(Під впливом Сергія Нікуліна)
Поглянути на світ крізь лінзи чистих слёз-
жорстокий дар, а може наказанье?
І жорсткої правдою, без іносказань
зірвати кольчужку непотрібних мрій.
Чужий біль всієї шкірою відчути,
випробувати отруту співчуття,
від гіркоти дійшовши до здригання,
НЕ розплескати, але дбайливо випити.
Чужий біль не можна зрозуміти сповна,
але, зустрівшись, відчути спиною
озноб і ясность- мовчки стороною
пройти ніяк, твоя тепер вона.
Що залишається? Вибір невеликий,
упокоривши емоцій бурхливі потоки,
на полотно, на нотний лист, иль в ці рядки
вихлюпувати душі безмовний крик.
Ілля, то, що ти вмієш відчувати чужий біль, ще раз доведено і зроблено це майстерно:
... крізь лінзи чистих сліз ...
... отруту ... ... не розплескати, але дбайливо випити ...
А кінцівка чого вартий ...
Але те місце, на яке вказує Олександр, дійсно чіпляє. Чужа біль ... ... пройти не дасть, зачепиться вона - якось не в'яжеться це з темою співчуття. ТИ бачиш чужу біль, ніхто тебе не просить про участь, але, доторкнувшись, ТИ відчуваєш спиною озноб і ясність того, що це ТОБІ небайдуже. По тексту - ВОНА пройти НЕ ДАСТЬ ... вона зачепила, це скидається на жебрацтво. Я пропоную, не змінюючи суті і побудови, так доопрацювати цей катрен, щоб однозначно було видно, що це ТИ вирішуєш не проходити стороною. Я рідко дозволяю собі так розбирати твої вірші, подивися, наскільки я прав. Пропоную варіант:
Чужий біль не можна зрозуміти сповна,
але, доторкнувшись, відчути спиною
озноб і ясність - мовчки стороною
не оминути, тепер в тебе вона.
І ще, на початку: "... всією шкірою відчути ...", а в цьому катрені: "... відчути спиною ..." - подивися.
Може, ще повернуся, але вже, щоб "відштовхнутися".
Віктор.
Почув і виправив. дякую,