Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань в своє навчання і роботи, будуть вам дуже вдячні.
туберкульоз мікобактерія клінічний
Туберкульоз - одне з найбільш древніх і поширених захворювань. Зміни туберкульозного характеру були виявлені при розкопках в кісткових рештках людей кам'яного віку і мумій Єгипту. Лікарі давніх віків виділяли певний симптомокомплекс цього захворювання. Він характеризувався наявністю сильного кашлю з виділенням Він характеризувався наявністю сильного кашлю з виділенням мокроти, частим кровохарканням і лихоманкою. Швидке прогресування процесу призводило до виснаження хворого, звідси і з'явилася назва "сухоти" від слова "чахнути" і "фтіза", що означає в перекладі з грецького (phthisis) "виснаження", "руйнація". В ті часи виникло уявлення про заразливості туберкульозу та про спадкової схильності до нього. Для попередження поширення хвороби в Персії проводилася ізоляція хворих на туберкульоз нарівні з хворими на проказу, в Індії заборонялися шлюби з хворими на туберкульоз або з походять з сімей, в яких були такі хворі.
Перший опис хвороби, яку ми називаємо на туберкульоз, можна знайти в працях Гіппократа (460-377 рр. До нашої ери). Він вказував, що хворіють на цю недугу частіше люди молодого віку, а привертає моментом є несприятливі метеорологічні чинники.
У працях Абу-Алі Ібн-Сіни (Авіценна) (980-1037) є опис клінічних ознак туберкульозу, підкреслюється клінічних ознак туберкульозу, підкреслюється значення стану організму для перебігу хвороби і вказується на можливість лікування. Вивчення матеріалів патологоанатомічних секцій і накопичення клінічних спостережень значно поглибили знання про туберкульоз. Вивчення морфологічних змін в різних органах при цій хворобі дозволило Лейденському анатому Сільвіус де ля Бое (1614-1672) висловити припущення про зв'язок горбків, які виявляються в різних органах, з туберкульозом, але Сильвий ототожнював горбки в легенях зміненими лімфатичними вузлами і не вважав їх морфологічним субстратом хвороби. Подібних поглядів дотримувався і Річард Мортон, який написав в 1689 р першу монографію про туберкульоз під назвою "Фтізіологія, або трактат про сухоти". Бейль (1774-1816) описав в 1810 р характер горбків при міліарний формі туберкульозу і визнавав їх основою хвороби. Більш докладний опис патологоанатомічних і клінічних змін при туберкульозі було зроблено французьким ученим Лаеннеком (1781-1826); їм же вперше введений термін "туберкульоз". У своїй класичній праці "Про аускультації і діагностиці хвороб легенів і серця» (1819) він зазначає, що наявність горбків в легкому є причиною легеневої сухот і складає її анатомічну основу. Лаеннек вважав, що існують дві анатомічні форми туберкульозу: ізольовані горбки і інфільтрати. Великий внесок у фтизіатричну науку внесли вітчизняні вчені. Г. І. Сокольський у праці "Вчення про грудних хворобах" (1838) дав опис диссеминированной, инфильтративной і кавернозної форм туберкульозу. У лікуванні хворих він надавав великого значення режиму харчування і сприятливим кліматичним умовам.
2. Збудник туберкульозу
Збудник туберкульозу належить до великої групи мікобактерій. Існують різні назви збудника туберкульозу: бацили Коха, палички Коха, мікобактерії туберкульозу. Є мікобактерії туберкульозу людського типу (typus humanus), бичачого (typus bovinus), пташиного (typus avium). Людина сприйнятливий переважно до перших двох типів мікобактерій туберкульозу. Відмітною властивістю мікобактерій туберкульозу є їх кислотоустойчивость: вони стійко зберігають забарвлення при впливі кислот, лугів, спирту. Збудник туберкульозу має форму палички довжиною від 1,5 до 6 мкм і товщиною 02-05 мкм. Мікобактерії туберкульозу зігнуті по довжині, іноді дугоподібні, потовщені на одному або обох кінцях. У патологічному матеріалі вони розташовані іноді паралельно один одному, іноді під кутом або купками і скупченнями різної форми. Розмноження мікобактерій туберкульозу відбувається поперечним розподілом, розгалуженням, брунькуванням. З'являються зерна утворюють ядро нової клітини. В їх будові розрізняють три поверхневих шари: перший, добре окреслений, що сприяє збереженню форми бактеріальної клітини; другий вузький і третій слизовий. У хімічний склад мікобактерій входять жири, білки, вуглеводи, мінеральні солі, ліпіди.
