Обробкою химерною прикрашений мій буфет старовинний
Під дуб коричневий і розмальований емаллю.
У пилу стоїш в кутку з відчиненими дверцятами довгою,
На поличці пляшка старого, як ти, вина з медаллю.
Ти багато чого всередині себе тримаєш і від цього величезний,
На полицях древніх помістилися стопками шматочки тканини,
Порцелянові чашки і хусточки все в узорах скромних,
І теплу білизну відтінків минулого спогадів,
Паперові квіти з листочками з тканини, записні,
Майстерно завиті локони з зажимами простими,
Від них виходять запахи з днів, давно минулих.
Ти всіх бажаєш присвятити в історію свою недбало,
Повідавши старі перекази поколінь, в темряву пішли,
І відчинив зі скрипом петель, поведеш розповідь неспішно.
LE BUFFET. Arthur Rimbaud
C'est un large buffet sculpte; le chene sombre,
Tres vieux, a pris cet air si bon des vieilles gens;
Le buffet est ouvert, et verse dans son ombre
Comme un flot de vin vieux, des parfums engageants;
Tout plein, c'est un fouillis de vieilles vieilleries,
De linges odorants et jaunes, de chiffons
De femmes ou d'enfants, de dentelles fletries,
De fichus de grand'mere ou sont peints des griffons;
C'est la qu'on trouverait les medaillons, les meches
De cheveux blancs ou blonds, les portraits, les fleurs seches
Dont le parfum se mele a des parfums de fruits.
O buffet du vieux temps, tu sais bien des histoires
Et tu voudrais conter les contes, et tu bruis
Quand s'ouvrent lentement tes grandes portes noires.