«Якщо ви питаєте, то вам цього ніколи не зрозуміти» - сказав Луї Армстронг. «Раз ви самі не знаєте, то краще не плуталися під ногами» - сказав Фетс Уоллер. «Джазмени робить великим його власний життєвий досвід. Людина повинна жити, щоб грати справжній джаз ... »- Мілт Хінтон. «В основі цієї музики лежить щось таке, що можна відчути, але не можна пояснити», - писав Дж. Коллиер. «Це ритм і почуття. Цьому не можна навчити ... »- Коулмен Хокінс.« Джаз навіть не завжди можна назвати музикою - це своєрідний вид спілкування, це взаємний обмін людськими емоціями, це зустрічні потоки флюїдів із залу і зі сцени »- Дейв Брубек.
Джаз - вид музичного мистецтва. Виник на півдні США (Новому Орлеані) в кінці XIX - початку XX ст. в результаті взаємодії африканської та європейської музичних культур. Назва джаз походить від англійського слова jazz, означає підбадьорливий вигук у негрів.
гостра і гнучка ритміка, заснована на принципі синкопированность; широке вживання ударних інструментів; сильно розвинене імпровізаційний початок; виразна манера виконання, що відрізняє великий експресією, звуковий напруженістю.
Класичний джаз (традиційний), на відміну від сучасного сформувався на основі безлічі жанрових витоків, головні з яких пов'язані з негритянським музицированием: це спірічуел, регтайм і блюз.
З кінця 18 ст. в Америці починає розвиватися специфічний жанр сатиричних вистав, які стали називатися «шоу менестрелів». Білі артисти зображували життя і звичаї чорношкірого населення Америки. З другої половини 19 ст. почали з'являтися групи менестрелів, що складалися вже з справжніх афроамериканців. З таких труп професійних акторів згодом вийшли багато відомих блюзові та джазові музиканти.
Блюз - меланхолійна сольна пісня. Назва жанру означає від англ. вираження: to fell blue - «бути сумним», або blue devils - «меланхолія», «нудьга». Але у слова blue є ще одне значення - «блакитний». Звідси і його сприйняття як «меланхолійного», «скорботного», «похмурого». Тексти блюзів песимістичні, в них акцентується тема страждання, нещасливе кохання, злиднів, безнадії існування. Співалися блюзи під акомпанемент гітари, розбитого фортепіано, іноді губної гармошки або пральної дошки (по ній ритмічно водили пальцями в наперстки). Термін «блюз» почали вживати в 1912 році.
Класик американської музики, роль якого порівнянна з роллю основоположників національних композиторських шкіл. Спробував подолати «розважальність» джазу і вивести його на рівень світової академічної музики, з'єднавши джазовий мову з європейськими жанрами. Розширив сферу впливу джазу, схрестивши його з західноєвропейськими класичними жанрами опери та концерту.
1920-ті роки «Золотий вік джазу» пов'язаний з появою «світ-оркестрів» (від sweet - солодкий). Колективи, які відіграють танцювальну музику в холах розкішних і ресторанов.Пронікновеніе в джазову середу білих музикантів, оркестрів яких, на відміну від негритянських, називати не джазом, а диксилендом ( «країна Діксі» - збірна назва південних штатів США).
1930-і роки - одна з найяскравіших кульмінацій в еволюції джазу - епоха біг-бендів ( «великих оркестрів»), що складаються з трьох духових квартетів (труби, тромбони, саксофони) і ритм-секції (гітара, фортепіано, контрабас і ударні). Найважливіше стилістичне придбання джазу - свінг (swing - хитання), тобто вільна манера гри, своєрідне рубато (відхилення від точної пульсації) на основі пунктирного ритму. У числі знаменитих біг-бендів - оркестри Флетчера Хендерсона, Чіка Вебба, Дюка Еллінгтона, Каунта Бейсі.
Приголомшливим видовищем були «битви оркестрів». Солісти оркестрів своїми імпровізаціями доводили глядача до нестями. Це було захоплююче! З тих пір біг-бенди в джазі - це традиція.
«Якщо слово« геній »і означає щось в джазі, то воно означає - Армстронг» (Дж. Коллиер) Друзі і колллегі називали його «Dipper, Dippermouth», яке перетворилося в Сечмо (Satchmo), - ці прізвиська мають на увазі форму і силу його губ. Назавжди в пам'яті залишиться його хрипкий, що бере за душу голос і чистий, пронизливий звук його золотий труби.
«Джаз і я народилися разом і росли пліч-о-пліч в бідності і безвісності. Я знав джаз ще до того, як він став м'яким і податливим після занадто великого і дуже раннього успіху. Я бачив як він ходив босоніж по запльованим тротуарах, перш ніж почав носити черевики ... Я бачив, як почав свою подорож в блискучій компанії і багато років провів в поганому товаристві. Лише деякі з нас, старих друзів, пам'ятають доброго хлопця, якого ми знавали в Хонка-Тонкс Нью-Орлеана, на пароплавах Міссісіпі і в танцювальних залах чиказького Саут-Сайда ». (Армстронг Л. Моє життя в музиці).
«А ось і я - великий, чудовий, грандіозний Дюк Еллінгтон!» - так сповіщав про своє прибуття в вітальню маленький Едвард Кеннеді Еллінгтон, якому судилося стати великим Дюком (Герцогом) Еллінгтоном «чорним королем свінгу».
Саме йому першому випала роль довести своїм мистецтвом - композитора, аранжувальника, керівника оркестру, піаніста, - що джаз - це не тільки розважальна музика, а щось набагато більше. Безперервно експериментуючи, він створює те стиль джунглів, то стиль настрої, то звертається до «академічним» європейським музичні формам - сюитам і Рапсодія, балету і опері, і все це - не відмовляючись про рідний для нього джазової стилістики. Його знамениті шлягери: «Мекки-ніж», «Хелло, Доллі», «Караван».
Американська джазова співачка, відома також як «Леді Елла» і «Перша леді пісні» .Обладательніца голосу діапазоном у три октави, Фіцджеральд вважається однією з найбільших вокалісток в історії джазу. Принаймні, ніхто не міг перевершити її в майстерному володінні технікою голосової імпровізації - спів скетом.
Альт-саксофон Чарлі Паркера став найвиразнішим голосом сучасного джазу, в кожній своїй ноті завжди йде з глибини його змученої душі. «Я вже просто не міг переносити стереотипні гармонії, які безперервно вживав кожен, і я постійно думав, що людям треба дати щось інше ...». Він шукає свій шлях - шлях більш витончених гармоній і ритмів.
Його прізвисько «Берд» (Птах) має багато версій з приводу його походження. Але як би про нього говорили, як би там не було, свої запаморочливі соло Паркер виконував з легкістю птаха, що ширяє в висоті ... В 34 року закінчилася стрімке життя Птахи - джазмена нового стилю «боп», основоположником якого він був.
«Я люблю джаз за те, що він ... ніколи не буває остаточно сумним або остаточно веселим ... самий що не є веселий, буйний джаз завжди трохи віддає гіркотою ... Я люблю джаз і за його гумор. Він дійсно грає нотами. Говорячи про музику, ми завжди вживаємо слово «грати» - ми граємо Брамса або Баха, хоча термін цей набагато більше підходить до тенісу. Але джаз - це і справді гра. Він «дуріє» з нотах, бавиться з ними ... »- так сказав про джаз американський композитор XX в. Л. Бернстайн.
С. Бєлов «Ранковий блюз»