Адже сенс - лише невеликий діапазон всього інформаційного спектру, переданого промовою. Скорочена до голої семантики, жива людська мова ризикує перетворитися в змістовний, але мертвий монолог говорить машини.
Хоча, звичайно ж (як мені на це тут же заперечили в мережевому суперечці), на десять чоловік, яким варто було б потоваришувати зі змістом, чи доведеться і один, кому загрожує стати промовистим машиною.
Все так. Згоден.
І тим не менше, «подружитися зі змістом» зовсім не одне і те ж, що - «скоротити свою промову до сенсу».
Наприклад, в знаменитому, на спір написаному оповіданні Хемінгуея з шести слів мова скорочена аж ніяк не до сенсу, а до підтексту, за яким розкривається трагедія, ціла історія сьогодення пережитого людського горя. Суперечка, власне, був про наступне. Хемінгуей сказав, що може написати розповідь з шести слів, який зворушить будь-якого. І звичайно виграв суперечку: «For sale: baby shoes, never worn».
«Продаються дитячі черевички. Неношені ».
Мова - штука багатопланова, причому плани в ній поєднуються нелінійно, а взагалі бозна як. За прямим змістом - цілий букет смислів асоціативних, емоційних, метафоричних і ще таких, яким я просто не знаю назви. Прямий же сенс в мові - лише необхідний мінімум, з втратою якого вона втрачає свою комунікативну функцію. Але ще Шекспір говорив: "... Звівши до необхідності все життя, І людина зрівняється з твариною".
Напевно, найбільш наочний (хоча, аж ніяк не єдиний) приклад неможливості збіднення мови до голого сенсу - вірші. Перше, що спадає на думку:
Я знаю, ніякої моєї провини
У тому, що інші не прийшли з війни,
У тому, що вони - хто старше, хто молодший -
Залишилися там, і не про те ж мова,
Що я їх міг, але не зумів зберегти, -
Мова не про те, але все ж, все ж, все ж ...
Цю поетичну мову Олександра Твардовського теж можна звести до сенсу, якого виявиться зовсім небагато: людина уцілів на війні, і безпричинно відчуває провину перед загиблими на ній.
З точки зору сенсу таке скорочення цілком раціонально: ніякої хворий рефлексії, повторів, плутаних і обірваних фраз. Але при цьому мова вмирає, зникають тонкі відтінки, вплітається цей локальний, обмежений сенс в мозаїку інших смислів, що становлять загальну картину людської культури і ширше - людського буття в цілому, загальної трагедії всього світу.
А найголовніше, при скороченні мови до сенсу ми можемо зіткнутися з дуже несподіваним прецедентом подібного роду. В історії світової культури є текст, який був скорочений до сенсу з такою нелюдською силою, що ось уже дві тисячі років свято оберігається від будь-якого зайвого слова. Звичайно, це Євангеліє. У ньому немає ліричних відступів, немає описів природи, внутрішніх монологів.
Ось вже де воістину повинно було статися щось на зразок поліцейського протоколу допиту свідків.
Але що ще більш дивно, цей гранично спрощений текст володіє незвичайним властивістю. Читаючи його уважно, кожна людина може знайти там себе. Причому, перечитуючи Євангеліє в різні періоди життя, один і той же чоловік знаходить себе спочатку, скажімо, в «... знавшем і не що робив, який биття буде багато».
Потім, можливо, в Петра, який «... згадав слово, сказане Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав ».
Або ж, нарешті, в тій, яка чекала смерті, а замість цього почула: «... жінка! де твої обвинувачі? ніхто тебе не засудив? ... і Я не засуджую тебе; йди і надалі не гріши ».
У такий короткий, по суті - стиснений до прямого свідоцтва текст, вмістилися всі стани людської душі, аж до найдрібніших нюансів!
І ось коли б нам вдалося скоротити свою промову до ТАКОГО сенсу, тоді, мабуть, можна було б і не боятися за перетворення живої мови в машинний код.
Мабуть, все ж справа не в процедурі скорочення, а в самих значеннях. Якщо в мові є сенс, хоча б приблизно рівний євангельським, то таке скорочення лише висвітлити його, очистить від непотрібної лушпиння і дасть цьому смислу максимальну силу.
Ну а у всіх інших випадках, напевно, все ж краще залишити мова як вона є - з нерівностями, шорсткостями, з невчасно взятим диханням, з не зовсім точно знайденим словом.
І щоб ті, хто з різних причин поки що не вміє зрозуміло для навколишніх висловлювати свою думку, все ж вчився робити це не просто - зводячи мова до одного лише змістом.
Можливо, це буде для всіх нас хоча б тимчасовою зупинкою на шляху до бездоганного з точки зору сенсу спілкуванню в стилі: "О'кей, Google! Як пройти в Третьяковську галерею? "