Головна → Перша зустріч з дитиною. Частина 1 - Як організувати зустріч з маленькою дитиною в будинку дитини ↓
Ми поговоримо про тему, що викликає велике занепокоєння у всіх потенційних батьків. Ось тільки що ви отримали направлення на зустріч з дитиною і зовсім скоро побачите його вперше.
Питань, що мучать прийомних батьків - безліч: як дізнатися, що це моя дитина? Як дізнатися, чи підходимо ми йому як батьки? Як себе вести на першій зустрічі? Що брати з собою?
Якщо ви берете зовсім маленького малюка, ви повинні враховувати, що діти до трьох років - це біологічні істоти, це представники тваринного світу. Тобто для них фізичні параметри значать дуже багато, якщо не все. Тому коли ми йдемо на зустріч з малюком, ми повинні вести себе гранично акуратно. Що це означає: зручний одяг, бажано неяскрава, бажано взагалі без прикрас. І ніяких різких запахів.
Наші діти перебувають в обстановці з низькою стимуляцією. У них дуже мало вражень. Вони постійно бачать одні й ті ж стіни, одних і тих же людей. У будинках дитини вони звикли до людей в білих халатах, і раптова поява яскравої плями з безліччю стимуляції може сильно їх налякати.
Одягайтеся так, щоб можна було без сумнівів сісти або лягти на підлогу.
Якщо передбачається прогулянка на дитячому майданчику (а це добре, коли є можливість підійти до дітей, коли вони гуляють, і як би приєднатися до цієї прогулянці), то нехай вас не лякають брудні черевики і сопливі носи.
Я знаю випадки, коли батьки одягалися ошатно, як на свято або на оглядини, і виходило недобре - діти лякалися, кричали, відбивалися.
Самий хороший спосіб підійти до маленьких дітей і до тварин - зробити вигляд, що ви прийшли взагалі не до них, а просто йшли повз. Ну ось просто я тут гуляла і знайшла таку симпатичну лавочку, і села посидіти на свіжому повітрі.
І можна ще чимось зайняти себе. Суть в тому, що ти просто сідаєш і що-небудь перебираєш в руках або розглядаєш. Квіточка або ще що-небудь. Це підходить для дітей від року до трьох років.
Немовлят звичайно доводиться брати на руки і це теж краще робити максимально «неконкретно». Не так, ніби ви прийшли вибирати щастя всього свого життя. А просто: ось лежить дитина, ви прийшли його потримати. Тому що наша тривога передається у всьому - в тому, як ми дихаємо, як ми тримаємося, в тому, як у нас затиснуті або не затиснуті плечі. Передається і в голосі. Коли ми боїмося, у нас перехоплює подих, горло затиснуте. Діти все це відчувають і починають кричати, відбиватися.
Потрібно бути також готовими до того, що стан немовлят часто може налякати. Те, що ми бачимо на фотографії, і те, що ми бачимо потім в реальності, може сильно відрізнятися. Стан дитини може вас здивувати. Наприклад, він може зовсім не реагувати на вас.
Але це звичайно важкі випадки. Адже буває, коли ти приходиш, а дитина посміхається, тягнеться, йде на ручки. Тут звичайно ніяких проблем немає.
Якщо в групі одночасно багато маленьких дітей
Якщо ви приходите в групу, а там 20 дітей бісяться, кричать, а ваш один коштує десь в кутку, відколупує шматочок штукатурки, тут діють ті ж самі рекомендації. Ви спокійно, не направлено розташовуєтеся де-небудь поряд і чекаєте, поки він сам до вас підійде. А потім просто дозволяєте йому по собі лазити, знайомитися з собою. Ваше завдання в цей момент - бути максимально пасивними. Ні до чого не закликати, нічого не ініціювати. Чи не говорити: «А підемо покрутити на карусельке, а підемо погуляємо». Ви чужинець, ви взагалі незрозуміла істота з іншої планети. Особливо це стосується чоловіків. Багато дітей навіть до трьох років ніколи не бачили чоловіків.
Буває, що батьки разнаряженной, приїхали з сумками подарунків, з їжею усякої цікавою для всіх дітей. Сидять вони в кабінеті директора, дитини їм приводять туди і говорять: «Це твої мама і тато». І дитина йде в істерику - крики, зойки. Звичайно, так не можна робити.
При першій зустрічі дитина обов'язково повинен бути в звичній обстановці, наприклад, «в групі», в спальні. Там, де він відчуває себе в безпеці. Найкраще на прогулянці, звичайно. Це ідеальний варіант.
