Звільнення від почуттів провини і тривоги завжди вважалося однією з основних психотерапевтичних завдань. Вина - це прагнення нак азать себе, коли людина приймає на себе відповідальність за переривається злиття. Звинувачення (і образа) - це вимога, щоб інша людина почувався винним. І те й інше є опором по відношенню до контакту, сознаванию і диференціації. Це прив'язування себе до даного приватному об'єкту або певній людині в ізоляції від решти досвіду.
Тривожність - невротичний симптом par excelence. Навіть якщо сама людина не відчуває своєї тривоги завдяки витісненню, вона буде явною для кожного спостережливого ока, проявляючись в неспокої, підвищеному пульсі, поверхневому диханні. Оскільки психотерапевти вважають тривожність основним симптомом у всіх пацієнтів, то теоретизированиям з цього приводу немає кінця. Травма народження, придушенням широкими грудьми матері, «звернене» лібідо, стримувана агресія, прагнення до смерті - все це і багато іншого здається різним теоретикам центральним в тривожності. Кожна теорія може бути справедливою по відношенню до певних специфічних випадків; але всі вони не помічають загального у всіх випадках відчуття тривоги. Тим часом, це дуже просте психосоматичне подія. Тривога - це переживання труднощів з диханням під час заблокованого збудження. Це переживання спроби набрати більше повітря в легені, скуті м'язовим стисканням грудної клітки.
Ми використовуємо термін «порушення» для позначення підвищеної енергетичної мобілізації, яка виникає, коли має місце сильна зацікавленість і глибокий контакт: еротичний, агресивний, творчий або будь-який інший. Порушення завжди супроводжується посиленим метаболізмом - окисленням накопичених харчових субстанцій, і тому виникає нагальна потреба в більшій кількості повітря. Здоровий організм реагує на це просто почастішанням і збільшенням амплітуди дихання.
Невротик ж обов'язково намагається контролювати збудження, і основним засобом, яким він для цього користується, є втручання в дихання. Він намагається зробити вигляд, для себе і для інших, що він байдужий, залишається «спокійним і холодним», не втрачає влади над собою; замість спонтанного поглиблення дихання - як вдихів, так і видихів - він довільно, навмисно намагається продовжувати дихати так, як він дихав перед порушенням з його посиленим окислювальним процесом. Потім, всупереч самому собі, стискає грудну клітку, щоб посилити видих, щоб позбавити легені від вуглекислого газу (продукту окислення), щоб створити вакуум, в який може увійти свіже повітря. Саме англійське слово «anxiety» походить від латинського angustia - вузькість, звуження. Тривога виникає разом з мимовільним стисненням грудях. Вона виникає у всіх випадках (як невротичних, так і не пов'язаних з неврозом), коли організму не вистачає кисню; в неврозі тривожність виникає як надзвичайний стан, що викликається конфліктом між сильним збудженням і болючим самоконтролем.
Хоча вільне дихання розсіює тривогу, невротика, яка страждає цим станом, не можна просто порадити вдихати і видихати - тобто дихати. Саме цього він не може, тому що несознаваемость (і через це неконтрольовано) він заважає свого подиху системою м'язових напруг - таких як напруга діафрагми, спрямоване проти тенденції ридати або висловити огиду, напруга горла проти тенденції кричати, випинання грудей, щоб здаватися солідніше , стримування агресивного руху плечей, і безліч подібних напруг, про який ми будемо говорити докладніше в розділі, що стосується ретрофлексии. Невротик абсолютно нездатний до повного невимушених видиху. Його видих здійснюється нерівними порціями, як би «драбинкою», і може закінчитися, як би наткнувшись на стіну, задовго до звільнення легких. Після цього він може ще, за допомогою навмисного зусилля, виштовхнути ще якусь кількість повітря, але це штучне видихання триває лише в міру продовження навмисного зусилля.
Лікування тривожності. Необхідно визначити, які порушення людина в даний час не може прийняти як свої власні. Оскільки вони виникають спонтанно, вони повинні бути пов'язані з справжніми потребами організму. Повинні бути знайдені шляхи задоволення цих потреб без небезпеки для інших функцій організму. Потрібно знайти також, яким чином різними структурами м'язових напружень людини зупиняє повний видих.
Проте, часткове полегшення в кожному даному нападі тривоги може бути досягнуто, як це не парадоксально, за допомогою ще більшого стискання грудей, а не розслаблення. Іншими словами, потрібно наслідувати руховому імпульсу, який ви відчуваєте (додаючи інших) ...
Щоб побачити позіхання і потягування в найбільш сприятливою формою, поспостерігайте за кішкою, коли вона прокидається після полуденної спеки. Вона витягує спину, наскільки можливо розтягує лапи, звільняє щелепу, і при цьому весь час наповнює себе повітрям. Наповнившись до максимального обсягу, вона дає собі «луснути», як повітряній кульці, - і готова до нових справ.