1 Так цілує він мене поцілунками уст своїх Бо кохання твоє за вино. 2 На запах оливи твої запашні, твоє ймення - неначе олива розлита, тому діви кохають тебе. 3 Мані мене, ми побіжимо за тобою; - цар впровадив мене у палати свої, - будемо захоплюватися і радіти тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші приємніші, поправді кохають тебе!
4 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, як завіси Соломонові. 5 Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, - мого власного виноградника я не стерегла.
6 Скажи мені, ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? де відпочиваєш опівдні? до Пощо біля стад твоїх друзів я буду? 7 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари і паси козенят при шатрах пастуших. 8 лошиці в возах фараонових Я тебе прирівняв до, кохана моя. 9 Прекрасні скроня твоя за підвісками, шия твоя в намиста! 10 Ланцюжки золоті ми зробимо тобі разом із срібними кульками. 11 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі. 12 миррове пучок - Мій коханий для мене, Тебе від грудей моїх перебуває. 13 Як кисть кіпера, коханий мій у мене в виноградниках Енгедскіх. 14 Яка ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Твої очі немов голубині. 15 О, ти прекрасний, коханий мій, який ти приємний! а ложе нам - зелень; 16 Бруси наших домів - кедри, 17 стелі в нас - кипариси.
1 Я нарцис Саронской, лілія долин! 2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами. 3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
4 Він ввів мене в будинок бенкету, а прапор його надо мною - любов. 5 Підкріпіте мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання. 6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене. 7 Заклинаю вас, газелями чи польовими оленями, не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби.
8 Голос мого коханого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по горбах. 9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть у нас за стіною, зазирає у вікно, миготить крізь ґрати. 10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, вийди! 11 Бо оце пройшла; дощ минув, перестав; 12 квітки на землі; пора соловейка настала, і голос горлиці чути в країні нашої; 13 смоковниці розпустили свої нирки, і виноградні лози, розквітаючи пахощі видали. Встань, кохана моя, моя, вийди! 14 Голубко моя в ущелину скелі під дахом сховку покажи мені твоє, дай мені почути голос твій, бо голос твій милий, а личко твоє приємно. 15 Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, виноградники ж наші у цвіті.
16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями. 17 Поки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, Вернися, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах.
1 ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя, шукала його і не знайшла його. 2 Встану ж я, піду по місту, по вулицях і майданах того пошукаю, кого любить душа моя; Шукала його, та його не знайшла. 3 Стріли мене сторожі, що по місті «Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?» 4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки не привела його в будинок своєї матері і в кімнату моєї.
5 Заклинаю вас, газелями чи польовими оленями, не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби. 6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, обкурювали Міррен і ладаном, всілякими порошками мироварника?
7 Ось ложе його - Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих. 8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою; кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного. 9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев 10 столпци його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, стільці його пурпурове тканини; внутрішність його вистелена коханням дочок єрусалимських!. 11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що увінчала його мати його в день весілля його та в день радости серця його.
1 Яка ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Твої очі немов голубині під кучерями твоїми; Твої коси - як стадо кіз, що сходять з гори Гілеадської 2 Твої - як стадо овець пообстриганих, що з купальні, з яких у кожної пари ягнят, і безплідною немає між ними; 3 як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб'язні; як половинки гранатового яблука - скроня твоя за серпанком твоїм 4 Твоя шия - як стовп та Давидова зброї, тисяча щитів повішена в ній - усе щити лицарів 5 два соска твої - як близнят молодих у газелі, які пасуться між лілеями. 6 Поки день дихає [прохолодою], і втікають тіні, піду я на гору миррину і на пагорб фіміаму.
7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі! 8 Зо мною з Лівану, моя наречена зі мною йди з Ливану! з вершини Амани, з вершини Сеніру і Ермона, з леговища левів, з леопардових гір 9 Забрала ти серце мені, сестра моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй. 10 Яке любе кохання твоє, сестра моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі! 11 Стільниковий мед капає з вуст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одежі твоєї як ліванські ті пахощі! 12 Замкнений сад - сестра моя, наречена, укладений криницю, джерело запечатане 13 Лоно твоє - сад гранатових яблук з досконалим, кипри з нардами, 14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами, мирра й алое зо всіма пахощами, 15 садовий джерело - криниця живої води і потоки з Лівану. 16 Піднімись [вітер] з півночі, і прилинь з півдня, повій на сад мій, - і потечуть його пахощі! - Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його.
1 Прийшов я до саду свого, сестра моя, наречена; набрав мірри свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом моїх з медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте до схочу, кохані!