Якщо перша зустріч проходить в звичному для дитини місці, йому не доведеться витрачати енергію на пристосування до середовища в той час, коли він повинен налагоджувати контакт з вами.
Поговоріть з вихователями, як краще. Я думаю, що якщо ви поясните свою позицію, вам запропонують якісь варіанти.
І ініціатором спілкування повинен бути дитина, а не ви. Тому що в іншому випадку ви можете отримати ситуацію, коли ви подумаєте, що дитина вас не прийняв, хоча це зовсім не про вас, а про обстановку, в якій відбулося знайомство.
Як правило, про ці умови персонал будинків дитини зовсім не знає, але на то ви і дорослі люди, щоб резервувати наперед. Це не складно, ви ж не робите нічого кримінального. Ви можете сказати: «Можна я приїду, коли група буде на прогулянці?» Або «А можна я прийду, коли група буде грати і тихесенько зайду і подивлюся?».
Будуйте свій запит таким чином, щоб було зрозуміло, що від персоналу не буде потрібно додаткових зусиль.
Як називати себе при першій зустрічі?
Коли діти вже великі, знають слова «мама», «тато» - у них можуть бути спогади про те, що вони жили вдома. З ними - простіше. Вони легше вступають в контакт. Але перші питання дітей викликають велику тривогу батьків.
Як відповідати на питання: «Хто я такий?», «Навіщо ми прийшли?»
Я завжди агітую за чисту правду. На питання «хто ти», відповідати - «Я - Маша», «Я - Катя».
На питання «А ти моя мама?» Можна відповісти «Ну якщо ти захочеш, я буду їй». Звичайно тільки в тому випадку, якщо ви плануєте забрати саме цю дитину. Можна також сказати, що ви прийшли з ним познайомитися, попросити його показати свою групу. Тобто знову ж таки потрібно віддати ініціативу дитині. Всі люди так влаштовані: коли ініціатива у них, їм здається, що і контроль у них. І від цього вони відчувають себе в безпеці.
«Мама, мама, забери мене звідси!»
Для мене найбільшу складність з дошкільними дітьми представляє ситуація, коли вся група на тебе накидається і всі кричать «Мама-мама, забери мене звідси!».
Для мене це найскладніша ситуація. Або «Мамочко, ти за мною прийшла?», «Ні, вона за мною прийшла». Ось це дуже важка ситуація.
У цей момент зазвичай захльостують почуття, підкочує кому до горла, стискається все, дійсно хочеться всіх їх відразу забрати.
Що ж з цим робити?
По-перше, потрібно глибоко вдихнути і видихнути. Заспокоюємо себе диханням. Можна кілька разів. По-друге, постаратися не відповідати на це ні в цей момент, ні пізніше. Ходимо, посміхаємося, гладимо по головах, знову ж таки, краще всього сісти на підлогу. Запропонувати щось вдіяти: пограти, помалювати, книжку їм почитати.
Але це питання - заберемо ми всіх - відставити убік. Ми прийшли за конкретною дитиною і спостерігаємо за ним.
Перша зустріч може багато сказати про дитину. У нас є можливість побачити, як він поводиться з новим, а новизна ще довго буде присутній у вашій з ним життя. Можна спостерігати: кидається він прожогом (поганий варіант, з контролем все погано). Або довго не підходить (це хороший варіант, говорить про те, що швидше за все психіка дитини на більш зрілому рівні). Подивитися, як він взаємодіє з дітьми в групі, як він діє при порушенні. Ви уважно спостерігаєте, і може бути, навіть варто це записати. Тому що так він буде себе вести і потім.
Що взяти з собою з дому дитини
Бажано брати додому якісь звичні для дитини речі, які спочатку зможуть бути для нього «перехідним об'єктом». Це може бути одяг, іграшки, фотографії, або якась інша особлива річ, до якої дитина прив'язаний. Наприклад, косиночка. Дивовижна річ - у багатьох будинках дитини прийнято спати в хустині. Тобто якщо ви цю хусточку, в якій дитина звикла засинати, чи не візьмете з дому дитини, то у вас будуть величезні проблеми із засинанням. Тому краще пізнати це у співробітників будинку дитини.
Також можна попросити подушку, наволочку, ложку алюмінієву, якщо у вас вдома її точно немає. Якийсь предмет, який може стати сполучною ланкою.
Яку іграшку можна взяти на першу зустріч
Якщо ви привезете дитині занадто цікаву іграшку, день може бути втрачений. Іграшку бажано вибрати таку, щоб вона могла бути перехідним об'єктом, щоб ви могли говорити від її імені.
