Туризм є однією з найприбутковіших і найдинамічніших галузей світової економіки. Він стимулює розвиток народного господарства країни, дозволяє збільшувати валютні надходження за рахунок розвитку в'їзного туризму, ефективного використання природного, історико - культурного потенціалу. Світова тенденція до зростання сфери туристичних послуг свідчить про те, що туризм доцільно проголосити пріоритетною галуззю в Україні.
Виправити ситуацію на ринку туристичних послуг допоможе процес планомірного розвитку всієї туристичної галузі країни і кожного регіону зокрема.
Сьогодні потрібно переглянути наукові і практичні підходи до планування в умовах ринкової економіки. Не можна виключати планування як ідеологічний підхід минулого і ототожнювати планування з насадженням нашій державі, під виглядом планування, неефективного шляху розвитку.
В умовах важкого матеріального становища планування є важливим фактором економії ресурсів і дає можливість ефективно використовувати інвестиційні надходження. Більшість налаштованих на успіх менеджерів присвячують себе концепції внутрішньо фірмового планування. Вони намагаються зробити все можливе, плануючи життєвий шлях підприємства.
1.2 Планування - основна функція системи управління
1.3 Завдання курсу планування діяльності туристичних установ
Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього. Це перший крок для вирішення проблем майбутнього і від його правильності залежить оптимальне використання можливостей і запобігання помилкових дій.
Сьогоднішній темп використання ресурсів вимагає досконалого і точного прогнозування розвитку всіх галузей виробничої та невиробничої сфери. Темпи зміни умов праці настільки швидкі, що планування виступає чи не єдиним фактором стримування і запобігання негативним наслідкам НТП і НТР.
Планування як самостійна міжгалузева дисципліна має визначальний вплив на розвиток всіх самостійних наукових напрямків, які користуються методикою для передбачення функціонування своїх об'єктів і предметів дослідження в майбутньому. Тому зараз розвитку системи наукових знань планування надається пріоритетне розвиток.
Перш за все треба дати чітке визначення планування як самостійної дисципліни.
Планування - це сукупність знань про закономірності розвитку різних господарських систем в майбутньому.
Існують також інші визначення планування. Наприклад: "Планування - це цілеспрямована діяльність із забезпечення пропорційного і динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому періоді і досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці» [39, с. 12].
Об'єктом планування може виступати будь-яка організаційна система, відкрита для взаємодії з навколишнім середовищем. На вході система отримує все, що йому необхідно для її діяльності капітал, матеріали, інформацію, працівників. В процесі діяльності вона перетворює ці ресурси в відповідну продукцію і послуги, які виносяться на вихід з системи у зовнішнє середовище. Якщо діяльність системи є ефективною, то на виході отримуємо прибуток і збільшуємо сегмент ринку, на який поставляються наші продукти.
Конкретними об'єктами планування можуть виступати окремі виробничі процеси системи або все виробництво в цілому. Наприклад, конкретними об'єктами планування діяльності є виробництво, реалізація, собівартість, трудові ресурси, матеріальні та фінансові результати роботи, інвестиційна діяльність підприємства.
Методика - конкретні методи дослідження, які створюють систему різних засобів і прийомів вивчення і узагальнення явищ діяльності в галузі планування.
Методологія планування - це сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, їх опис і обгрунтування. Методологія планування базується на пізнанні та використанні об'єктивних економічних законів.
Процес наукового планування передбачає визначення наукового підходу або орієнтації наукового дослідження. Істотні відмінності між планами виникають через різницю в орієнтації. В одних фахівців переважає орієнтація на минулий досвід - реактивна (reaktive), по-друге - сучасний стан - неактивні (inaktive), по-третє - на майбутнє - попередження або преактівізм (preaktive). Четвертий вид планування - інтерактівізм (interaktive) спрямований на взаємодію всіх існуючих орієнтацій і враховує минуле, сьогодення і майбутнє як різні, але нероздільні аспекти [1, с. 84].
Одним з продуктів процесу планування є проект. Колишнє розуміння проектування дослідники відносили до проектів науково-дослідницької, проектно-конструкторської і архітектурно-будівельної діяльності, оскільки під проектом розуміли сукупність документів, розрахунків, креслень, необхідних для створення будь-яких товарів і споруд. Сучасне ж тлумачення проекту виходить за вищевказані межі та в широкому сенсі включає всі види діяльності.
Різноманітність визначень поняття «проект» пояснюється, перш за все, різними методологічними підходами.
Проект - це певний план дій, обумовлений конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результату, що визначають спосіб його вирішення.
Найважливішими складовими тлумачення проекту є чітка організація та результативність заходів, необхідність їх досягнення в певний проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення.
За величиною проекту (складом і структурою самого проекту та його предметної області):
монопроект - окремий проект різних типів, видів і масштабів;
мультипроекта - комплексний проект, що складається з ряду монопроекти і вимагає застосування багатопроектного управління;
мегапроект - цільові програми розвитку регіонів, галузей та інших утворень, які включають до свого складу ряд моно- і мультипроекти.
По виду проекту (за характером предметної області проекту): інвестиційні, інноваційні, дослідження і розвитку, освітні, комбіновані.
