. Серед російських 4% зазначили, що вони знають і чуваська мова. При виборі рідної мови відбулася деяка трансформація в обох групах чувашів: серед 116 з них, які знають чуваська мова, тільки 84 чол. (47,2% від усієї етнічної групи чувашів, що жили в межах даного переписного ділянки) сказали, що їхня рідна мова - чуваська. Решта 32 чол. (18%) обрали в якості рідної російську мову. Можна при цьому припустити, що особи, що входять до цієї групи, потенційно можуть бути тими, хто в якості рідної віддасть перевагу вибрати не один, а два мови.
Серед тих етнічних чувашів, які не знали чуваської мови, 10 чол. (5,6% від усіх чувашів переписного ділянки) виявили бажання відзначити в якості рідної саме чуваська мова, хоча їм не володіли. Решта 52 чол. (29,2%) назвали рідною російську мову. Російськими, знали чуваська мова, як і не знали його, як рідного був обраний російську мову. Безумовно, слід мати на увазі, що це дані тільки з одного переписного ділянки столиці республіки, будувати на їх основі будь-які закономірності не слід, але вони підтверджують спостереження інших переписувачів про характер відповідей на питання про національну приналежність і рідною мовою.
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що для значного числа громадян поняття «рідна мова» досить абстрактно, не є чимось сталим і певним, воно менш пріоритетно, ніж національна приналежність. Навпаки, вибір мови в якості рідної нерідко є вторинним по відношенню до вибору етнічного самовизначення.
Зазначені тенденції викликають занепокоєння як у чиновників, так і у громадських діячів Чувашії. Через цю призму нерідко розглядаються і офіційні матеріали переписів населення.
Інша сторона питання - це володіння мовою. Не будемо поки в цьому плані вести мову про російською мовою, оскільки абсолютна більшість населення володіє ним і з цієї точки зору ніяких особливостей, по крайней мере в європейських регіонах країни, не спостерігається. У Чуваської Республіці 80,8% представників титульного етносу вказали, що вони володіють чувашским мовою, і цей показник на 3,5 про-
процентних пункту перевищив частку тих, хто вибрав його в якості рідної, а в Башкирії і Татарстані зафіксовано зворотне співвідношення: 64,6 і 82,4% відповідно. У Ульяновської і Самарської областях частка чувашів, що володіли мовою, не перевищила і половину їх чисельності: 49,4 і 47,6%. Інакше кажучи, можна зробити припущення, що в цих областях, в Башкирії і в меншій мірі в Татарстані обрання рідної мови стало наслідком етнічної прихильності і не визначалося володінням ним і тим більше використанням.
У ситуації, коли в якості рідної вибираються дві мови, не простежується помітна зв'язок з поселенської особливостями: якщо частка городян у всьому масиві опитаних склала 62%, то серед осіб з двома мовами як рідних - 69,2%. На селі це співвідношення виглядало соот-
повідно 38 і 30,8%. Якщо мати на увазі, що серед сільського населення в республіці більше 80% складають чуваші, то процес поширення «двомовного рідного» спостерігається не тільки серед міських чувашів, що зазнають інтенсивне вплив російської мови в усіх сферах професійної діяльності та особистому житті, а й у сільській моносреде (чувашеетнічной).
Інакше кажучи, поширення складних етнічних ідентичностей та двох рідних мов характерно не тільки для чуваської міської молоді, але практично для всіх чувашів республіки, і ця об'єктивна реальність сформувалася протягом ряду останніх десятиліть.
Посилаючись на думку В. А. Тишкова і В. В. Степанова, які відзначають, що множинна ідентичність (подвійна національність) - це швидше виняток, ніж норма, але виняток досить вагоме, і ті, хто відчуває себе подібним чином, повинні мати можливість це висловити при переписних або соціологічних опитуваннях. До цього їм ніде місця не було. Для вітчизняних етнологів, соціологів, психологів завжди були тільки росіяни, українці, татари, євреї і нікого «між ними», а для статистичних органів і паспортних столів подвійна національність взагалі здавалася абсурдом. В цьому відношенні ситуація змінюється мало, але зміни неминучі 24. Результати нашого обстеження також відповідають цьому основоположному висновку.