Вірулентність є ступенем патогенності. Вірулентність обумовлюється як фізико-хімічними властивостями мікобактерій, так і станом макроорганізму в момент впливу на нього мікобактерій. Для мікобактерій туберкульозу характерна велика стійкість їх до дії різних фізичних і хімічних агентів. У рідкої мокроті мікобактерії туберкульозу залишаються життєздатними і вірулентними протягом 5-6 місяців. Навіть у висохлому стані на різних предметах, білизна, книгах і т.д. мікобактерії протягом кількох місяців можуть зберегти свої властивості і, потрапляючи потім у сприятливі умови існування, здатні проявити патогенну активність. Мікобактерії туберкульозу реагують на зміни умов існування і відповідно "перебудовуються", змінюються в своїх якостях і властивостях. Мінливість мікобактерій може виявлятися в таких формах:
а) морфологічна мінливість (колбоподібні, діфтероідние, гіллясті);
б) тинкторіальними мінливість - зміни по відношенню до фарбувальних речовин;
в) культурна мінливість - зміна морфології і кольору культур при зростанні на штучних поживних середовищах;
г) біологічна мінливість - зміна ступеня вірулентності в сторону підвищення або, навпаки, зниження її, аж до повної втрати вірулентності. Різні форми мінливості, трансформації, переслідують певну мету - виживання мікобактерій при несприятливих умовах, збереження живучості або, як кажуть, "персистирование". Особливо багато уваги приділяли дослідники таким проявам мінливості мікобактерій туберкульозу як зернисті форми їх, що фільтруються форми, а в останні роки - лікарсько стійкі і L-форми.
3.Путі проникнення мікобактерій туберкульозу в організм людини
Найчастіше вхідними воротами туберкульозу є дихальні шляхи. При цьому мікобактерії туберкульозу надходять в дихальні шляхи з частинками висохлої мокроти, але можлива і повітряно крапельна інфекція, при якій БК потрапляють в дихальні шляхи здорової людини з крапельками слизу і мокротиння, що викидаються хворими при розмові, кашлі, чханні. Відоме значення в поширенні інфекції можуть мати тварини, хворі на туберкульоз. При цьому зараження людини відбувається аліментарним шляхом, при прийомі в їжу найчастіше молочних продуктів, що містять мікобактерії туберкульозу. Інші шляхи проникнення інфекції (через шкіру, кон'юнктиву очей, мигдалини) спостерігаються значно рідше, ніж аерогенним зараження. Р. Кох стверджував, що можливо спадкове нахил до туберкульозу, яке полягає, по видимому, в просочуванні туберкульозними токсинами тканин плоду, внаслідок чого організм дитини, народженої від хворої на туберкульоз матері, після народження буде являти собою грунт, сприятливу для розвитку хвороби.
4.Іммунітет і алергія при туберкульозі
5. Клінічні ознаки туберкульозу
З усіх органів і систем найбільш часто вражаються туберкульозом легені, а ураження інших органів розвивається нерідко як ускладнення легеневого процесу. Раннє виявлення туберкульозу є однією з важливих задач лікаря. В першу чергу необхідно зупинитися на проявах туберкульозу у дітей, так як первинне зараження в більшості випадків відбувається в дитячому віці. Ознаки туберкульозу у дітей різноманітні. У дитини помітно змінюється ставлення до навколишнього, він стає дратівливим, швидко втомлюється, втрачає апетит. Вечорами у нього періодично підвищується температура, у школярів з'являється швидка стомлюваність. Хворобливий стан може тривати у дитини кілька тижнів. У дітей часто вражаються туберкульоз зовнішні лімфатичні вузли (шийні, підщелепні, пахвові, пахові), а також лімфатичні вузли грудної та черевної порожнин. При розвитку туберкульозного процесу в легкому одним з ознак хвороби може бути підвищення температури. Висока температура може триматися 2-3 тижні, а потім знизитися до 37,2-37,4 °. На відміну від запалення легенів при туберкульозі зниження температури не веде до одужання, а у хворого продовжують визначатися все або частину раніше зазначених симптомів. Дитина починає відставати в розвитку, стає блідим, погано їсть, часто скаржиться на головний біль. У дорослих туберкульозні зміни іноді виявляються випадково, при профілактичному рентгенологічному огляді.
Але частіше вже і на початку захворювання є ряд характерних симптомів: хворий відзначає підвищену стомлюваність, особливо в другій половині дня, зниження апетиту, поява незвичайної для нього пітливості вдень або вночі, схуднення. У цей період деякі хворі схильні пояснювати симптоми хвороби перевтомою, пов'язаним з роботою, і не звертаються до лікаря. Трохи пізніше можуть періодично виникати болі в області лопаток, покашлювання. Кашель спочатку може бути сухою або з мізерним виділенням світлої пінистої мокроти. Багато палять хворі не надають значення появи або посилення кашлю, пояснюючи його вживанням тютюну. У частини хворих захворювання починається з наростаючою захриплості голосу і хворобливості при ковтанні. Ці хворі звертаються в першу чергу до Ларингологія, який в ряді випадків встановлює у них туберкульоз гортані. Кожен із симптомів легеневого туберкульозу має свої причини. Так біль в грудях виникає головним чином внаслідок залучення в запальний процес парієтальної плеври. При легеневому туберкульозі спостерігаються також шкірні гіперестезії, що виникають при подразненні головним чином міжреберних нервів. Кашель при туберкульозі легенів нерідко з'являється з самого початку хвороби і триває потім без перерви. Посилення кашлю у хворих на туберкульоз спостерігається після глибоких вдихів, після гучного і тривалої розмови. Тривалі, стійкі, хоча і невеликі підвищення температури є одним з ранніх ознак туберкульозу. Характерною ознакою легеневого туберкульозу є схуднення. Схуднення починається у багатьох хворих дуже рано і може бути виражена в різному ступені: від дуже рано і може бути виражена в різному ступені: від мало помітного до різкого виснаження. Глибокі порушення обмінних процесів в організмі, розлади травлення, розпад білків до кінцевих продуктів їх розкладу і загибель тканини є причиною схуднення і ослаблення організму при легеневому туберкульозі.
