Порядок і можливість надання відпустки без збереження заробітної плати передбачено ст. 128 Трудового кодексу Російської Федерації. Тривалість відпустки без збереження заробітної плати визначається за згодою сторін. Підставою для надання такої відпустки являтиме письмова заява працівника. Відпустка надається за сімейними обставинами, або з інших поважних причин.
Роботодавець має право не задовольняти прохання працівника.
Тривалість відпустки не регламентується законодавством, не встановлюється при цьому ніяких обмежень.
Згідно з нормами ст. 128 ТК РФ, роботодавець зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати:
- учасникам Великої Вітчизняної війни - до 35 календарних днів на рік;
- працюючим пенсіонерам по старості (за віком) - до 14 календарних днів на рік;
- батькам та дружинам (чоловікам) військовослужбовців, загиблих або померлих внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, - до 14 календарних днів на рік;
- працюючим інвалідам - до 60 календарних днів на рік;
- працівникам у випадках народження дитини, реєстрації шлюбу, смерті близьких родичів - до п'яти календарних днів;
- в інших випадках, передбачених НК РФ, іншими федеральними законами або колективним договором.
Крім того, роботодавець зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати:
- працівникам, допущеним до вступних випробувань в мають державну акредитацію освітніх установ середньої професійної освіти, - 10 календарних днів;
- працівникам, які навчаються в мають державну акредитацію освітніх установах середньої професійної освіти за очною формою навчання, які поєднують навчання з роботою, для проходження проміжної атестації - 10 календарних днів у навчальному році, для підготовки і захисту випускної кваліфікаційної роботи та здачі підсумкових державних іспитів - два місяці, для здачі підсумкових іспитів - один місяць.
Відпустка без збереження заробітної плати оформлюється наказом (розпорядженням) керівника організації.
При розрахунку суми оплати за відпустку велике значення має визначення розрахункового періоду, а саме: повністю або не повністю відпрацьовані розрахункові періоди.
Розрахунковий період відпрацьований повністю.
Розрахуємо суму оплати за час перебування у відпустці:
1. Визначаємо середній денний заробіток працівника:
1800 000 руб. / 12 міс. / 29,4 дн. = 510,20 руб.
2. Визначаємо суму відпускних:
510,20 руб. * 28 = 14 285,60 руб.
**
Розрахунковий період відпрацьований в повному обсязі.
Нагадаємо норми Постанови № 922, згідно з яким якщо один або кілька місяців розрахункового періоду відпрацьовані в повному обсязі або з нього виключалося час, середній денний заробіток обчислюється шляхом ділення суми фактично нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на суму середньомісячного числа календарних днів (29,4), помноженого на кількість повних календарних місяців і кількості календарних днів у неповних календарних місяцях.
Кількість календарних днів у неповному календарному місяці розраховується шляхом ділення середньомісячного числа календарних днів (29,4) на кількість календарних днів цього місяця і множення на кількість календарних днів, що припадають на час, відпрацьований у цьому місяці.
Згідно п.11 Положення № 922 середній денний заробіток для оплати відпусток, що надаються в робочих днях, а також для виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюється шляхом ділення суми фактично нарахованої заробітної плати на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня.
Які методи розподілу загальногосподарських витрат між видами діяльності можуть застосовуватися при складанні плану фінансово-господарської діяльності?