До інвестиційних, як правило, відносяться проекти, головною метою яких є створення або реновація основних фондів, вимагає вкладення інвестицій. До інноваційних відносяться проекти, головна мета яких полягає в розробці та застосуванні нових технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпечують розвиток систем.
За тривалістю проекту (періодом здійснення проекту) - короткострокові (до 3 років), середньострокові (від С до 5 років) і довгострокові (понад 5 років).
За масштабом проекту (розмірами самого проекту, кількістю учасників і ступеня впливу на навколишнє середовище) - дрібні, середні, великі, дуже великі. Такий поділ проекту дуже умовний. Масштаби проекту можна розглядати в більш конкретній формі - міждержавні, міжнародні, національні, міжрегіональні та регіональні, міжгалузеві і галузеві, корпоративні, відомчі, проекти одного підприємства.
За складністю (ступеня складності) - прості, складні, дуже складні. Критерії складності визначають характер і новизна завдань, які необхідно вирішити, вимоги до рівня професіоналізму і досвіду управлінської команди. В даний час розрізняють кілька видів проектів. Відповідно до класифікації та розподілу проектів на види можна виділити деякі особливості і типові умови, що дозволяють відрізнити їх один від одного.
Розробкою нового продукту, послуги займаються проекти дослідження та розвитку. Такі проекти можуть коригуватися в залежності від отриманих результатів і загального просування проекту; планування витрат на проект часто залежить від виділених асигнувань і менше дійсного просування проекту.
Організаційні проекти передбачають реформування підприємства, реалізацію концепції нової системи управління, створення нової організації або проведення міжнародного форуму.
Плануванням економічного розвитку, приватизацією підприємства, створенням аудиторської системи, введенням нової системи податків і т.д. займаються економічні проекти.
Інвестиційний проект відрізняється від інших видів проектування багатьма ознаками. В інвестиційному проекті визначається його мета, тривалість і терміни завершення, витрати на проект.
Інвестиційний проект - це пакет інвестицій і пов'язаних з ними видів діяльності, які характеризують:
· Певною метою, вирішенням проблем досягнення результатів;
· Обмеженість фінансових ресурсів і періоду від початку до завершення проекту;
· Наявністю певних зовнішніх умов (інституційних, економічних, правових і т.п.);
· Взаємопов'язаність процесів вкладення ресурсів (грошових, фінансових, інтелектуальних) та отримання результатів.
Потрібні ресурси та фактична вартість проекту залежатимуть передусім від ходу виконання робіт і просування кожного проекту.
Для цього виду проектів необхідні потужності повинні надаватися відповідно до графіка і терміну готовності етапів і завершення проекту.
Планування - основна функція системи управління
Планування - один з найважливіших інструментів економічної політики. Дуже часто планування розглядають в системі менеджменту або управління. Управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати цілі організації і досягти їх (рис. 1.1).
Схема системи управління
Для цього планування діляться на три послідовні етапи:
Вивчення існуючого стану підприємства як у зовнішньому середовищі, так і у внутрішньому.
Визначення місії і цілей майбутньої діяльності організації.
Вироблення конкретних стратегічних, тактичних і оперативних планів дій, спрямованих на досягнення певних цілей і місії.
Планування являє собою набір дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.
Процес планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання - забезпечити нововведення і зміни в організації в достатній мірі. Загалом, процес стратегічного планування є тією «парасолькою», під яку ховаються всі управлінські функції.
Завдання курсу планування діяльності туристичних установ
Планування і успіх організації. Деякі організації, як і індивіди, можуть досягнути певного рівня успіху, не витрачаючи великих зусиль на формальне планування. Більш того, стратегічне планування саме по собі не гарантує успіху. Організація, що створює стратегічні плани, може потерпіти невдачу через помилки в організації, мотивації і контролі.
Однак формальне планування може створити ряд важливих і часто істотних сприятливих чинників для організації.
Нинішній темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Стратегічне планування дає основу для прийняття рішення. Формальне планування сприяє зниженню ризику при прийнятті рішення. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної мети всередині організації.
Планування можна розглядати як життєво необхідний процес для кожної існуючої системи: людини, організації, підприємства, країни і т. Практичне використання планування може поліпшити функціонування як великих об'єктів, так і малих, прикладом є туристична фірма, яка розглядається в цьому керівництві. Таким чином, впровадження планування на туристичному підприємстві дозволяє:
1. Очолити процес управління виробництвом, тому що хто має план, той керує процесом.
2. Забезпечити координацію роботи всього колективу і участь кожного в діяльності організації.
3. Обгрунтувати посадові обов'язки кожного працівника і відповідні грошові винагороди.
4. Систематизувати наявну інформацію про стан справ підприємства та навколишнє середовище.
5. Усвідомити наявні матеріальні можливості і шляхи їх заощадження.
6. Чітко виконувати оперативні та стратегічні плани.
7. Проводити контроль стану справ організації.
8. Попереджати негативні впливи зовнішнього і внутрішнього середовища.
Питання для обговорення
Важливість планування в сучасному житті.
Економічна сутність процесу планування.
Практичні завдання впровадження планування на туристичному підприємстві.