6. Лабораторна діагностика
Лабораторна діагностика туберкульозу включає, бактеріологічний і батеріоскопіческій методи дослідження, проведення біологічної і алергічної реакції. Запропоновано також серологічні реакції, але практичного застосування не знайшли.
Матеріалом для мікроскопічного, бактеріологічного досліджень і біопроб, в залежності від локалізації процесу, служать, гній, Спиномозкових рідина, сеча, випорожнення, які збирають в стерильний посуд (мокроту в баночки, спинномозкову рідину та інші матеріали в пробірки).
Метод гомогенізації. Добову порцію мокроти виливають у флакон або банку, додають рівний об'єм 1% водного розчину їдкого натрію, щільно закривають гумовою пробкою і енергійно струшують до повної гомогенізації (10-15 хв.). Мокротиння, що втратила в'язкість, центрифугують, рідина зливають, осад нейтралізують додаванням 2-3 крапель 10% розчину соляної або 30% розчину оцтової кислоти. З осаду готують мазки і фарбують за Цілем-Нільсеном.
Метод флотації. Добову або дводобовий порцію мокроти гомогенизируют звичайним способом. Для того щоб не залишилося слизових грудочок, банку з гомогенізований мокротою поміщають на 30 хвилин у водяну баню при 55 градусах. Потім додають 1-2 мл. ксилолу (можна замість ксилолу додати бензол, бензин і т.п.) і струшують протягом 10 хвилин, а потім відстоюють 20 хвилин при кімнатній температурі. Крапельки ксилолу з адсорбованими мікробами спливають, утворюючи зливно-образний шар, його знімають піпеткою і наносять на предметне скло, поміщене на скляну пластинку, нагріту над водяною банею до 60 градусів. Висохлий мазок покривають новою порцією слівкообразного шару, і так до тих пір, поки буде перенесений на скло весь флотационний шар. Препарат фіксують і забарвлюють за Цілем-Нільсеном.
Бактеріологічний метод є більш ефективним і застосовується в тих випадках, коли бактеріоскопічне дослідження не дало позитивних результатів.
До досліджуваного матеріалу додають подвійний обсяг 6% розчину сірчаної кислоти, струшують протягом 10 хвилин. Потім центрифугують стерильною пробірці, рідину зливають, осад нейтралізують додаванням 1-2 крапель 3% розчину їдкого натрію або відмивають кілька разів фізіологічним розчином і сіють. Фекалії обробляють 4% розчином їдкого натрію, суміш поміщають в термостат на 3 години, центрифугують і осад нейтралізують 8% розчином соляної кислоти, після чого сіють в спеціальні середовища:
Гліцериновий картопля по Павловському.
Синтетичному середовищі Сотона.
Також матеріали, як спинномозкова рідина, ексудат, гній, кров попередньої обробці не піддається, їх наносять піпеткою на живильне середовище, потім платинової петлею ретельно втирають, розподіляючи по всій поверхні середовища. Ватні пробки заливають парафіном, посіви поміщають в термостат при 37 градусах і витримують протягом 6-8 тижнів. Зростання з'являється на 10-30-й день у вигляді окремих колоній, значно піднімаються над поверхнею середовища, зморшкуватих, сухуватим, з нерівними краями.
7.Ускоренние методи бактеріологічної діагностики туберкульозу
Глибинний зростання в гемолизированной крові. У пробірки з цитратной кров'ю сіють ті ж виділення, оброблені сірчаною кислотою і промиті фізіологічним розчином. Через 6-8 днів перебування в термостаті середу центрифугируют і з осаду роблять мазки.
Алергічний метод застосовують головним чином для визначення інфікування мікобактеріями туберкульозу Позитивна алергічна реакція на введення туберкуліну підтверджує зараження туберкульозом, але не характер процесу. Цю реакцію застосовують в діагностиці туберкульозу у дітей, крім того, перед вакцинацією поряд з клінічними дослідженнями ставлять обов'язково і алергічні реакції: шкірну пробу Пірке і внутрикожную Манту.
Серологічний метод. Реакцію зв'язування комплементу Барді-Жангу для діагностики застосовують рідко.
В даний час в якості швидкої діагностики туберкульозу застосовують люмінесцентну мікроскопію. Цей метод збільшує кількість позитивних результатів. Препарат забарвлюють ауроміном в розведенні 1: 1000, після чого обесцвечивают соляно кислим спиртом і дофарбовують кислим фуксином, який ` 'гасить' 'світіння елементів тканин, слизу в препараті. Мікобактерії туберкульозу світяться золотисто зеленим світлом на темному тлі.
Розміщено на Allbest.ru