Вдалий варіант - іграшки, які можна надіти на один палець. Чи не ті, що як рукавичка, на всі пальці, а саме на один палець. Наприклад, одягнути дві таких іграшки, і нехай вони спілкуються.
Такі іграшки можна купити в магазині Ікея або зробити самим. Це просто відрізаний від рукавички палець з намальованими очима, короною, вишивкою і т. Д. Ця іграшка зможе говорити від вашого імені і її можна буде потім залишити, щоб дитина грав з нею під час вашої відсутності.
Якщо немає пальчикових іграшок, то підійдуть кіндер-сюрпризи. Двухлетков напевно рано, а трьохлітками, особливо коли фігурка без деталей, можна.
Потрібно розуміти, що у маленьких дітей дуже маленький обсяг пам'яті. Тому не можна віддавати дитину до трьох років в дитячий сад. У цьому віці дитина не може утримати в пам'яті образ матері. У три роки обсяг пам'яті збільшується настільки, що він уже може утримати цей образ протягом дня.
У два роки дитина може прожити без матері кілька годин, обов'язково в знайомій обстановці.
А якщо мати привела його в незнайому обстановку і пішла, у дворічки може розвинутися панічна атака зі станом до передінфарктний. Подивіться фільм «Джон», де це добре показано.
Приносити чи їжу і що залишати, поки йде процедура усиновлення
У хороших закладах дитини готують до усиновлення, якщо вже знайшлися батьки. Наприклад, вихователям залишають фотографії та вони показують їх дітям. Особливо малюкам - це мама, це тато, тут ти будеш жити. У ситуації, коли вас немає, вихователі підтримують цей зв'язок.
Якщо є можливість, домовляйтеся про це. Суліте що-небудь, питайте, як можна це зробити. Але щоб зв'язок залишалася і зміцнювалася, поки вас немає.
Якщо дитині тривожно при зустрічі з вами
Якщо ви бачите, що дитина весь затиснутий, в очі не дивиться, намагається зробити вигляд, що його взагалі тут немає, ви можете сісти поруч навпочіпки, акуратно взяти за ручку. Тільки намагайтеся дивитися не очі в очі. Такий прямий погляд може сприйматися як агресія, а трохи поруч, в сторону. І при цьому можна погладжувати, чухати, якщо він дозволяє. не усував, якщо у нього немає тілесної травми. Погладити по спинці, грудях, животику, ручці.
І розмовляти спокійним, рівним голосом - будь-яку дурницю можна нести. Але якщо ви в змозі контролювати свою промову, можна говорити: я розумію, що тобі страшно, у тебе калатає серце (а якщо ви його погладили, ви це вже відчуваєте). І долоньки у тебе мокрі - розгортаємо долоньки - дійсно мокрі. І у мене теж долоньки мокрі, дивись. Коли я йшла до тебе, я дуже хвилювалася. Давай разом боятися.
Є така техніка - приєднання до дихання. Вона буде прекрасно працювати на вас і потім, коли ви будете його укладати спати, а він ніяк не засинає.
Спочатку приєднуємося до дихання. Тобто якщо він швидко і поверхнево дихає, і ви подихайте також. А потім почати уповільнювати цей ритм і голос теж - тихіше, тихіше, повільніше. Дихання приходить в такт мови і потихеньку дитина розслабиться.
Приєднання до дихання - це хороша, дієва техніка. Якщо вдома дитина ніяк не може заснути, потрібно попросити його лягти, покласти йому руку на грудку і погладжувати його, використовуючи цю техніку. Тоді він розслабиться і засне.
Хто може бути присутнім на першій зустрічі
Якщо є якийсь співробітник будинку дитини або психолог, який добре знає дитину і який може бути присутнім на зустрічі, це відмінно, це ідеальна ситуація.
Є таке поняття, як «перехідний об'єкт». Це те, до чого дитина прив'язаний під час відсутності батьків - м'яка іграшка, подушечка, шматочок ковдри з дому. Якщо дитина весь час в одному дитячому будинку і там хороші фахівці, у нього обов'язково виникає прихильність до кого-то. І краще, щоб саме ця людина передавав дитини батькам і благословляв його на цей перехід в прийомну сім'ю.
Тому що коли у тебе за спиною стоїть чоловік, який про тебе піклується, який тебе любить, набагато легше зробити цей крок до чогось нового, невідомого.
К. Дьоміна Зміни одне життя