2 Я сплю, а серце моє не спить; [Ось], голос мого коханого, який стукає: «Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста тому що вся моя голова росою, кучері мої - нічною вологою ». 3 Зняла я одежу свою; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? 4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього. 5 Я встала, щоб відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і з пальців моїх мирра текла на засувки замка. 6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов. Душі не ставало в мені, як він говорив я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відізвався до мене. 7 Стріли мене сторожі, що по місті, побили мене, завдали мені рани зняли з мене покривало, сторожі міських мурів. 8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я хвора з кохання. 9 «Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших, що ти так заклинаєш нас? »10 Коханий мій білий й рум'яний, десяти тисяч інших: 11 голова його - чисте золото; кучері пальмове віття, чорні, як ворон; 12 очі його - як голуби при потоках вод, які купаються в молоці, що сидять в достатку; 13 щоки його - квітник ароматний, гряди запашних рослин; губи його - лілеї, з яких капає мирра текуча! 14 руки його - золоті кругляки, саджені топазами; живіт його - твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами! 15 гомілки його - мармурові стовпи, поставлені на золотії підстави Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри 16 Уста його - солодкість, і весь він - люб'язність. Оце мій коханий, й оце мій, дочки єрусалимські!
1 «Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його з тобою ». 2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї. 3 Я належу своєму коханому, а коханий мій - мені; він пасе між лілеями.
4 Ти прекрасна, кохана моя, як Тірца, люб'язна, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами. 5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене. 6 Твої коси - як стадо кіз, що сходять з Гілеаду зуби твої - як отара овець, що з купальні, з яких у кожної пари ягнят, і безплідною немає між ними; 7 мов частина гранатового яблука - скроня твоя за серпанком твоїм. 8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят наложниць, а дівчатам немає числа, 9 та єдина - вона, голубка моя, моя чиста! єдина вона у матері своєї вона одиначка, обрана у матері своєї. Як бачили дочки Сіону, і - звали її, цариці й наложниці то - хвалили її. 10 Хто ця, що вона виглядає, як зоря, прекрасна, як місяць, як сонце, грізна, як війська з прапорами? 11 Я зійшла в горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні? 12 Не знаю, як душа моя вабила мене до колісниць знатних народу мого.
1 «Озирнись, озирнися, Суламітко! Вернися, вернися, - і ми подивимося на тебе ». Що вам дивитися на Суламітку, як на танець військовий? 2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Округлення стегон твоїх, як намисто, руками мистецькими; 3 живіт твій - кругла чаша, [в якій] не забракне вина запашного Твій живіт - сніп пшениці, оточений тими лілеями 4 два соска твої - як два козеняти, двійні сарни; 5 шия твоя - як стовп зі слонової кістки; очі твої - озерця хешбонські, що біля воріт Батраббіма; ніс твій - вежа Ліванська, бік Дамаску 6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений полонений цар [твоїми] кучерями. 7 Як ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах! 8 Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона. 9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схопився б за віття її, і перса твої, немов замість кистей винограду, і запах від ніздрів твоїх, як яблука 10 уста твої - як відмінне вино. Воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих. 11 Я належу своєму коханому, а до мене [звернуто] бажання його. 12 Прийди, коханий мій, вийдемо в поле, переночуємо в селах! 13 вранці підемо в виноградники, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки чи гранатові яблука; там я зроблю ласки мої тобі. 14 Видадуть пах мандрагори, при наших же входах всілякі коштовні плоди, нові та старі: [це] я їх заховала для тебе, коханий ти мій!
1 О, якби ти був мені брат, перса ссав в нені моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би. 2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї. Ти навчав би мене, а я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх. 3 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене. 4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, - не будіть і не збудили кохання, аж доки йому до вподоби.
5 Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя. 6 Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її - стріли вогненні; воно полум'я сильний. 7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють її. Якби хто давав увесь свого дому за любов, то він був би відкинутий з погордою.
8 Є у нас сестра, яка ще мала, й перс у неї нема ще Що зробимо з сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? 9 Якщо вона мур, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками. 10 Я - стіна, мої ж перса як башти, тому я буду в очах його, яка спокій провадить.
11 Виноградник був Соломон у Баал-Гамоні виноградника він віддавав сторожам, щоб щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла. 12 А мій виноградник, що маю при собі. Тисяча нехай тобі, Соломон, а двісті - сторожам його плоду. 13 сидиш у садках! друзі твої прислухаються до твого голосу, дай і мені послухати його.
14 Біжи, мій коханий стань подібний до сарни чи до молодого оленя у бальзамових горах!